Свято-успенський свіяжскій монастир

В середині XVI століття з особливою гостротою вела Росія боротьбу зі своїм агресивним сусідом - Казанським ханством. Для ведення військових дій потрібна надійна опорна база, і з цією метою у 1551 році, зовсім незадовго до взяття Іваном Грозним Казані, було засновано місто-фортеця Свияжск. Місце для нього обрали в гирлі ріки Свіяги. Незабаром місто розрослося і став повітовим центром, а в 1555 році в ньому заснували чернечу обитель, що стала згодом відомої як Успенський Свіяжскій чоловічий монастир.

Відео: Св. Успенський Свіяжскій монастир

Підстава Казанської єпархії і монастиря

Відео: Свияжск, Історія Свіяжского монастиря

Рік заснування монастиря відзначений ще однією важливою подією в житті краю - установою Казанської єпархії. Це стало можливим завдяки славних перемог російської зброї, які поклали край пануванню татарських ханів на волзьких берегах. У зв`язку з цим заснований тут монастир повинен був стати центром духовно-просвітницької та місіонерської діяльності. Його посланці протягом двох століть несли світло православ`я по всьому Середньому Поволжя.

Засновником обителі і її першим настоятелем був архімандрит Герман (Садиров-Полев). Під його правлінням монастир зростав і набирав силу. Часи тоді були дуже неспокійні. Розбиті під Казанню татари розсіялися по окрузі і, об`єднуючись в зграї, здійснювали набіги на навколишні села. Не раз доводилося і насельників обителі, перервавши молитву, братися за зброю.

Великий подвижник архімандрит Герман

Вельми примітний шлях пастирського служіння, пройдений архімандритом Германом. Залишивши згодом заснований ним Свіяжскій монастир, він очолив всю Казанську єпархію, ставши її другим архієпископом. У 1566 році за наказом Івана Грозного він прибув до Москви, де йому було запропоновано зійти на московську митрополичу кафедру замість потрапив в царську немилість митрополита Філіпа.

Однак від такої високої честі він відмовився і, прийнявши сторону опального архієрея, став викривати беззаконня, які чинить царськими опричниками. Віддалений незабаром з палацу, архімандрит закінчив свій земний шлях в 1567 році. Обставини його смерті досі залишилися не з`ясовані. За однією версією він був убитий, а за іншою - помер під час епідемії чуми.

Після своєї смерті перший настоятель обителі був прославлений в лику святих, і з 1592 року його мощі стали головною святинею обителі. У книгах Успенського собору, де вони спочивали, можна було прочитати багато записів, які свідчили про чудеса, явлені ними по молитвам прихожан і самих ченців.

Роки розквіту монастиря

Періодом розквіту обителі слід вважати XVI-XVIII століття. Протягом цих двох століть Свіяжскій монастир був найбагатшим у всьому Середньому Поволжі і навіть був серед двадцяти найбільш процвітаючих в Росії. Недарма його архімандрит вважався сьомим за значенням у державі. На що належать обителі землях до середини XVIII століття жили і працювали 7200 селян чоловічої статі. Стільки ж їх належало всім іншим монастирям Казанської єпархії разом узятим.

Цікава і така деталь: Свіяжскій монастир володів друкарнею, в якій почали друкувати богослужбові книги раніше, ніж це став робити в Москві першодрукар Іван Федоров. Їхня продукція в безлічі розходилася по країні. Коли в 1764 році в Російській імперії була проведена монастирська реформа, то Свіяжскій Богородице-Успенський чоловічий монастир був зарахований до першого класу, який вважався вищим. Такої честі удостоївся лише він один з усіх монастирів Казанської єпархії. Лише через сорок два роки подібне відміну заслужив Богородицький монастир в Казані.

Епоха секуляризації церковних земель

З згаданої вище реформи, що проводиться Катериною II, почався занепад перш багатою і квітучою обителі. Багато в чому зіграли роль і спостерігався в цей період господарський спад самого міста Свияжска, і викликане ним збіднення населення. Однак головною причиною стала проведена урядом секуляризація монастирських земель.

В епоху свого правління Катерина II проводила політику, спрямовану на те, щоб позбавити церкву можливості впливати на державні справи. Одним із шляхів досягнення цієї мети було зниження економічного рівня життя храмів і монастирів. З цією метою 24 лютого 1764 року було видано маніфест, згідно з яким всі церковні землі переходили в державну власність.

Роки занепаду монастиря і початок революції

Позбавлений таким чином основний статті доходу, Свіяжскій Успенський монастир поступово почав здавати свої позиції. Досить сказати, що число його насельників, колись перевищувала сотню ченців і послушників, до початку XX століття знизилося до двадцяти п`яти, а рівень доходів став нижче, ніж в інших монастирях Казанської єпархії.

Роки, що послідували за революцією, принесли з собою багато бід всієї Російської православної церкви. Не став винятком і Свіяжскій чоловічий монастир. Його останній настоятель єпископ Амвросій (Гудко) став жертвою безчинства натовпу солдатів. Через багато років, коли країна нарешті схаменулася від атеїстичного божевілля, його зарахували до лику святих, і світ дізнався його як новомученика Амвросія.

Період атеїстичного розгулу

У роки правління богоборчої влади місто Свияжск став суцільний табірної зоною. Монастирські корпуси та прилеглі до них храми були розграбовані, а раку з нетлінними мощами преподобного Германа розкрили і осквернили. У самому монастирі довгі роки містилися то колонія для малолітніх злочинців, то психіатрична лікарня. На довершення бід, після будівництва Куйбишевського водосховища велика територія, прилегла до міста, була затоплена, і Свияжск перетворився в острів.

Відродження обителі

Тільки з настанням нинішніх часів, коли церкви почали повертати незаконно відібране у неї майно, всі будівлі, які включав в себе Свіяжскій монастир, були повернуті віруючим. Виняток склала лише їх невелика частина, яка увійшла до складу музею-заповідника. Це послужило благодатним грунтом і для відродження самого міста. У відреставрованих храмах поновилися перервані колись церковні служби, і знову поплив над річкою Свіяги дзвін монастирських дзвонів.

пам`ятки монастиря

Відео: Св. Успенський Псково-Печерський монастир

Свято-Успенський Свіяжскій чоловічий монастир славиться своєю головною визначною пам`яткою - старовинної Микільської церквою. Вона ровесниця самої обителі, і її споруда датується 1756 роком. Зводила її з тесаного вапняку артіль псковських майстрів на чолі з Іваном Ширяєв. Рік по тому до неї була прибудована дзвіниця заввишки в 43 метри. У приміщенні церкви знаходиться келія, в якій колись жив перший настоятель монастиря - Преподобний Герман. Зі спогадів колишніх насельників обителі відомо, що ще перед самою революцією в ній зберігалися його речі.

Що знаходиться поруч Успенський собор був зведений лише п`ятьма роками пізніше Микільської церкви. Над ним працювали ті ж майстри з Пскова. Деякі зміни в нього були внесені в середині наступного століття. До нього додали трапезну частина і циліндр барабана восьмигранного перетину. Наявний раніше купол шлемовидной форми був замінений на більш витончений, в стилі українського бароко. Ще через сто років до будівлі прибудували ганок.

Однак головною особливістю храму є збережені в ньому фрески часів Івана Грозного. Подібний раритет є ще тільки в одному місці - в соборі на території Спасо-Преображенського монастиря в Ярославлі. Мистецтвознавці зазначають, що настінні розписи цього періоду є великою рідкістю.

Є більш ранні зразки, тобто написані сторіччям пізніше, але XVI століття залишило нам у цьому плані дуже убоге спадок. Крім своєї історичної і художньої цінності фрески собору мають і одну характерну, притаманну тільки їм особливість: на західній стіні, там, де прийнято зображати пекло з усіма його атрибутами, в Успенському соборі написані сцени раю, що само по собі створює позитивний настрій у глядача.

Жіноче подвір`ї Свіяжского монастиря

У місті, крім чоловічого монастиря, про який йшла мова, розташовувався ще один - жіночий Свіяжскій Іоанно-Предтеченський монастир. Він також був заснований в кінці XVI століття. Знаходився він в самому центрі Свияжска у Соборній площі. Однак незабаром йому довелося пережити ряд сильних пожеж, і насельниць перевели в інше місце, надавши їм приміщення, що належали скасований раніше Троїце-Сергієву чоловічому монастирю.

Відео: Кримська Лавра (Свято-Успенський чоловічий монастир)

У наш час жіночий монастир ще не відроджений в колишньому вигляді, а являє собою лише жіноче Іоанно-Предтеченський подвір`я чоловічого Свіяжского монастиря. Однак все церковні служби ведуться в ньому в обсязі, запропонованому Церковним статутом. Крім того, не припиняється реставрація житлових приміщень і храму. Життя повернулася в древню обитель, і її гостинні стіни чекають всіх, хто бажає приїхати і зануритися в чарівний світ православної старовини.