Педагогічна техніка - це ... Прийоми педагогічної техніки

Ефективність освітнього процесу безпосередньо залежить не тільки від знання вчителем викладається, а й від уміння цю інформацію піднести. Педагогічна техніка - це найважливіший компонент майстерності викладача, що дозволяє йому розвиватися і вдосконалюватися у своїй професії. Щоб зрозуміти всю суть даного поняття, необхідно розглянути його більш детально.

Що таке педагогічна техніка

Вперше цей термін з`явився в підручниках з педагогіки і дидактиці на початку минулого століття. З тих пір його дослідженням займалося і продовжує займатися багато вчених, які так і не прийшли до єдиної думки з приводу точного трактування цього явища. Але якщо об`єднати всі праці великих педагогів, то можна зробити узагальнений висновок.

Так, педагогічна техніка являє собою той набір засобів, прийомів і методів, який допомагає викладачеві налагодити контакт з вихованцями і грамотно викласти інформаційний матеріал. Виражатися вона може практично в усьому, що робить учитель: в тому, як він читає лекцію, як розставляє необхідні смислові акценти, як привертає увагу аудиторії, налаштовує її на робочий лад.

Педагогічна техніка - це в якійсь мірі стиль викладання. Він ґрунтується на певних правилах, моральних нормах, якими повинен керуватися вчитель. Однак в той же час у кожного педагога цей стиль індивідуальний.

Компоненти педагогічної техніки

Першим викладачем, який спробував описати структуру розглянутого нами поняття, став А. С. Макаренка. Ця людина увійшов в навчальну літературу по дидактиці як найвидатніший педагог свого часу. Звичайно, через роки у нього з`явилися послідовники, і таких було чимало. Зараз же, за підсумками накопиченого досвіду, виділяють наступні компоненти такого поняття, як педагогічна техніка:

Відео: VW Штробас Енріке Іглесіаса Уроки вокалу. Техніка і педагог по вокалу

• Перцептивні здібності, що виражаються в розвиненості пам`яті, уяви та спостережливості.
• Комунікативні навички, які проявляються в умінні налагоджувати контакт з аудиторією.
• Зовнішній вигляд педагога (доглянутість, а також загальний стиль).
• Уміння використовувати вербальні (багатство словникового запасу, технічна грамотність) і невербальні (дикція, інтонація і смислові акценти) засоби спілкування.
• До педагогічну техніку відноситься також здатність керувати собою (контролювати ходу, жести, міміку, поставу).

Кожен з цих компонентів відіграє важливу роль в навчальному процесі, однак окремо ми зупинимося тільки на двох з них: зовнішній вигляд викладача і його вмінні використовувати вербальні та невербальні засоби спілкування.

Викладач і його зовнішній вигляд

Як то кажуть, людини завжди зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Дана прислів`я вірна, з якого боку на неї не глянь. І в педагогічному процесі вона грає свою роль. Адже вчитель - це не просто ходяча енциклопедія. В першу чергу це особистість, яка передає досвід і знання своїм вихованцям. І для того щоб учні сприймали викладача як авторитет, він повинен виглядати солідно, викликаючи повагу.

Перше, що розкриває сутність педагогічної техніки - це одяг. Вона повинна бути зручною, щоб не сковувати рухів викладача і не заважати йому виконувати основні технологічні операції: пересуватися по аудиторії, писати на дошці і т. Д. Крім того, педагогу бажано підбирати гардероб в стриманому, класичному стилі. В іншому випадку учні будуть відволікатися на вигляд викладача, що стане на заваді засвоєнню матеріалу.

В гармонії з одягом повинні знаходитися і інші складові стилю педагога: зачіска, макіяж, аксесуари. Бездоганно підібрані деталі образу викладача стануть відмінним прикладом для учнів, розвинуть у них смак, а також викличуть симпатію і повагу до свого вчителя.

Управління педагога своєю мовою

Повернемося знову до нашої прислів`ї, яка тлумачить, що розум є другою характеристикою, по якій нас оцінюють. А так як педагогічна техніка - це в першу чергу усне майстерність, викладачеві дуже важливо вміти коректно викладати свої думки. Для цього вчителю необхідно:

• бути технічно грамотним в матеріалі, який він пояснює своїм вихованцям;
• дотримуватися правильність вимови тексту;
• викладати інформацію в максимально простій і доступній формі;
• прикрашати свою промову епітетами і метафорами;
• володіти багатим словниковим запасом і хорошою дикцією;
• правильно розставляти паузи і смислові наголоси.

Особливу увагу варто приділити останнього пункту. Паузи необхідні для того, щоб привернути увагу слухачів і дати їм час на осмислення сказаного. Їх роблять або після важливого висловлювання, або перед ним для створення якоїсь інтриги. Смислові наголоси же робляться в тексті для створення акценту на певних моментах. З них можна починати вдосконалення педагогічної техніки вчителя. Зазвичай наголоси виявляються деяким підвищенням гучності голосу викладача або зміною його тону. Наприклад, смислове навантаження може робитися під час зачитування якого-небудь терміна.

Основні помилки в педагогічну техніку

Недостатнє оволодіння майстерністю викладання призводить до зниження ефективності процесу навчання. Як правило, це викликано такими помилками у формуванні педагогічної техніки:

• монотонна, занадто швидка мова без смислових акцентів;
• невміння регулювати свій психологічний і емоційний стан (долати гнів, хвилювання і т. д.);
• відсутність комунікативних навичок, що заважає налагодженню контакту між педагогом і його учнями;
• убоге використання жестів і міміки.

Прийоми педагогічної техніки

Для того щоб цікаво і продуктивно провести урок, вчителю недостатньо бути теоретично підготовленим до нього. Різноманітну подачу інформації забезпечують прийоми педагогічної техніки. Вони являють собою методики, що описують, яким чином і в якій формі краще піднести учням той чи інший матеріал. Відомий в наші дні педагог Анатолій Гін представив світу книгу з описом прийомів педагогічної техніки. Їх існує величезна кількість, тому ми розглянемо найосновніші, так би мовити, коротко.

Організаційні моменти

Щоб налаштувати учнів на робочу обстановку, їх необхідно злегка підбадьорити. Для цього на початку уроку використовуються такі прийоми:

• Спілкування з аудиторією в трохи жартівливій манері. Це викличе розташування групи до викладача і розвине інтерес до майбутньої темі.
• Використання в якості прикладу фантастичних героїв. Неважливо, що це буде - людина або незвичайне рослина, головне, щоб учні захотіли включитися в урок.

Відео: Alexey Silde - the structure of the group lessons in ballroom dancing

вступний опитування

Кращий спосіб почати нову тему - плавно перейти до неї від попередньої. Всі педагогічні техніки і технології мають на увазі, що фрагменти матеріалу, що вивчаються на уроках, повинні бути взаємопов`язані між собою. Але для початку бажано провести невелику розминку у вигляді:

• невеликого опитування;
• інтелектуальних змагань.

Опитування можна провести в ігровій формі. Наприклад, викладач зачитує твердження, а учням пропонується визначити, яке з них є помилковим. Або ж створюється подоба відомих інтелектуальних ігор ( «Що? Де? Коли?», «Поле чудес»).

Засвоєння нового матеріалу

Відомо, що в ході проведення лекції учнями запам`ятовується тільки мала частина почутої інформації. Тому викладач може застосувати додаткові методи для кращого засвоєння викладеного матеріалу:

• самостійне складання опорного конспекту кожним з учнів;
• підготовка переліку питань по темі лекції.

Це розвине в учнів уміння виділяти головне серед великого обсягу інформації. Крім того, таким чином пройдена тема краще закріпиться в пам`яті.

Відпрацювання отриманих знань

В даному випадку більше проявляється учнівська активність, ніж педагогічна. Техніки СРС (самостійної роботи студентів) використовуються в багатьох вузах для підвищення ефективності освітнього процесу. Тут уже йдеться про практичне застосування теоретичних знань. Викладач може запропонувати учням будь-який з наступних варіантів робіт:

• створення невеликого проекту;
• самостійне дослідження;
• вирішення задач;
• виконання вправ на знаходження помилок.

З усього, що було сказано в даній статті, залишилося тільки зробити логічні висновки. Безперечно, педагогічна техніка - це важливий і незмінний компонент процесу навчання. На її основі відбувається формування майстерності викладача, без якого неможливо уявити ефективну діяльність вихователя і наставника.