"Людмила" - балада василия жуковского: сюжет, головні герої, зміст
У 1808 году в России Відкрився світ романтичних жахів. Сюжет балади «Людмила» Уклав в Собі цікаву легенду. Поряд з живими персонажами, в творі Присутні Мерці и невидима сила. Короткий Зміст и тему вірша перекаже уявлень материал.
німецький фольклор
Василь Андрійович Жуковський - один з кращих российских поетів. ВІН БУВ засновника вітчізняного романтизму, Який в его роботах Придбай зовсім Інший вигляд. Твори автора відразу здобули Популярність через віняткового стилю. Письменник Вже Ранее пробував складаті балади, однак Жодна з них не получила Загальна Визнання. Однако цею твір став своєріднім експеримент, Який завершівся перемогою.
Особливо сильно читачам подобається балада «Людмила». Жуковський написавши ее в 1808 году. За основу автор взяв твір «Ленора», что Належить перу німецького поета Готфріда серпня Бюргера. Его робота булу створ на фундаменті народного фольклору, де історії про ті, что дівчина виходи заміж за мерця, були НЕ рідкістю. Початкова завдання німця Було Відтворити рідну побут и традиції. Однако російський співає не збірався просто перевести чужий твір на рідну мову. Василь Андрійович намагався Передат сюжет через російські мотиви.
зав`язка історії
Спіраючісь на німецький першоджерело, дуже легко Проводити аналіз балади Жуковського. Людмила в орігінальному творі носила имя Ленора. Місце Дії автор переносити на слов`янські землі. Час не має значення. Читаючи Баладі, Аудиторія может легко представляті події, оскількі смороду НЕ прив`язані до питань комерційної торгівлі років.
Головна героїня - дівчина. Сюжет почінається з того, что молода жінка чекає свого коханого, Який воює в далекому краю. Стоячи на роздоріжжі и віглядаючі солдата, Людмила думає: можливо, улюблений ее забув, змінів, або ще гірше - загінув. Потім на горізонті з`являється військо. Воно уходит додому з перемогою. Однако среди солдат немає ее коханого.
З ціх подій почінається балада «Людмила». Короткий Зміст Першої части и знайомство чітачів з Головною героїнею наганяє трівожні почуття.
двосторонній діалог
З горем и печаллю красуня уходит додому, Кажучи, что двічі любити нельзя. Вона готова померти. Сумно панночку зустрічає стрівожена мати, и питає, что сталося. Дівчина відповідає, что Бог забув про неї и не бажає їй щастя. Людмила присягаю Господу и каже, что ВІН немилосердний.
На це мама їй відповідає, что Всевішній знає, что Робить и если ВІН пославши страждань, отже, так винне бути. Альо дочка заявляє, что молитви и прохання, Які вона повторювала перед іконамі, сили НЕ малі и були безплідні. У жітті больше не буде радості - впевнена Людмила. Балада переповнена болем и відчаєм. Альо жінка похилого віку сообщает, что страждань НЕ вічні, и тім, хто їх переживемо, пряма дорога в рай. У свою черга, пекло чекає тих, хто НЕ коритися долі. Однако донька не погоджується, вона впевнена, что з улюбленого знайде щастя всюди. Дівчина продовжувала проклинати Бога.
Довга дорога
Настала ніч, и всі поснули. Коли пробило Північ, в долині здався вершник. Раптена хтось підійшов до будинку и почав Говорити. Людмила Одразу впізнала голос коханого. Хлопець харчуватися, чи спить его кохана, плач через него, а можливо Вже и забула про горе. Коли сумна дівчина побачим наречення, то подумала, что Бог змілувався над нею. Так зострілися Головні герої балади «Людмила».
Солдат сказавши, что нужно їхати. Смороду осідлалі коня и начали подорож. Чоловік зазначилися, что дорога очень далека и зволікати нельзя. В дорозі вершник рассказал про свой будинок. Его нове житло в Літві. Будинок тісній, збитий з шести дощок, а над ним стоит хрест. Однако дівчина НЕ боїться мертвого друга. Вона щаслива, что коханий поруч.
Місяць Вже Ховава, и на землю прийшов світанок, коли пара дісталася до місця. Борошно розглянула всі вокруг. Це БУВ цвинтар з Трунов и хрестами, а посередіні стояла церква. Кінь довіз дівчину до могили. Там труну Відкрився, и ее чека коханий - мертвий и холодний. Не такого кінця чека Людмила. Балада підійшла до кульмінації.
трагічній фінал
Замість Затишне будинку дівчина получила могилу, а ее наречений - труп. Колись гарний и жива людина превратился в холодну синє Тіло. Его руки були складені хрестом, погляд затуманений. Раптена мрець піднявся и поманивши до себе дівчину пальцем. Такоже ВІН сказавши, что Відтепер їх будинок - холодна и сира земля. Каменем дівчина впала в труну. Інші мертві підняліся з могил и завили, что Бог чує абсолютно все, что говорять и думають люди. ВІН Правосуддя и за закид покаравши панночку.
Так закінчується балада «Людмила». Короткий Зміст частково передает емоції, Які віклікає твір.
Головна героїня НЕ Послухай матері и продовжувала проклинати долю, отже, небеса, виконан страшно прохання. Смерть дівчини булу Жахлива и трагічною. Красуня аж Ніяк НЕ очікувала такого кінця. У фіналі твору автор не залішає місця для альтернативи. Фініш чіткій и зрозумілій. Дівіця поплатилася за свои беззаконні думки и докоро.
Відео: Руслан и Людмила. Дитячий Фільм-Казка. StarMediaKids
дуалізм думки
Автор подбав и о том, щоб КОЖЕН герой МАВ свой чіткій характер. Его персонажі на протязі Всього твору ма ють позицию, якої дотрімуються. Аналіз балади Жуковського «Людмила» Найкраще почінаті з Опису головного дійовіх осіб.
Образ дівчини - це своєрідній символ непокори долі. Героїня НЕ может спрійняті, что улюблений загінув, и считает за краще піті разом з ним в могилу. Через свою сліпоту через горе панянка сама наклікає на собі біду. В одному з діалогів красуня отмечает, что без милого раю немає, а з юнаків їй де завгодно буде добре. Спочатку чітачеві здається, что дівчина очень сильна, оскількі НЕ бажає мирить з Втрата. Однако очень скоро становится зрозуміло, что насправді нею Керує слабкість. Дівіця нездатна пережіваті непріємності и боротися з труднощамі.
Тема балади «Людмила» крутитися вокруг релігії и отношений людини й Господом. Если дівчина ставити Власні бажання вищє небесної Волі, то фактичність опонентом в Цій ситуации Виступає ее мама. Стара жінка на стороні Бога и считает, что це страждань - своєрідній етап, Який треба пережитого.
невидимі персонажі
Ще один герой балади - улюблений Людмили. ВІН солдат, Загиблий на чужій землі. Альо На Відміну Від матері и дочки, у цього персонажа немає власного характеру. ВІН є лишь зброєю в руках Бога. Про Історію кохання молодих людей не згадується, проти їхні почуття очень Сильні, оскількі дівчина очень Довго побівається через смерть нареченого. Солдат Виступає в образі примари, что Тягном Людмилу за собою в Інший Світ. ВІН Виконує волю небес. Насправді, ту людину, якові любила дівчина, Вже немає.
Жанр балади Жуковського «Людмила» - романтизм. Цьом стилю характерна тема людини й долі. Автор ввів в твір ще одного персонажа, которого прихована за деталями. Четвертий герой - Бог. Саме ВІН БУВ творцем ціх подій. Такоже Всевішній, стежачі за розмови и прокльонамі дівчата, решил віконаті бажання и навіки пов`язати ее з коханим.
Сподобалось панночці таке Закінчення життя чи ні, міркуваті Важко. Однако автор чітко вказує, что виною всьому, что сталося у фіналі, - безглузді слова людей.
Містичний характер
З першого рядків майстер слова НЕ дает надії на щастя. Песімістічній настрій посілюють словесні звороті. Например, Надзвичайно емоційною є та частина, де дівчина говорити про Власний смерть. Без улюбленого їй не хочеться жити, и вона просити землю розступітіся и утворіті могилу.
Постійно трімає читача в напрузі балада «Людмила». Жуковський Неодноразово звертався до подібніх темним темам в своих роботах. Такоже часто автор вікорістовував містічні деталі. Чи не позбавлене прісутності потойбічніх сил и цею твір. Головна героїня веде Бесідам з Богом, міркує про Власний смерть. Ще один Значний момент - Людмила зустрічається зі своим покійнім наречення. Коли закохані потрапляють на Сонячно кладовище, дівчина бачіть могилу коханого. Жуковський чітко опісує небіжчика. Его образ страшний и жахливий. Красуня падає мертвою в труну коханого. В цілому історія трагічна, но и в деякій мірі повчальна.
Роль образу природи в творі
Чітачеві відразу становится зрозуміло, что НЕ впізнає щастя без улюбленого Людмила. Балада Постійно трімає в напрузі. Такого ЕФЕКТ автор домігся и Завдяк образам природи. Коли дівчина поділілася горем з матір`ю, то день Вже закінчувався. Василь Андрійович Надав Цій події особливого значення. ВІН зазначилися, что сонце сіло за гори, а долини и гаї посмутнілі. Місяць Ховава, то візірав з-за хмар, а Тіні були довгими и страшно. Ліси в его Віршах дрімучі, дзеркала води трагічно хіткі и холодні, а небо одягнене в печаль.
Підтрімує сумний настрій природа и тоді, коли їде в чужий край з коханим Людмила. Балада оповіта містікою, якові читач відчуває даже через рядки. Листя шумлять, в глушіні чути свист и відчувається рух тіней. Такоже письменник вікорістовує порівняння. Например, шепіт трави очень схожий на голос мертвих.
Василь Андрійович на протязі Всього твору відмінно підтрімує одну ноту почуттів. Его вірш повно смутку и туги. Читач поневоле переймається містічної енергією.
