Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба відноситься до хронічним рецидивуючим захворюванням. Вона проявляється безліччю симптомів, обумовлена раптовим, що повторюється регулярно занедбаністю шлункового вмісту в стравохід. Це, в свою чергу, призводить до ураження в нижній частині стравоходу.
Подібне просування крізь стравохідний нижній сфінктер вважається нормальним явищем фізіологічного характеру в тому випадку, якщо воно трапляється рідко, і його не супроводжують неприємні відчуття. Однак якщо це явище спостерігається часто, супроводжуючись пошкодженням або запаленнями слизової і симптомами поза стравоходу, то це - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
На розвиток захворювання вплив роблять особливості життєдіяльності пацієнта. До них можна віднести роботу, пов`язану з частим похилим положенням, стрес, ожиріння, особливості харчування, куріння, вагітність та інше.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба розвивається внаслідок зниження тонусу стравохідного нижнього сфінктера, порушення функції самоочищення стравоходу і спорожнення шлунка, підвищення внутрішньочеревного тиску. Крім того, рефлюкант (закидати вміст) може мати ушкоджують властивості, а слизова стравоходу може бути не в змозі протистояти його дії.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: симптоми і діагностика
Відео: ГЕРБ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба): причини, ускладнення, прогнози
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба проявляється кислими відрижками, печією. Наступним частим симптомом є загрудинний біль, що віддає в ліву половину порожнини грудей, між лопатками і т.д.
Зовнішні (внепіщеводние) прояви захворювання включають в себе проблеми з боку легенів (задишка або кашель), лор-органів (Сухість в горлі, хриплость голосу) і шлунка (здуття, швидке насичення блювота, нудота).
Захворювання має дві форми. До першої відносять ендоскопічно-негативну (неерозівную) рефлюксна хвороба. Вона відзначається в сімдесяти відсотках всіх випадків.
Відео: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
До тридцяти залишилися відсоткам відносять епізоди рефлюкс-езофагіту.
Для виявлення запальних поразок, ерозій, виразок, стриктур стравоходу застосовують ендоскопічне та рентгенологічне дослідження. До заходів з діагностики відносять також добовий моніторинг рН нижньої третьої частини стравоходу. Це дозволяє визначити тривалість і кількість закидів рефлюканта, а також підібрати індивідуальний тип терапії та забезпечити контроль над ефективністю дії медикаментів. Зміна тонусу сфінктерів стравоходу дозволяє виявити манометричний дослідження.
Відео: Що таке ГЕРБ - розповідає лікар гастроентеролог ЛДЦ «Медицина» випуск №5 2016р
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: лікування
В основі терапії лежить зміна окремих факторів в способі життя пацієнта. Проводиться робота по нормалізації маси тіла, виключення куріння, зниження вживання кави, спиртного, жирної їжі. Крім того, знижуються навантаження, що викликають підвищення внутрішньочеревного тиску. Важливо, щоб під час сну тіло приймало правильне положення - з піднятою на 15-20 см головою.
Відео: M042 - Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба - Етіологія і патогенез (скорочена демо)
Вплив медикаментів в основному спрямоване на усунення езофагіту і зменшення епізодів закидання і кількості рефлюканта, зниження його ушкоджують властивостей. При цьому, як правило, призначаються препарати трьох лікарських груп: антисекреторні кошти, антациди і прокинетики.
Лікування народними засобами ГЕРХ включає в себе фітотерапію.
Дуже ефективний фіточай, в складі якого присутні дві частини листя подорожника, дві частини насіння льону, п`ять частин листя алтея, одна частина трави вахти, одна частина листя кульбаби, три десяті м`яти, три частини іван-чаю і три частини цетрария. Столова ложка збору заливається половиною літри води і кип`ятиться на невеликому вогні. Кришку при цьому слід закрити. Кип`ятіння проводиться п`ятнадцять хвилин. Після цього відвар настоюється півгодини. Рекомендується приймати маленькими ковтками по півсклянки чотири-п`ять разів на день. Настій п`ється теплим, до їжі (за двадцять хвилин), протягом місяця-двох.
Ще одним ефективним засобом є сік з свіжовикопану коренів селери. Рекомендується приймати тричі на день по 1 або 2 ст. л. до їжі. Коріння можна висушити і подрібнити. Для приготування відвару коріння (2 ч. Л.) Заливають окропом (склянка). Відвар настоюється 20 хвилин. Рекомендується приймати тричі на день до їди по півсклянки.
