Поняття податку і збору і його істинність для трансформаційної економіки
Сучасний розвиток економіко-математичних методів аналізу дозволяє достовірно оцінити прогнозні і інтерпольовані моделі динамічних процесів і уточнити поняття податку та збору для трансформаційної економіки. Не випадково сучасна економетрика застосовується в якості інструментарію, що підтверджує або спростовує деякі теоретичні положення.
У світовій економічній думці висувається безліч концепцій, пов`язаних з динамікою податків і податковими ефектами, з`ясуванням і доповненням, що являє собою поняття податку та його істинність в різних моделях економіки. У руслі неокласичної економічної теорії в 70-і рр. XX ст. склалася теорія пропозиції. Її прихильники - головним чином американські вчені, беруть за істину ефект Леффера, вважаючи зниження податків необхідним. Представники теорії пропозиції бачать серед головних причин непрогнозованою інфляції високі ставки податків і жорсткі терміни сплати податків і зборів.
Чи пов`язаний в російській економіці зростання цін зі ставкою податків? Для відповіді на це питання можна уявити все прямі, а потім і непрямі податкові збори як якесь усереднене податкові ставки, помножені на ВВП, застосувавши економіко-математичні методи аналізу.
При встановленні кореляційної зв`язку між зазначеними ставками і індексом споживчих цін (CPI) виявилося, що безпосередній вплив на інфляцію надають прямі податки, між їх ставкою і динамікою рівня інфляції практично немає інтервалу запізнювання (найбільший коефіцієнт кореляції доводиться на місячний період). У той же час усереднена частка непрямих податків від ВВП, економічний тиск яких зазвичай перекладається виробником на плечі споживачів, пов`язана не таким тісним кореляційним зв`язком з рівнем інфляції.
Такий стан свідчить про те, що динаміка ставки прямих податків значніше і швидше впливає на ціни, ніж зміна непрямих податків, а тому дещо змінюється і саме поняття податку та збору. Проте, тіснота зв`язку між ними недостатньо висока. Таким чином, зростання податків, як прямих, так і непрямих, лише частково ініціює інфляцію, значну роль тут продовжує грати подорожчання імпортних комплектуючих та інших товарів, необхідних для національного виробничого сегмента.
Повернемося до важливого положення теорії пропозиції про залежність між заощадженнями, інвестиціями і уповільненням темпів економічного зростання. Брак заощаджень тут є головною причиною згортання інвестицій. Перевірити це положення теорії пропозиції можливо на аналізі тісноти зв`язку між усередненою ставкою прямих податкових зборів і рівнем рентабельності реалізованої продукції. Як правило, ця залежність є вкрай низькою. Аналогічно іде справа з тіснотою зв`язку частки непрямих податків від ВВП і рівня рентабельності за конкретний період. Тут характерно негативне значення коефіцієнтів, що спостерігається в назад пропорційних залежностях, тобто чим більше розміри непрямих зборів, тим менше рівень рентабельності.
Така ситуація створюється, коли класичне поняття податку та збору дещо трансформується і тягар податків автоматично перекладається на споживача шляхом пропорційного роздування цін в міру подорожчання витрат виробництва. Про це може свідчити і додатковий кореляційний аналіз тісноти зв`язку між рівнем витрат на рубль випущеної продукції і рівнем податкових зборів на рубль ВВП.
Одним словом, вплив податків на ефективність національного виробництва заслуговує на особливу увагу. Нормальною слід визнати таку податкову систему, таке поняття податку та збору, при якому не виникають перешкоди ефективному розподілу ресурсів.
Проте, результати аналізу сучасного стану податкової практики підтверджує такі моменти:
а) лідируючу роль непрямих податків у генерації темпів інфляції витрат, отже, придушенні виробництва;
б) незначна вплив ставки прямих податків на ефективність виробництва;
Низька залежність між найважливішими макропоказниками - податковими ставками і віддачею капіталу, на якій в принципі побудовані всі відомі податкові моделі вчених-західників, - дозволяє робити висновки про специфіку перехідних процесів в країні і неефективності будь-яких спроб прямого копіювання їх у вітчизняній економіці.
