Основні наукові галузі педагогіки: опис і особливості

Галузі спеціальної педагогіки передбачають вивчення людей, що мають різноманітні відхилення від стандартного психічного розвитку. Пов`язані такі проблеми з набутими або вродженими дефектами.

Особливості спеціальної педагогіки

Ці галузі педагогіки визнають психологією особливих станів, в більшій частині виникають в підлітковому і дитячому віці під впливом факторів органічної або функціональної природи. Подібні стани викликають уповільнене або специфічне психосоціальний розвиток дитини, яке суттєво ускладнює його інтеграцію і соціальну адаптацію.

Об`єкт спеціальної педагогіки

У цій галузі соціальної педагогіки в якості основного об`єкта розглядаються підлітки, діти, особи старшого віку, які мають різноманітні відхилення в соматичному, психічному, інтелектуальному, сенсорному, особистісному, соціальному розвитку. Фахівці не просто виявляють проблеми, а й шукають способи їх усунення.

Розділи соціальної психології

У цій галузі педагогіки існують певні розділи:

• тіфлопсіхогія (при проблемах з органами зору);
• сурдопсіхологія (для глухих дітей і підлітків);
• олігофренопсіхологія (при розумової відсталості);
• психологія дітей з проблемами мови;
• психологія для дітей, що мають серйозні затримки психічного розвитку.

Завдання спеціальної психології

У даній галузі педагогіки виділяють наступні завдання:

• вивчити особливості психічного розвитку різних категорій аномальних дітей і підлітків в порівнянні з тими, які розвиваються без відхилень;
• вивчити ефективність впливу певних методик виховання і навчання на розвиток особистості школярів, що володіють обмеженими можливостями;
• проаналізувати специфіку пізнавальної активності дітей з різними видами порушень;
• підібрати педагогічні методи впливу на навчання і розвиток дітей, які мають суттєві аномалії в розвитку;
• розробити способи та методи діагностики різних видів порушень психічного розвитку;
• вивчити психологічні проблеми, які виникають в ході соціалізації та інтеграції в суспільстві дітей, що мають різні типи аномального розвитку.

Практична значимість спеціальної психології

У цій галузі педагогіки виділяють кілька важливих практичних завдань:

• виявити дітей, що мають порушення в розвитку;
• провести диференційовану діагностику;
• розробити певні психодіагностичні методики.

Принципи обстеження дітей з проблемами в розвитку

Ці галузі психології та педагогіки функціонують на підставі принципів:

• комплексне вивчення дитини;
• динамічне обстеження дитини;
• цілісність і системність навчання, виявлення первинного дефекту і вторинного порушення;
• якісно-кількісний підхід в процесі аналізу даних, які були отримані в ході психолого-педагогічної діагностики.

Для того щоб перераховані вище принципи реалізовувалися в повному обсязі, була створена психологічна служба в галузі сучасної педагогіки, спрямована на діагностичну, профілактичну, корекційну, розвиваючу, діагностичну, реабілітаційну діяльність з особистістю. В даний час актуальним є наступний підхід: після діагностики відбору виконується аналіз специфічних параметрів розвитку психічного розвитку дитини.

Особливості спеціальної педагогіки

У цій галузі педагогіки як науки розглядаються особи з аномаліями в психічному і фізичному розвитку, які через спадкових або набутих дефектів не можуть навчатися в класичних педагогічних умовах. Для подібних категорій дітей не підходять загальноприйняті педагогічні засоби і методи.

Цілі психологічного супроводу

Проаналізуємо наукові галузі педагогіки, що стосується розвитку дітей з відхиленнями. Серед цілей їх спеціального супроводу виділяють:

• пошук дисбалансу між рівнем розвитку та навчальної методикою таких дітей;
• облік індивідуальних здібностей хлопців з аномаліями при розробці спеціальних розвиваючих і навчальних програм;
• пошук і розробка максимально сприятливих умов для соціальної адаптації та інтеграції дітей з аномаліями;
• створення педагогічних і соціальних програм, які сприяють професійного самовизначення таких школярів.

Основні галузі педагогіки мають наукову базу, визначену термінологію, понятійний апарат. Спеціальна педагогіка спрямована на Абілітація і реабілітацію дітей, компенсацію і корекцію недоліків за допомогою педагогічних засобів. Саме ця галузь педагогіки відповідає за формування самооцінки, адекватного соціального поведінки, розвиток почуття власної гідності. В результаті роботи педагогів і психологів у дітей, що мають серйозні фізичні та психологічні відхилення в розвитку, не повинно виникати проблем з соціалізацією і інтеграцією в суспільстві.

Дефектологія

Сучасна система галузей педагогіки включає такий розділ, як дефектологія. це наука про розвиток дітей, що мають аномалії в розвитку, а також про закономірності їх виховання і навчання. Дефектологія як наука принесла в сучасну педагогіку методику всебічного вивчення особистості дітей. Дана галузь педагогіки включає в себе наступні області:

• логопедії;
• олигофренопедагогикой;
• сурдопедагогіки;
• тифлопедагогіки.

В кінці минулого століття замість «дефектології» використовували термін «корекційна педагогіка». В даний час в російській освіті поняття «корекційна педагогіка» має на увазі суму складових дефектологію компонентів. Корекційна педагогіка є галуззю педагогічної науки, яка розробляє теоретичні принципи, основи, засоби і методи освіти, корекції, виховання дітей, у яких існують відхилення і порушення в розвитку.

Лікувальна педагогіка, що є інтегрованою медико-педагогічною наукою, що займається системою освітньо-виховної роботи вчителів з нездужає і хворими дітьми, примикає до корекційної педагогіки.

Термінологія

Серед основних понять спеціальної педагогіки і психології виділяють:

• дефект;
• норма;
• компенсація;
• реабілітація;
• аномальні діти;
• корекція;
• дизонтогенез;
• соціалізація;
• умови отримання освіти.

Докладно проаналізуємо ці терміни. Термін «норма» (в перекладі з латинської мови означає керівне початок) застосовують для характеристики здоров`я або хвороби. З нормою порівнюють інтелектуальне, психоемоційний, фізіологічний стан дитини, який бере участь в діагностиці.

Патологія розглядається як відхилення від стандартного рівня розвитку. Психологи виділяють патологію інтелектуального і фізіологічного розвитку, а також відхилення від норм поведінки в суспільстві. Девіантною поведінкою називають систему вчинків або окремий вчинок, які суперечать загальноприйнятим правилам і нормам. У сучасній психології виділяють кілька різновидів норм:

• ідеальний зразок;
• фізіологічна норма;
• статичний зразок;
• індивідуальна норма.

Крім фізіологічних відхилень у розвитку, часто у дітей спостерігаються поведінкові патології. Вони проявляються в нестабільності міжособистісних відносин, уразливості, незадоволеності, низьку самооцінку, неприйняття самого себе.

Дефект - це фізичний або психічний недолік, який викликає порушення повноцінного розвитку дитини. Виділяють його первинні та вторинні ознаки. При наявності у дитини дефекту однією з функцій відбувається утруднення нормальної роботи організму, виникають психологічні проблеми, сповільнюється інтелектуальний розвиток. Розвиток дитини при дефекті однією з функцій відбувається тільки при наявності певних обставин. Вплив дефекту є двоїстим. Через нього виникають порушення в нормальній роботі організму, але при цьому посилено розвиваються інші функції, що компенсують з`явився недолік. Психолог Л. С. Виготський говорив про те, що мінус від дефекту поступово перетворюється в плюс компенсації. В даний час розрізняють два види дефектів:

• Первинні включають в себе загальні та приватні порушення функціонування центральної нервової системи, які проявляються в затримці розвитку. Первинний ефект викликаний пошкодженням аналізаторів, відділів центральної нервової системи.
• Вторинні розвиваються у міру дорослішання дитини, що має порушення психофізіологічного розвитку, якщо соціального оточення не вдається компенсувати такі проблеми. Вторинний дефект передбачає неповну розвиненість вищих психічних функцій через первинних відхилень у розвитку. Наприклад, якщо дитина має проблеми зі слухом, у нього погано розвинена мова і мислення.

Виникають вторинні дефекти за різними механізмами. Найчастіше недорозвинені функції, які тісно пов`язані з первинним дефектом. У дошкільному віці відбувається формування довільної моторики в сенситивний період. Якщо в цей час з`являються різноманітні ушкодження: травми черепа, менінгіти, можлива поява затримок в нормальному розвитку, у дитини формується рухова розгальмування. Чим більше взаємозв`язок між вторинним відхиленням і первинним дефектом, тим важче виконувати корекцію.

висновок

У сучасній педагогіці і психології виділяють безліч галузей. Кожна передбачає свої певні цілі і завдання, орієнтована на певний вік дітей. Особлива увага останнім часом приділяється розвитку і корекції дітей, що мають серйозні відхилення в фізіологічному і психологічному розвитку. Актуальність проблеми пояснюється зростанням захворюваності у дітей, в тому числі і збільшенні числа порушень психічного характеру.

Завдяки модернізації сучасної системи російської освіти, яка відбувається в даний час, стало можливим навчання і виховання за індивідуальними програмами дітей, що мають серйозні відхилення в фізіології і розумовому розвитку. У багатьох загальноосвітніх школах з`являються спеціалізовані корекційні класи, в яких хлопці навчаються і розвиваються за спеціальними програмами. Робота педагогів відбувається в тісному контакті з дитячими психологами.