Мовна ситуація і її компоненти

З нею ми стикаємося щодня і не один раз. У ній ми можемо приймати як активну участь, так і тримати нейтралітет. Вона підстерігає нас вдома, на вулиці, на роботі, в магазині, в транспорті… Ви все ще не здогадалися, про що або про кого йде мова? Ні? Тоді дозвольте представити: її величність мовна ситуація! І почнемо ми наше знайомство, звичайно ж, з яскравих прикладів.

Мовна ситуація: приклади

Пам`ятайте радянську ліричну комедію Ельдара Рязанова «Службовий роман»? В одній з початкових сцен невдалий, невпевнений у собі старший статист товариш Новосельцев під час вечірки у друга намагається «позалицятися» за своєю начальницею, «безсердечний» і «черствою» Калугіної-мимри, але всі його спроби зазнають краху. Чому? Причин тому безліч, але одна з них банально проста: в учасників даного діалогу просто було різне бачення питання «що таке мовна ситуація». А тепер про все по порядку.

Учасники мовної ситуації на практиці

Отже, будь-які ситуації мовного спілкування перш за все припускають учасників. Вони бувають головними і другорядними. У нашому випадку Анатолій Єфремович Новосельцев та Калугіна - це головні учасники, яких прийнято називати говорить і слухає, або адресат і адресант. Під час спілкування їх ролі постійно змінюються. Це характерно для діалогу, умовно - для спору, і неможливо - для ораторської мови. Другорядними учасниками в даній мовної ситуації виступають Самохвалов і Рижова - близькі друзі і товариші по службі Новосельцева, які в основному грають ролі спостерігачів і порадників. Вважається, що спостерігач - це пасивна позиція. Однак це не зовсім так. Навіть не беручи участь безпосередньо в діалозі, він може впливати на його хід, що ми і бачимо на описуваному прикладі.

відносини

Тепер про відносини між учасниками. Це ще один важливий пункт по темі «Мовна ситуація і її компоненти». Говорячи про них, перш за все мають на увазі не відносини в буквальному сенсі слова, а соціальні ролі мовця і адресата. В описуваному випадку відносини між Калугиной і Новосельцевим визначаються як «начальник-підлеглий». Однак і тут не спостерігається стабільності. Все залежить від умов і обставин. В офіційній обстановці, на роботі, в кабінеті, під час ділових зустрічей повинен зберігатися підкреслено-діловий стиль спілкування. Але якщо «місце дії» переноситься з казенного кабінету в звичайну домашню обстановку - в квартиру Самохвалова, відбувається зміна декорацій: музика, святковий стіл, гості ... Одним словом, обстановка стає неофіційною, відповідно, соціальні ролі і стиль спілкування змінюються.

Неправильне бачення ситуації

Але «стара» наполегливо цього не помічає, ігнорує незграбні спроби залицяння з боку товариша Новосельцева, і серед загального веселощів продовжує зберігати офіційно-діловий тон. Незрозуміла їй і мета їх вимушеного спілкування. Терміновість і перспектива, як основні визначальні цілі ділового спілкування, відсутні, значить, і говорити більше нема про що. Однак і боязкий, сором`язливий «старший статистик» - чи то від пережитого страху, чи то від прийнятого коктейлю - теж переходить межі дозволеного. Після декількох викликають спроб зачарувати співрозмовницю своїм співом, читанням віршів і танцями, так і не отримавши належного визнання, він відкрито, в присутності гостей називає Людмилу Прокопівна «безсердечний» і «черствою». Комізм ситуації в наявності. Але це, так би мовити, мовна ситуація, приклади. А що каже теорія?

Поняття «мовна ситуація»

Одним з розділів мовознавства є лінгвопрагматика. Це наука, яка займається вивченням практичного використання мови, т. Е. Того, як людина вживає «слово» для впливу на адресата, і того, від чого залежать особливості мови людини і його поведінки в процесі комунікації. А мовна ситуація в цьому випадку якраз і є тим основним поняттям лінгвістичної прагматики, на базі якого і ведуться основні дослідження. Вона складається з кількох компонентів: учасники спілкування, їх відносини, предмет спілкування, зовнішні і внутрішні умови комунікації. Мовна ситуація і її компоненти були детально представлені нами на прикладі сцени з кінофільму, так би мовити, на практиці. Для кращого розуміння в теорії можна використовувати схему, запропоновану Н. І. Формановской і доповнену Т. А. Ладиженський. Що собою являє мовна ситуація і її компоненти, наочно видно на малюнку, розташованому нижче.

адресант

Що стосується учасників спілкування, думаємо, з цим питань виникнути не може: адресант і адресат - той, хто говорить, і той, хто слухає. Іншими словами, адресант є ініціатором мовної ситуації, він її активний учасник. Може бути як говорять, так і пишуть, в залежності від того, як і в якій формі відбувається спілкування - письмовій або усній (шостий пункт в таблиці «Мовна ситуація»). Схема, як бачите, досить проста. Вважається, що роль адресанта часто тактично виграшна, так як він задає тему, тон і темп спілкування. Він «режисер» даного дійства, а значить, у нього особливі права: він направляє бесіду в потрібне русло і, відповідно, може регулювати її часові рамки.

адресант

Однак, як то кажуть, все в цьому світі абсолютно і відносно одночасно. Тому і роль адресата в діалозі - це не завжди пасивна позиція. В ході бесіди слухає виконує цілий ряд таких необхідних речемислітельних операцій, як:

Відео: A culture of speech. Linguistics. Rhetoric

• контроль обсягу того, що йому повідомляється,
• контроль розуміння,
• узагальнення,
• визначення понять,
• коригування позицій.

Всі перераховані вище моменти реалізуються за допомогою обов`язкових реактивних реплік: «Спасибі за інформацію», «Зрозуміло», «Іншими словами, Ви думаєте, що… »,« Якщо я Вас правильно розумію… ». До слова, у кожної мовної ситуації, будь то знайомство, вітання, поздоровлення, є свій певний набір стійких фраз і виразів - це так звана «формула мовної ситуації». За допомогою цих кліше адресат може перехопити ініціативу і далі виступати вже в ролі мовця.

Соціальний характер відносин

Неможливо заперечувати або применшувати значущість соціальних ролей комунікантів. Уявімо, що мати, тільки що має теплу бесіду зі своєю дочкою за сніданком, через годину виступає в школі в ролі вчителя своєї дитини. Відносини змінюються. В одному випадку вони виступають в якості «батько-дитина», в іншому - «учитель-учень». Відповідно, і мовні ситуації, і мовні ролі їх будуть абсолютно різними. Той, хто не розуміє або не бачить різниці, не володіє ситуацією, приречений на неминучі проблеми.

Відео: Мовна безпеку. Урок 2.4. Прояви мовної агресії. Частина 1

Соціальні ролі можуть бути постійними і змінними. До перших відносяться ті, що визначаються підлогою учасника спілкування, його віком, родинними зв`язками і так далі. До других, змінним ролям, відносяться ті, що визначають соціальне становище і соціальний статус одного комуніканта в момент спілкування по відношенню до іншого: «вчитель - учень», «керівник-підлеглий», «батько-дитина» і т. Д. Показниками соціального статусу є службове і суспільне становище, заслуги, достаток.

Відео: Мовна безпеку. Урок 2.3. Методи вивчення мовної агресії

Зовнішні умови спілкування

До зовнішніх умов спілкування відносять місце і час спілкування. До питання про те, чи важливі вони і яку відіграють роль в процесі комунікації, можна як приклад навести ремарки драматургів в п`єсі. Місце дії, час, освітлення, опис інтер`єру, навколишньої природи - все те, що «зовні», обов`язково відіб`ється «всередині» - в кожному слові, зітханні, фразі.

Залежно від участі просторово-часового фактора, розрізняють канонічні і неканонічні мовні ситуації (по "Російській мові" діти пишуть навіть реферати на цю тему). Канонічні - коли адресант і адресат знаходяться в одному і тому ж місці або, принаймні, бачать один одного, мають загальне поле зору, і час виголошення висловлювання одного збігається з часом сприйняття його слухають. Іншими словами, всі учасники мовної ситуації знаходяться в прямій взаємодії. Що стосується другого варіанту, тут ми бачимо абсолютне невиконання всіх вищеперелічених умов: координати «я-ти-тут-зараз» відсутні.

внутрішні обставини

Мотиви та цілі також є важливими елементами поняття «мовна ситуація». Навіщо ми говоримо? Для чого вимовляється вголос та чи інша фраза? Які наміри у всіх учасників спілкування? Мета - це невидима нитка між що говорить і слухає. Немає її - зв`язок рветься, і мовна ситуація припиняє своє існування. Якими ж можуть бути цілі, щоб тонка нитка якомога довше не зникала? Перше - це бажання проінформувати, розповісти, описати, дати уявлення про що-небудь. Друге - схиляння, переконання слухача в чому-небудь за допомогою доказів і аргументів. Третє - навіювання, зміна емоційного стану партнера. Тут в хід йде звернення не тільки до розуму, а й до почуттів співрозмовника. Використовуються емоційні засоби впливу. Четверте - спонукання до дії. В цьому випадку бажана відповідна реакція - безпосередня дія. І останні - підтримання взаємних позитивних емоцій, бажання зробити приємність собі і партнеру самим процесом спілкування.

Взяти, приміром, фразу: «У мене важлива ділова зустріч». Її можна використовувати з метою відмови. У вас намічається важливий захід, і ви не можете прийняти запрошення друзів піти в кіно: «У мене важлива ділова зустріч» (тому я не можу піти з вами). Інша мовна ситуація - запізнення на ювілей близького товариша, інша мета - вибачення: «У мене важлива ділова зустріч» (яку ніяк не можу пропустити). Даним виступом можна і надихнути колег по роботі, допомогти їм зрушити справу з мертвої точки, звідси і нова мета - вселити впевненість: «У мене важлива ділова зустріч» (партнери обіцяють нам нові проекти, нові перспективи). Як видно з прикладів, одне і те ж речення може звучати і сприйматися по-різному. Все залежить від мовної ситуації і намірів мовця, усвідомлених або неусвідомлених.