Перенесення значення по суміжності. Метонімія: визначення
термін "метонімія" походить від грецького слова, що означає "перейменування". Це стежок, що представляє собою перенесення значення за суміжністю - випадковий або регулярний - імені певного класу об`єктів, або ж деякого окремого з них на предмет або інший клас, асоційований з ним по залученості в конкретну ситуацію або суміжних.
Які назви можна переносити
Основою метонімії бувають просторові, понятійні, подієві, логічні і синтагматичні відносини між деякими категоріями, що відносяться до дійсності і відображенню її в свідомості людини, закріпленому в конкретних значеннях слів, - між особами, предметами, діями, явищами, процесами, подіями, соціальними інститутами, часом, місцем і т.п.
Відео: Прямі та переносні значення слів. Типи перенесення найменування. Центр онлайн-навчання «Фоксфорд»
Назву можна переносити:
1) з вмістилища на обсяг вмісту або на саме вміст, наприклад: "склянка" - "міра сипучих і рідких мас", "посудину для пиття";
2) з матеріалу на зроблені з нього вироби: "мідь" - "мідні гроші" і "метал";
3) з населеного пункту, місця на пов`язану подію або сукупність населяють його жителів: "Все село сміялося над ним", "дорога" - "поїздка", "шлях, прокладений для руху", "час поїздки";
3) з певної дії на його результат, предмет, залучений в дію (знаряддя, об`єкт, суб`єкт) або місце: "зупинка" - Це і місце, де зупиняється транспорт, і певним чином впливати, "свисток" - Пристосування для того, щоб свистіти і сам акт свисту;
Відео: в прямому сенсі
5) з форми вираження певного змісту або його конкретного, матеріального втілення на утримання в цілому: "цікава книга" має відношення до змісту, а "товста книга" - До предмету;
6) перенесення значення за суміжністю з науки, галузі знання на її предмет і навпаки: "граматика" - Це і "лад мови" і "розділ мовознавства";
7) з заходу, соціального події на його учасників: "Конференція пройде в червні" і "Конференція погодила важливе рішення";
8) з установи, соціальної організації на приміщення, сукупність його працівників: "фабрика застрайкувала" і "ремонтувати фабрику";
9) з частини на ціле і навпаки: "груша" - "плід" і "дерево" (Перенесення назви з частини на ціле називається синекдохой - це окремий випадок метонімії);
10) з певного емоційного стану на причину, що викликала його: "жах" - "жахлива подія" і "страх";
11) ім`я автора може вживатися для позначення створеного ним стилю, моделі або ж його творів: "видавати, читати Толстого", Булль - "меблі з деяким типом декору" і "ім`я майстра".
Відео: Що таке метафора
регулярна метонімія
Метонімія, відображаючи взаємодію понять, категорій та / або об`єктів, стає регулярною, коли створює семантичні моделі словотворчих типів і багатозначних слів, часто поєднують в собі різні типи значень: подієві, прізнаковие, предметні (конкретні і абстрактні). Наприклад, імена дії використовуються регулярно для позначення деякого результуючого об`єкта ("твір", "твір", "розповідь", "Рішення", "споруда").
полісемія суфікса
Якщо метонімічно перенесення регулярно здійснюється всередині словотвірного типу, його наслідком може бути полісемія суфікса, а не основи (порівняйте, наприклад, значення таких віддієслівних суфіксів як -ение, -аніе). Асоціація деяких об`єктів по суміжності, а також по логічної близькості понять перетворюється в зв`язаність значень. Метонімія такого роду служить певним цілям - номінативним, а також сприяє розвитку лексичних мовних засобів.
Що породжує метонімію
Породжують даний стежок механізми різних синтагматических перетворень. Виникає регулярно на базі пропозиції або словосполучення метонімія, що є результатом так званого еліптичного скорочення тексту, зберігає зазвичай деяку ступінь своєї обмеженості умовами її використання, не створюючи контекстуально незалежного нового значення, наприклад: "У музеї є два Ван Гога" (у значенні "дві картини Ван Гога"), але не можна сказати: "На одному Ван Гога зображена молода жінка".
Відео: Художньо виразні засоби в літературі
Зв`язок з контекстом
Найбільш міцний зв`язок з контекстом має така метонімія (приклади в російській мові дивіться нижче), при якій позначення певної ситуації, що спирається на деякий предикат, зводиться лише до компоненту значення предмета: "Що з тобою? - "Серце (голова, зуби, горло)" - у значенні "болить серце (голова, зуби, горло). Дане вживання обмежується конкретними семантичними і синтаксичними контекстами. Так, деякий переносне значення (приклади - "серце", "голова") Не можна поєднувати з процесуальними дієсловами і прикметниками, що визначають перебіг захворювання і характер болю. Ми не можемо сказати "сильне (ниючі, гостре) серце" або "серце погіршилося (загострилося, посилилося)". В цьому випадку перенесення значення за суміжністю не створює незалежного від контексту смислового наповнення слова. Він служить засобом розкриття семантичних варіантів його вживання. Переносне значення, приклади якого були вказані вище, тісно пов`язане з контекстом.
Як використовується метонімія
Використовується метонімія (синекдоха найчастіше) як прийом деякої ситуативної номінації об`єкта по його зовнішньої индивидуализирующей деталі. Проісллюстріруем нашу думку. Візьмемо такі пропозиції з метонімією, як: "Гей, борода!", "Капелюх читає газету". Подібне вживання аналогічно його похідним, що позначає приналежність - субстантівірованним прикметником і іменником, пор. "борода" і "бородань", "бородатий". Такого роду метонімія (приклади в російській мові - Червона Шапочка, Карлик Ніс і ін.) Часто служить засобом створення кличок, прізвиськ.
Позначення соціальної групи
Якщо деталь, звана метонімії, типова для багатьох індивідів, то вона може вкорінюватися в мові і в якості позначення певної соціальної групи, наприклад, слово "лапоть" може вказувати на селян Росії в дореволюційний період. Але така метонімія позбавлена денотативної (семантичної) стабільності. У різних історичних контекстах назву "борода" вживалося для позначення мудреців, селян, бояр, старійшин, а також певної групи молодих людей. Метонімія, приклади в російській мові якої ми тільки що привели, є дуже поширеною.
Синтаксичні позиції метонімії
Вживання даного стежка (Синекдоха, перш за все) переважно для позначення предмета мовлення об`єднує його з синтаксичними позиціями підлягає, обігу та доповнень. В якості присудка ситуативний перенос значення по суміжності є невживаних, оскільки не виконує ніякої характеризує функції. Якщо метонімія використовується в предикате, вона трансформується в метафору, наприклад "капелюх" - це "тюхтій", "калоша" - "руїна, старий чоловік". Вживання імен в значенні партитивності в предикате, зазвичай служить цілям аспектізаціі суб`єкта, не розглядається в більшості випадків як перенесення по суміжності. Проілюструємо нашу думку. Візьмемо такий приклад: "Він був розумом непокірним" - Характеристика відноситься до конкретного аспекту особистості, точніше - його інтелектуальному складу.
Чи не вживається синекдоха також в будь-яких буттєвих пропозиціях або їх еквівалентах, які вводять предмет в оповідний світ. Наприклад, ми не можемо почати розповідь з таких слів, як: Жила-була (одна, деяка) червона шапочка". Дане вживання сприймається не як позначення особи, а як уособлення предмета.
