Небесний атлант мі-26
Кінець шістдесятих став часом найбільш бурхливого розвитку радянської важкої транспортної авіації. Цей процес був обумовлений як діяла тоді військовою доктриною, так і потребами народного господарства. Як з`ясувалося в подальшому, потреба в таких важких транспортних машинах існує і понині, причому не тільки в Росії, але і в інших країнах, практично на всіх континентах.
Вертоліт Мі-26 був спочатку задуманий як глибоко модернізований варіант перевіреної часом і дуже хорошою гвинтокрилої машини Мі-6, але вже в процесі розробки інженерам конструкторського бюро М.Л. Миля стало ясно, що для виконання всіх умов технічного завдання доведеться розробляти абсолютно новий літальний апарат.
Відео: Легендарні вертольоти Мі-26. Неперевершений ваговоз (2014 року)
Досвід будівництва «літаючих кранів» КБ вже мало, на його рахунку були такі шедеври світового авіабудування, як Мі-12, Мі-8, Мі-10 і вже згаданий Мі-6. Тепер же треба було перевищити свій власний рівень.
При великому виборі схем, КБ ім. Миля і генеральний конструктор Смирнов зупинилися на що стала традиційною одногвинтової. Схвалення аванпроекта пройшло в кінці 1971 року.
Одночасно із запуском проектно-конструкторських робіт по вертольоту, почалася і розробка турбовальних двигуна. Їм займалося КБ «Прогрес», а потужність кожного з двох передбачених схемою Мі-26 моторів повинна була перевищувати 11 тисяч кінських сил.
Відео: «Мі-26» - Най-Самий (Техно 24)
Така сила потребувала і в особливих редукторах, за які авіаціонщікі, всупереч традиції, взялися самостійно. Робота всієї енергетичної установки управлялася автоматичної стабілізуючою системою обертів гвинта і синхронізації потужності.
Для полегшення 32-метрового восьмілопастного гвинта вертольота Мі-26 його виконали з металопластику, а втулку - з титану. Рульовий гвинт отримав склопластикові лопаті. Результатом усіх цих зусиль став відносно малу вагу величезної машини, він відповідав масі Мі-6 при обсязі вантажного відсіку і вантажопідйомності вдвічі більшою, ніж у нього.
Відео: Вертоліт Мі-26 здійснює підйом вертольота Мі-8. 19 серпня 2015
Повітрозабірники захистили від пилу, а експлуатацію і наземне обслуговування максимально полегшили, зокрема, хвостова балка була обладнана спеціальним проходом для того, щоб техніки в разі потреби могли проводити роботи без розбирання обшивки.
Відео: Armeja
Перший прототип Мі-26 зійшов зі стапелів МВЗ в місті Панки восени 1977, а вже в грудні він піднявся в повітря, для початку на три хвилини. Перший тривалий політ двома місяцями пізніше пройшов вдало.
На міжнародному аерокосмічному салоні в Ле-Бурже 1981 року Мі-26 справив фурор. Він став найбільшим вертольотом в світі, а його конструкція настільки випередила час, що таким він залишається і понині. Вантажопідйомність гіганта становить 20 тонн.
Найважча в прямому сенсі, а часом і небезпечна робота доручається цим машинам. Їм доводилося розсікати радіоактивне повітря Чорнобиля, під вогнем вивозити біженців з палаючого Карабаху, плисти в розпеченому афганському небі. Не минули його і Таджикистан, і Чечня, і Югославія, і Камбоджа. Пофарбовані в білий колір з буквами "UN" на борту, Мі-26 побували і в інших гарячих точках: Бурунді, Сомалі, Східний Тимор.
Цей гігант завжди виконував унікальні рятувальні та транспортні роботи. Якщо літак або вертоліт здійснює вимушену посадку, то для його доставки до місця ремонту викликають Мі-26. Фото, на якому він несе під собою американський «Чинук», бомбардувальник «Бостон» часів війни або гідроплан Бе-12, завжди викликають інтерес, адже такого не може жодна гвинтокрила машина в світі.
