Буква "й": тверда або м`яка? Фонетичний розбір слова

Буква «ї»: тверда або м`яка? Це питання дуже часто задають учні, яким необхідно розібрати слово згідно з усіма правилами фонетики. Відповідь на нього ви отримаєте трохи далі.

Загальні відомості

Перш ніж розповісти про те, якою є буква «й» (м`якої або твердої), слід з`ясувати, чому літери російського алфавіту взагалі діляться за такими ознаками.

Справа в тому, що у кожного слова є своя звукова оболонка, яка складається з окремих звуків. Слід зазначити, що звучання того чи іншого виразу повністю співвідноситься з його значенням. При цьому у різних слів і їх форм зовсім різне звукове оформлення. Причому самі звуки не мають ніякого значення. Однак вони виконують найважливішу роль в російській мові. Адже завдяки їм ми можемо легко розрізняти слова. Наведемо приклад:

[Будинок] - [дама´-] - [до´-ма];
[м&rsquo-ел] - [м&rsquo-ел&rsquo-], [тому] - [там], [будинок] - [тому].

транскрипція

Для чого нам необхідна інформація про те, якою є буква «й» (тверда або м`яка)? Під час фонетичного розбору слова дуже важливо правильно відобразити транскрипцію, яка описує його звучання. У такій системі прийнято використовувати такі символи:

[] - Це позначення називають квадратними дужками. Їх обов`язково ставлять для позначення транскрипції.

[ ´-] - це наголос. Він ставиться, якщо слово має більше, ніж один склад.

[б&rsquo-] - своєрідна кома ставиться поруч з приголосної буквою і позначає його м`якість.

До речі, під час фонетичного розбору слова нерідко використовують і наступний символ - [j]. Як правило, їм позначають звучання букви «ї» (іноді застосовують і такий символ, як [й]).

Буква «ї»: приголосний або голосний?

Як відомо, в російській мові все звуки діляться на приголосні і голосні. Вони абсолютно по-різному сприймаються і вимовляються.

Голосні звуки - це ті звуки, під час вимови яких повітря легко і вільно проходить через рот, не зустрічаючи на своєму шляху ніяких перешкод. Більш того, їх можна тягнути, за допомогою них можна кричати. Якщо прикласти долоню до горла, то роботу зв`язок (голосових) під час вимови голосних букв можна досить легко відчути. У російській мові є 6 ударних голосних, а саме: [а], [е], [у], [и], [о] і [і].
Приголосні звуки - це ті звуки, під час вимови яких повітря на своєму шляху зустрічає перешкоду, а саме змичку або щілина. Їх вигляд визначає характер звуків. Як правило, щілину утворюється при вимові [з], [ш], [з] і [ж]. При цьому кінчик язика наближається до верхніх або нижніх зубів. Представлені приголосні можна тягнути (наприклад, [ж-ж-ж], [з-з-з]). Що стосується змички, то така перешкода утворюється за рахунок змикання органів мови. Повітря, а точніше його потік, різко її долає, завдяки чому звуки виходять енергійними і короткими. Саме тому їх називають вибуховими. До речі, тягнути їх неможливо (спробуйте самі: [п], [б], [т], [д]).

Крім перерахованих вище приголосних, в російській мові є і такі: [м], [й], [в], [ф], [г], [л], [р], [ч], [ц], [х] . Як бачите, їх набагато більше, ніж голосних.

Глухі і дзвінкі звуки

За співвідношенням голосу і шуму приголосні звуки можуть бути як дзвінкими, так і глухими. При цьому під час вимови дзвінких чується і шум, і голос, а глухих - тільки шум.

До речі, багато приголосні звуки утворюють собою між пари по глухість і дзвінкості: [к] - [г], [б] - [п], [з] - [c], [д] - [т], [ф] - [в] та ін. Всього в російській мові 11 таких пар. Однак існують звуки, у яких немає пар за цією ознакою. До них відносяться: [й], [р], [н], [л], [м] - це непарні дзвінкі, а [ч] і [ц] - це непарні глухі.

М`які і тверді приголосні букви

Як відомо, приголосні букви розрізняються не тільки по дзвінкості або, навпаки, глухість, а й по м`якості і твердості. Дана властивість є другий найважливіший ознака звуків.

Так, буква «й»: тверда або м`яка? Щоб відповісти на це питання, слід розглянути кожну ознаку окремо:

Під час вимови м`яких приголосних весь мову зсувається трохи вперед, а його середня частина злегка підводиться.
Під час вимови твердих приголосних весь мову буквально відтягується назад.

Слід особливо відзначити, що багато приголосні букви утворюють між собою пари за такими ознаками, як м`якість і твердість: [д] - [д&rsquo-], [п] - [п&rsquo-] та ін. Всього існує 15 таких пар. Однак є і такі звуки, у яких немає пар за цією ознакою. Які букви твердих приголосних звуків є непарними? До них можна віднести наступні - [ш], [ж] і [ц]. Що стосується непарних м`яких, то це [щ&rsquo-], [ч&rsquo-] і [й&rsquo-].

Позначення на письмі

Тепер вам відома інформація про те, буква «й» тверда або м`яка. Але тут виникає нове запитання: "Як позначається м`якість таких звуків на письмі?" Для цього використовуються абсолютно різні способи:

Букви «е», «ю», «е», «я» після приголосних (крім «ж», «ш», і «ц») свідчать про те, що ці приголосні є м`якими. Наведемо приклад: дя´-дя - [д&rsquo-а´-д&rsquo-а], тітка - [т&rsquo-о´-т&rsquo-а].
Буква «і», що стоїть після приголосних (крім «ж», «ш», і «ц») свідчить про те, що ці приголосні є м`якими. Наведемо приклад: ми´-лий - [м&rsquo-і´-лий&rsquo-], лист - [л&rsquo-іст], ні´-тки - [н&rsquo-і´-тк&rsquo-і].
М`який знак ( «ь») після приголосних (крім «ж» і «ш») являє собою показник граматичної форми. Він також свідчить про те, що приголосні букви є м`якими. Приклади приклад: даль - [дав&rsquo-], мілину - [м&rsquo-ел&rsquo-], прохання - [проз&rsquo-ба].

Як бачите, м`якість приголосних звуків на листі передається не окремими буквами, а їх поєднаннями з голосними «е», «ю», «е», «я», а також м`яким знаком. Саме тому при фонетичному розборі слова фахівці рекомендують звертати свою увагу на сусідні символи.

Що стосується голосної букви «ї», то вона є завжди м`якою. У зв`язку з цим в транскрипції її прийнято позначати наступним чином: [й&rsquo-]. Тобто символ коми, що свідчить про м`якість звуку, необхідно ставити завжди. Цьому ж правилу підкоряються і [ш&rsquo-], [ч&rsquo-].

Підведемо підсумки

Як бачите, немає нічого складного в тому, щоб правильно зробити фонетичний аналіз будь-якого слова. Для цього лише слід знати, що таке приголосні і голосні літери, глухі і дзвінкі, а також м`які і тверді. Для більшого розуміння того, як необхідно оформляти транскрипцію, наведемо кілька докладних прикладів.