Успішна соціалізація дошкільнят як результат грамотної взаємодії сім`ї та дитячого дошкільного закладу
Сучасні вчені розуміють соціалізацію як безперервний процес, в результаті якого індивід включається в різного роду стосунки між людьми. Саме вони роблять людину залежною від суспільства. Становлення соціального розвитку особистості полягає в засвоєнні нею загальнолюдського досвіду, а саме - знань, умінь і навичок, і у використанні їх у своїй трудовій діяльності. А також в суспільному житті.
Успішна соціалізація дошкільнят пов`язана з такими поняттями як «навчання», «освіта», «виховання», «розвиток гармонійної особистості дитини». Ці процеси стають повноцінними тільки за умови їх цілеспрямованості. Становлення дитячого социогенеза є дуже специфічним моментом, який вимагає безпосереднього впливу дорослих людей. Їх спеціально організована діяльність дозволяє супроводжувати становлення дитини як особистості, що володіє власними думкою і переконаннями, робить цей процес комплексним. Соціалізація дошкільників зароджується не тільки в родині, а й в дитячих дошкільних установах в ході процесів виховання, освіти і розвитку гармонійної особистості дитини. На маленької людини також можуть впливати релігійні організації і контркультурні групи, які мають зовсім інші цілі і завдання.
Соціалізація в дитячому саду є спеціально організований процес, в ході якого діти знайомляться і освоюють існуючу дійсність навколишнього світу. Забезпечити сприятливий його протікання здатна грамотна педагогічна робота ДОП, яка дозволяє організувати безперервність і спадкоємність всіх етапів залучення дитини до людського буття. соціалізація дітей має своєю кінцевою метою формування їх готовності до вступу в міжособистісні стосунки і подальше освоєння ними культури. Під готовністю розуміються бажання, вміння та здібності дитини.
В даний час проблеми соціалізації дошкільнят приділяється особлива увага. Психологи і педагоги вивчають питання, пов`язані з гармонійним розвитком особистості дітей і вихованням в сім`ї, які безпосередньо впливають на їх здатність долучатися до дійсності навколишнього світу. А також закладають основи соціальної компетенції, що дозволяють цього процесу протікати найоптимальнішим чином. Саме такі характеристики дозволять людині в подальшому бути успішним у всіх своїх основних видах діяльності. В даний час соціальна компетентність розуміється як здатність дитини задовольняти потреби через взаємодію з навколишнім світом на основі суспільно прийнятних способів реалізації своєї активності.
На думку Л.С. Виготського, дитина спочатку є соціальним істотою, так як безпосередньо залежить від оточуючих людей, на перших етапах - від батьків та інших членів сім`ї, а після - від вихователів і вчителів. Це принципово значущий факт для діяльності ДОУ. Вихователь дитячого садка виступає для маленької людини певним культурним зразком. Від грамотності роботи вихователя буде надалі залежати успішна соціалізація дошкільнят. Так як він виступає прямим зразком для наслідування. Сенс успішності розглядається в контексті творчої соціалізації дитини та її індивідуалізації, здатності в умовах постійно змінюється буття творити не тільки себе, але і нову культуру. А також долучатися до духовних і матеріальних цінностей. Можливість створення культури ґрунтується на становленні універсальних людських здібностей, які базуються на пізнанні та засвоєнні знань, умінь і навичок. Саме вони стають основою включення маленької людини в соціум.
В.Т. Кудрявцева отмечет, що процес створення культури слід розуміти не як створення нових речей або ідей, а як реалізацію творчої уяви, вміння орієнтуватися на позицію інших людей, довільність, освоєння загальних способів дії з речами і предметами, освоєння елементів рефлексії, побудова чуттєвої картини навколишнього світу і формування універсальних форм мислення і морального ставлення до себе подібного.
Базовими характеристиками успішної соціалізації дитини є: компетентність, здатність до ініціативності, креативність, довільність психічних процесів і поведінки в цілому, відповідальність, самостійність, безпеку, розвинене самосвідомість, свобода поведінки, здатність до адекватної самооцінки.
У вихованні та розвитку маленької людини, а також у придбанні їм свого соціального досвіду сім`я грає найважливішу роль. Саме в родині, що є первинним інститутом виховання, соціалізація дошкільнят протікає природно і безболісно. Її становлення засноване на наступності поколінь.
Фахівцями вже неодноразово доведений той факт, що сім`я і дитячий сад забезпечують цілісність і повноту культурно-освітньої та соціально-педагогічного середовища для розвитку і самореалізації дитини. Успішна взаємодія сім`ї та ДНЗ грунтується на грамотному і гармонійному взаємодоповнення один одного, а не на дублювання і заміні соціозначімих функцій одного виховного інституту іншим.
