Диференційований підхід в навчанні дошкільнят і молодших школярів: сутність, мета, завдання, організація, реалізація, використання. Диференційований підхід в навчанні - це ...

В даний час спостерігаються ознаки невідповідності рівня навчання значної частини випускників шкіл зростаючим вимогам до підготовки робочих поширених професій. Прискорення темпу і підвищення якості праці, постійне скорочення простих спеціальностей у виробництві, перехід підприємств на інші напрямки господарської діяльності зумовлюють ряд труднощів при адаптації підлітків. В процесі навчання школярів в даний час педагоги не використовують всі наявні резерви вдосконалення освітньо-виховної роботи. У зв`язку з цим сформовані труднощі при соціальної адаптації випускників мають наростаючу тенденцію. Для корінного вирішення виникаючих складнощів необхідно підняти на якісно новий рівень індивідуальний і диференційований підхід в навчанні.

Зміст нових принципів

поняття "індивідуальний підхід" передбачає дидактичний метод виховання і навчання. Він вважається одним з ключових в загальній і спеціальній педагогіці. Суть індивідуального підходу полягає в обліку індивідуальних особливостей дітей в освітньому процесі. Він дозволяє здійснювати активне управління процесом розвитку фізичних і розумових можливостей. В рамках індивідуального підходу здійснюється всебічне вивчення учнів. На підставі отриманих результатів здійснюється розробка відповідних педагогічних заходів впливу. Цей метод має особливе значення в шкільному навчанні, оскільки учні істотно відрізняються за рівнем сприйнятливості. Відмінності обумовлюються характерними людям особливостями інтересів, темпераменту та ін. До індивідуальному підходу відносять всі заходи, орієнтовані на формування сприятливих умов навчання і розвитку учнів і визначаються відповідно до їх особистих можливостей. Особливий інтерес до використання цього методу обумовлюється істотним розкидом здібностей осіб одного віку. Якщо індивідуальні особливості, властиві для одних учнів, виявляються у інших, то їх називають типовими. Іншими словами, ті чи інші можливості характерні для певної групи.

Сутність диференційованого підходу в навчанні

При вирішенні педагогічних питань особливу увагу мають соціально-психологічні особливості груп. Диференційований підхід в навчанні - це один з методів здійснення координованої діяльності, спрямованої на їх облік. У співтоваристві існують певні групи, які є неформальними або структурними об`єднаннями. Вони виділяються викладачем по схожим особистісних характеристик кожної дитини. Диференційований підхід в навчанні - це метод, який займає проміжну позицію між фронтальною діяльністю та міжособистісними стосунками. Він істотно полегшує педагогічний процес. В умовах великої наповнюваності класу далеко не завжди є можливість визначити зміст і форми взаємодії з кожною дитиною. Використання диференційованого підходу в навчанні дозволяє розробити їх для конкретних груп або категорій.

Ключові напрямки

Диференційований підхід в навчанні дітей неможливо застосовувати без вивчення міжособистісних відносин. Цей метод дозволяє впливати на взаємодію особистості і групи, групи і колективу, дитини і дорослого. Реалізація диференційованого підходу в навчанні здійснюється різними способами. Особливе значення серед них мають ігрові форми, змагання, моделювання ситуацій. Всі ці заходи повинні сприяти розкриттю потенціалу кожної дитини. Ефективність методу прямим чином залежить від творчої атмосфери, змісту взаємодії, демократичного управління всередині колективу.

система заходів

Диференційований підхід в навчанні і вихованні включає в себе досить велику кількість педагогічних дій. Цей метод являє собою комплекс заходів, спрямованих на вивчення, облік і розвиток типологічних особливостей. У завдання диференційованого підходу в навчанні входить забезпечення:

1. Досягнення обов`язкових результатів кожною дитиною відповідно до його реальними можливостями.
2. Удосконалення творчого, ціннісного, пізнавального, художнього, комунікативного потенціалу.
3. Сприйняття знань відповідно до реальних можливостей і орієнтацією на "сферу найближчого розвитку".

Специфіка вивчення індивідуальних особливостей

Мета диференційованого підходу в навчанні полягає у виявленні і дослідженні можливостей за спеціальними критеріями. Як них виступає кілька особливостей, за якими дитина характеризується як цілісна особистість. Кожне вбрання властивість має істотне значення при визначенні успішності навчання. Серед критеріїв при цьому є домінуючі. Одним з таких вважається ступінь навченості. Пріоритет цієї властивості обумовлюється тим, що від нього буде залежати рівень сформованості інтересу до пізнавальної діяльності. Цей критерій також впливає на здатність до навчання школяра. Такий метод вивчення типових індивідуальних особливостей максимально відповідає спрямованості педагогічної діяльності в сучасних умовах. Дослідження відмінностей передбачає встановлення показників їх визначення. Відповідно до них формуються діагностичні матеріали. В якості одного з ефективних способів вивчення ступеня навченості виступають перевірочні роботи, а навченості - шкільний тест по визначенню розумового розвитку. На практиці саме ці методи застосовуються педагогами найчастіше. Для визначення ступеня пізнавального інтересу до конкретного предмету використає анкетування.

Групи властивостей

У педагогічній практиці вироблена певна класифікація особливостей, що дозволяє врахувати досвід і результати, отримані фахівцями, що застосовують диференційований підхід в навчанні. Це поділ відповідає трьом сторонам діяльності:

1. Виконавчої. Вона передбачає властивості, що відображають процеси втілення планів. До них, зокрема, відносять практичне зміна вихідного матеріалу, виконання робіт, сформованість умінь, навичок, прийомів, співвіднесення дійсних дій і отриманих результатів з розумовими процесами. На фізіологічному рівні виконавча діяльність відображає характеристики слуховий, зорової і рухової систем, які беруть участь в самоконтролі.
2. Цільовий. Ця сторона характеризується властивостями, що відбивають процеси засвоєння питання, збору та узагальнення інформації, необхідні для вирішення. Іншими словами, це орієнтування в завданні, складання плану майбутньої діяльності, його подальша коректування.
3. Енергетичної. Ця сторона включає в себе властивості, що відображають активну діяльність нервової системи: відчуття, емоції, витривалість, рівень стомлюваності, здатність до вольового зусилля. Ці характеристики визначають в основному ступінь працездатності. Разом з цим активізація діяльності залежить від мотивації і її сили. Вона, в свою чергу, служить не тільки в якості енергетичного, а й направляє фактора. Це обумовлюється тим, що в ній присутні властивості, які відносяться і до цільової складової діяльності.

аналіз

Застосовуючи диференційований підхід в навчанні молодших школярів, індивідуальні особливості можна визначити комплексною оцінкою. Вона відображає специфіку діяльності за трьома напрямками аналізу. В результаті формується три групи, в яких:

1. Всі три сторони збережені в тій чи іншій мірі.
2. Порушена 1 або 2 компонента діяльності.
3. Всі три компоненти діяльності не сформовані.

Диференційований підхід в навчанні молодших школярів включає в себе виділення типологічних тимчасових груп. Вони, в свою чергу, поділяються на підгрупи. У психолого-педагогічній літературі виділяють наступні категорії:

1. Групу з високим ступенем навченості. У неї входять підгрупи зі стійким пізнавальним інтересом до даного конкретного предмету або до інших дисциплін.
2. Група із середнім ступенем навченості. У неї входять аналогічні попереднім підкатегорії.
3. Група з низьким ступенем навченості, нестійким інтересом ні до даного, ні до інших предметів.

рекомендації фахівців

Диференційований підхід в навчанні дошкільнят дозволяє забезпечити поглиблення, систематизацію та узагальнення умінь і знань. Він спрямований на стимулювання розвитку пізнавальної самостійної діяльності дитини. Крім цього, метод сприяє вирівнюванню умінь і знань. Диференційований підхід в навчанні дошкільнят особливо ефективний при вивченні нового матеріалу, перевірці та закріпленні пройденого, а також в ході підготовки домашньої роботи. Самостійна діяльність в колективі і вдома - два взаємозалежних елементи, які доповнюють один одного. При складанні домашнього завдання слід планувати завдання різного ступеня складності і різного об`єму. При цьому необхідно враховувати реальні можливості і інтереси дітей. Для полегшення роботи і вчителі, і школярів, рекомендується скласти збірник з диференційованими завданнями. У ньому питання повинні групуватися за розділами. У кожен з них включаються завдання просунутого і базового рівнів. В останній входять питання для дітей з низьким і середнім рівнем навченості, в перший, відповідно, - для сильних учнів. Завдання базового рівня також слід відокремлювати один від одного. Для дітей з низьким рівнем навченості - прописувати їх курсивом, із середнім - звичайним шрифтом. Питання для різного ступеня пізнавального інтересу рекомендується показувати різними значками.

Організація диференційованого підходу в навчанні

В якості одного з найважливіших умов правильного здійснення педагогічного процесу виступає вибір раціонального комплексу освітніх прийомів і методів. Значення має також оцінка якості отриманих знань, спосіб її оптимізації з урахуванням вікових особливостей, рівня підготовки, сформованості загальних умінь в рамках розв`язуваних виховних і навчальних завдань. Відповідно до цими факторами забезпечується збалансоване поєднання нових і традиційних педагогічних методів з впровадженням інноваційних технологій. При цьому відбувається оптимізація застосування проблемних завдань і ситуацій, відтворювальних, пояснювально-ілюстративних, евристичних, частково-пошукових, дослідницьких методів, використовується групова робота і діяльність в парах, а також технічні засоби. Контроль і корекція умінь і знань здійснюються в рамках систем різнорівневої оцінки. У неї входять диктанти і завдання по предмету, тести і тренувальні завдання, індивідуальні картки з питаннями, домашні та самостійні роботи навчального і контролюючого характеру. Як критерій успішної діяльності виступає якість підготовки кожної дитини, а не формальне застосування будь-якого педагогічного прийому, методу, засоби.

технологія

Застосовуючи диференційований підхід в навчанні в початковій школі, необхідно враховувати, що кожна дитина розвивається по-своєму. У зв`язку з цим в класі з`являються відстаючі, відмінники і хорошисти. Доцільно сформувати рівневу диференціацію на певних етапах уроку. Для цього подумки можна розділити клас на кілька типологічних тимчасових груп. Освітній процес в цьому випадку буде вибудовуватися відповідно до реальних можливостей кожної з них. Диференційований підхід в навчанні школярів дозволяє просувати дитини з більш слабкою групи в сильну. У зв`язку з цим в освітньому процесі намічається два ключових напрямки. Перше передбачає виділення типологічних тимчасових груп, друге - розробку і впровадження прийомів і методів, що відповідають кожній категорії. У процесі вирішення першого завдання рекомендується відштовхуватися від навченості дітей. Вона визначається за письмовими перевірочним роботам, які охоплюють всі елементи змісту предметного освіти і вимагають застосування отриманих знань на різних рівнях самостійності. Ознайомлення з успішністю по іншим дисциплінам здійснюється і по класного журналу. Також доцільно дізнатися думку про колектив в цілому і окремих учнів від інших педагогів. Важливе значення мають бесіди з батьками для виявлення індивідуальних особливостей того чи іншого дитини. Розрізняти учнів можна також за наявності чи відсутності пізнавального інтересу до конкретного предмету. Якщо його немає або дитина часто пропускає заняття і має невеликий обсяг знань, то його відносять до відстає типологічної групи. Таких учнів рекомендується залучати до індивідуально-групових занять, залучати їх у відкриті уроки та позакласні заходи, сприяючи розвитку у них впевненості.

Розробка і впровадження прийомів

Друге завдання щодо застосування диференційованого підходу найбільш успішно вирішується в рамках відокремленої і колективної форм планування освітньої діяльності. Як один із способів перевірки можна використовувати ступінь складності завдань. Про неї можна судити за кількома показниками. Наприклад, проблемні або творчі завдання в об`єктивному сенсі для учнів складніше, ніж репродуктивні. Значення має також кількість ланок в процесі міркування від вихідних даних до відповіді. Чим число буде більше, тим складніше завдання. Для дітей, включених в відстаючу групу питання повинні бути досить простими. Їх зміст слід готувати з урахуванням обов`язкового стандарту (мінімуму) по предмету. Не варто забувати також про широту перенесення умінь і знань. До найбільш складним в цьому плані відносять завдання, при виконанні яких навчаються використовують матеріал з кількох дисциплін. У цьому випадку формується міжпредметних зв`язків.

показники складності

До критеріїв, за якими визначається ступінь складності завдань, відносять:

1. Проблемність. Як вище було сказано, репродуктивні завдання легше, ніж творчі.
2. Відстань від вихідних даних до відповіді на питання. Чим більше кількість ланок в міркуванні, тим завдання складніше.
3. Число наслідків або причин, які потрібно встановити. Чим більше їх необхідно знайти, тим складніше завдання.
4. Кількість використовуваних джерел. Чим їх більше, тим завдання важче.

інші методи

На практиці доцільно застосовувати спосіб диференціації допомоги з боку педагога в процесі виконання одного і того ж завдання. Цей метод передбачає, що слабкий дитина отримує більш докладні інструкції в порівнянні з тими, що даються більш сильному. При цьому встигають діти вирішують завдання без будь-якої допомоги з боку викладача. Вони самостійно збирають джерела і визначають логічний ланцюг виконання завдання. Для середньої групи розробляється типовий план. Для слабких учнів слід заготовити картки з питаннями, розташованими відповідно до логіки евристичного обговорення. Всі міркування при цьому повинні бути чітко спрямовані від першого до останнього етапу. В якості ще одного методу виступає диференційований облік учнів. Проявлятися він може в формулюванні окремих творчих завдань. Наприклад, викладач доручає певним дітям підготувати невеликі доповіді. Інформацію при цьому їм слід вибрати самостійно з додаткової літератури. Також педагог може дати завдання скласти вікторину, кросворд, придумати продовження сценарію кінофільму або коментар. В даному випадку важливо правильно розподіляти діяльність між учнями, враховуючи реальні їх можливості і застосовуючи диференційований підхід в навчанні. Це особливо важливо при роботі з відстаючими. Педагогу необхідно правильно спланувати свою допомогу, щоб вона сприяла розвитку кожної дитини.