Професійна етика - критерій оцінки професіоналізму і моральної стійкості
Професійна етика будь-якій галузі господарювання побудована на взаємозв`язку моральних вимог і безпосередньому виникненні самої професії. Першими дослідниками, які звернули свою увагу на це питання, були Арістотель, Дюркгейм і Конт. Саме вони заговорили про взаємозв`язок моральних принципів суспільства з поділом суспільної праці. З позиції матеріалізму зазначену проблему обгрунтували К.Маркс і Ф.Енгельс.
Перші кодекси професійної етики виникли ще за часів існування середньовічних цехів на основі ремісничого поділу праці (11 - 12 століття). Саме тоді в статутах з`явився ряд вимог, що висуваються до професії, умов праці та самим працівникам. Однак деякі дослідники стверджують і про більш ранньому виникненні таких кодексів. Наприклад, «клятва Гіппократа» або встановлення для жерців, які виконували в ті часи судові функції.
Завдяки постійній необхідності в регулюванні взаємовідносин між людьми тієї чи іншої спеціальності, професійна етика знаходиться в постійному розвитку, зміні та внесення в неї коригувань. Величезну роль в її становленні грає думку. Найчастіше деякі норми дуже довгий час не є визнаними в зв`язку з боротьбою поглядів.
Узагальнюючи вищесказане, можна сформулювати, що професійна етика являє собою сукупність норм моралі, визначає ставлення самої людини до професійного обов`язку. Управління та регулювання етики здійснюється за допомогою спеціальних кодексів поведінки, які наказують тип певних моральних взаємин між працівниками, а також способи обгрунтування цих документів.
Основним завданням професійної етики є визначення моральних оцінок і норм, понять і суджень, які дають повну характеристику людей конкретної професії.
Принципи професійної етики побудовані на наступних постулатах:
- справедливість при розподілі необхідних для здійснення діяльності ресурсів між працівниками;
- виявлення та виправлення порушення етичної сфери, незалежно від статусу порушника;
- терпимість працівників по відношенню до традицій і моральних принципів інших регіонів, країн або просто інших організацій;
- застосування сукупності індивідуальних і колективних прийнять рішень в будь-яких ділових відносинах;
- виключення натиску або насильства щодо взаємодії з підлеглими, особливо в присутності інших людей;
- використання принципу сталості, який передбачає виконання певних норм, закріплених постійно діючим наказом або іншим відомчим нормативним документом;
- прагнення до безконфліктності.
Професійна етика, як наука, вивчає:
- відносини в трудових колективах в цілому, і кожного працівника зокрема;
- моральні якості фахівця, що забезпечують високоефективне виконання професійних обов`язків;
- моральні норми, які властиві для конкретної професії;
- особливості виховання молодих фахівців досліджуваної сфери.
У всі часи і в будь-яких спеціальностях найважливішою характеристикою морального обличчя фахівця є професіоналізм і його відповідальне ставлення до виконуваного праці. Особлива увага приділяється працівникам сфери, пов`язаної з відповідальністю за життя людей (професії сфери послуг, охорони здоров`я, транспорту і виховання). Безвідповідальне ставлення працівника цієї області може завдати чималої серйозної шкоди суспільству, становити небезпеку для життя оточуючих або ж привести до деградації особистості.