Соціально-комунікативний розвиток. Що таке соціалізація дітей дошкільного віку

Соціалізація являє собою комплекс соціальних і психічних процесів, завдяки яким відбувається засвоєння людиною знань, норм і цінностей, що визначають його як повноправного члена суспільства. Це безперервний процес і необхідна умова оптимальної життєдіяльності особистості.

Соціалізація дітей дошкільного віку в системі ФГОС ДО

Згідно з Федеральним державним освітнім стандартом дошкільної освіти (ФГОС), соціалізація і комунікативний розвиток особистості дошкільника розглядаються як єдина освітня галузь - соціально-комунікативний розвиток. Як же домінуючого фактора соціального розвитку дитини виступає соціальне середовище.

Основні аспекти соціалізації

Процес соціалізації починається з появою людини на світ і триває аж до кінця його життя.

Включає в себе два основних аспекти:

• засвоєння соціального досвіду індивідом за рахунок входження його в соціальну систему громадських зв`язків;
• активне відтворення системи суспільних зв`язків індивіда в процесі його включення в суспільне середовище.

структура соціалізації

Говорячи про соціалізацію, ми маємо справу з певним переходом соціального досвіду в цінності і установки конкретного суб`єкта. Причому сам індивід виступає в якості активного суб`єкта сприйняття і застосування даного досвіду. До основних компонентів соціалізації прийнято відносити передачу культурних норм за допомогою соціальних інститутів (сім`я, школа і т.д.), а також процес взаємовпливу індивідів в рамках спільної діяльності. Таким чином, серед сфер, на які спрямований процес соціалізації, виділяють діяльність, спілкування і самосвідомість. За всіма даними сферам відбувається розширення зв`язків людини з навколишнім світом.

діяльнісний аспект

У концепції А.Н. Леонтьєва діяльність в психології є активна взаємодія індивіда з навколишньою дійсністю, в ході якого суб`єкт цілеспрямовано впливає на об`єкт, задовольняючи тим самим свої потреби. Види діяльності прийнято розрізняти за кількома ознаками: способам здійснення, формі, емоційної напруженості, фізіологічним механізмам і ін.

Основною ж відмінністю між різними видами діяльності є специфіка предмета, на який спрямований той чи інший вид діяльності. Предмет діяльності може виступати як в матеріальній, так і в ідеальній формі. При цьому за кожним даними предметом стоїть певна потреба. Також слід зазначити, що жоден вид діяльності не може існувати без мотиву. Невмотивована діяльність, з точки зору А.Н. Леонтьєва, є умовним поняттям. У реальності мотив все одно має місце, однак він може носити латентний характер.

Основу будь-якої діяльності становлять окремі дії (процеси, які визначаються свідомої метою).

Сфера спілкування

Сфера спілкування і сфера діяльності тісно пов`язані між собою. В окремих психологічних концепціях спілкування розглядається як сторона діяльності. Одночасно з цим діяльність може виступати в якості умови, при якому може здійснюватися процес спілкування. Процес розширення спілкування індивіда відбувається в ході збільшення його контактів з оточуючими. Дані контакти, в свою чергу, можуть встановлюватися в процесі виконання тих чи інших спільних дій - тобто в процесі діяльності.

Рівень контактів в процесі соціалізації індивіда визначається його індивідуально-психологічними характеристиками. Значиму роль тут також грає вікова специфіка суб`єкта спілкування. Поглиблення спілкування здійснюється в процесі його децентрації (перехід від монологічного форми до діалогічної). Індивід вчиться орієнтуватися на свого партнера, на більш точне його сприйняття і оцінку.

Сфера самосвідомості

Третя сфера соціалізації, самосвідомість особистості, формується за допомогою становлення його Я-образів. Експериментально було встановлено, що Я-образи виникають у індивіда не відразу, а формуються в процесі його життєдіяльності під впливом різних соціальних чинників. Структура Я-індивіда включає в себе три основних компоненти: знання себе (пізнавальний компонент), оцінка себе (емоційний), ставлення до себе (поведінковий).

Самосвідомість визначає розуміння особистістю себе як певної цілісності, усвідомлення власної ідентичності. Розвиток самосвідомості в ході соціалізації є контрольованим процесом, здійснюваним в процесі придбання соціального досвіду в умовах розширення діапазону діяльності та спілкування. Таким чином, розвиток самосвідомості не може проходити поза діяльністю, в якій постійно здійснюється трансформація уявлень особистості про себе відповідно до подання, що складається в очах інших.

Процес соціалізації, таким чином, повинен розглядатися з точки зору єдності всіх трьох сфер - як діяльності, так і спілкування і самосвідомості.

Особливості соціально-комунікативного розвитку в дошкільному віці

Соціально-комунікативний розвиток дошкільнят є одним з базових елементів в системі становлення особистості дитини. Процес взаємодії з дорослими і однолітками впливає не тільки безпосередньо на соціальну сторону розвитку дошкільника, а й на формування його психічних процесів (пам`ять, мислення, мова та ін.). Рівень даного розвитку в дошкільному віці прямо пропорційний рівню ефективності його подальшої адаптації в суспільстві.

Соціально-комунікативний розвиток по ФГОС для дітей дошкільного віку включає в себе наступні параметри:

• рівень сформованості почуття приналежності до своєї сім`ї, шанобливого ставлення до оточуючих;
• рівень розвитку спілкування дитини з дорослими і однолітками;
• рівень готовності дитини до спільної діяльності з однолітками;
• рівень засвоєння соціальних норм і правил, моральний розвиток дитини;
• рівень розвитку цілеспрямованості і самостійності;
• рівень формування позитивних установок по відношенню до праці і творчості;
• рівень формування знань в області безпеки життєдіяльності (в різних соціально-побутових і природних умовах);
• рівень інтелектуального розвитку (в соціальній і емоційній сфері) і розвиток емпатійних сфери (чуйність, співчуття).

Кількісні рівні соціально-комунікативного розвитку дошкільників

Залежно від ступеня сформованості навичок, що визначають соціально-комунікативний розвиток по ФГОС, можна виділити низький, середній і високий рівні.

Високий рівень, відповідно, має місце при високому ступені розвитку розглянутих вище параметрів. При цьому одним з сприяють в даному випадку є фактор відсутності проблем у сфері спілкування дитини з дорослими і однолітками. Домінуючу ж роль відіграє характер стосунків у сім`ї дошкільника. Також позитивний ефект мають заняття з соціально-комунікативному розвитку дитини.

Середній рівень, що визначає соціально-комунікативний розвиток, відрізняється недостатністю сформованості навичок за деякими з виділених показників, що породжує, в свою чергу, складності в сфері спілкування дитини з оточуючими. Однак даний недолік розвитку дитина може компенсувати самостійно, при незначної допомоги з боку дорослого. В цілому ж процес соціалізації проходить відносно гармонійно.

У свою чергу, соціально-комунікативний розвиток дошкільнят з низьким рівнем вираженості за деякими з виділених параметрів може породжувати значні суперечності в сфері спілкування дитини з сім`єю і оточуючими. В даному випадку дошкільник не в змозі впоратися з проблемою самостійно - потрібно сприяння з боку дорослих, в тому числі психологів і соціальних педагогів.

В будь-якому випадку соціалізація дітей дошкільного віку вимагає постійного супроводу і періодичного контролю з боку як батьків дитини, так і освітнього закладу.

Соціально-комунікативна компетентність дитини

Соціально-комунікативний розвиток в ДНЗ направлено на формування у дітей соціально-комунікативної компетентності. Всього ж виділяють три основні компетенції, якими необхідно оволодіти дитині в рамках даної установи: технологічна, інформаційна та соціально-комунікативна.

У свою чергу, соціально-комунікативна компетентність включає в себе два аспекти:

1. соціальний - Співвідношення власних прагнень з прагненнями окружающіх- продуктивну взаємодію з членами групи, об`єднаними спільним завданням.
2. комунікативний - Вміння отримувати необхідну інформацію в процесі діалога- готовність представляти і відстоювати власну точку зору при безпосередньому повазі позиції інших людей- уміння використовувати даний ресурс в процесі комунікації для вирішення тих чи інших завдань.

Відео: Корепанова М. В. | Соціально-комунікативний розвиток дошкільнят в ООП ДО «Дитячий сад-2100»

Модульна система у формуванні соціально-комунікативної компетентності

Соціально-комунікативний розвиток в рамках освітнього закладу за доцільне супроводжувати відповідно до таких модулями: медичний, модуль ПМПК (психолого-медико-педагогічний консиліум) і діагностики, психологічний, педагогічний і соціально-педагогічний. Першим в роботу включається медичний модуль, потім, в разі успішної адаптації дітей, модуль ПМПК. Решта модулі запускаються одночасно і продовжують функціонувати паралельно з медичним і модулем ПМПК, аж до випуску дітей з ДНЗ.

Відео: "Соціалізація дітей дошкільного та молодшого шкільного віку як інвестиція в майбутнє"

Кожен з модулів має на увазі наявність конкретних фахівців, діючих чітко у відповідності з поставленими завданнями модуля. А процес взаємодії між ними здійснюється за рахунок управлінського модуля, що координує діяльність всіх підрозділів. Таким чином, соціально-комунікативний розвиток дітей має підтримку на всіх необхідних рівнях - фізичному, психічному і соціальному.

Диференціація дітей в ДНЗ в рамках модуля ПМПК

В рамках роботи психолого-медико-педагогічного консиліуму, в який зазвичай включені всі суб`єкти виховного процесу ДНЗ (вихователі, психологи, старші медсестри, завідувачі та ін.), Доцільно диференціювати дітей за наступними категоріями:

• діти з ослабленим соматичним здоров`ям;
• діти, які відносяться до групи ризику (гіперактивні, агресивні, замкнуті і ін.);
• діти, які мають труднощі в навчанні;
• діти, які мають яскраво виражені здібності в тій чи іншій сфері;
• діти, які не мають особливостей в розвитку.

Одним із завдань роботи з кожною з виділених типологічних груп є формування соціально-комунікативної компетентності як однією зі значних категорій, на яку спирається освітня галузь.

Соціально-комунікативний розвиток - динамічна характеристика. Завданням консиліуму є відстеження даної динаміки з точки зору гармонійності розвитку. Відповідний консиліум повинен проводитися на всіх групах в ДНЗ, включаючи в свій зміст соціально-комунікативний розвиток. Середня група, наприклад, в процесі програми включається в систему соціальних відносин за допомогою вирішення наступних завдань:

• розвиток ігрової діяльності;
• прищеплення елементарних норм і правил взаємини дитини з дорослими і однолітками;
• формування патріотичних почуттів дитини, а також сімейної та національної належності.

Для реалізації цих завдань в ДНЗ повинні бути спеціальні заняття по соціально-комунікативному розвитку. У процесі даних занять відбувається трансформація відносини дитини до оточуючих, а також здібностей до саморозвитку.