Людмила куликова, "побачим": короткий зміст, аналіз оповідання

Чи зобов`язані сині и дочки піклуватіся про своих родителей? Або борг цею смороду віддають своим дітям? На ЦІ питання відповіла в своєму невелика творі Людмила Куликова. «Побачив», короткий Зміст которого представлено в даній статті, - це зворушліва історія про долю матері, яка відчувала настолько нестерпній душевний Біль, что їй стало легше повіріті в Загибель сина, чем в его зраду.

сині невдячність

Надзвичайно складаний тему розкрили в творі малої прози письменниця Людмила Куликова. «Побачив» - короткий Зміст глібокої тими, прісвяченій невдячності дітей, якові порушував и Пушкін у своїй повісті «Станційній Доглядач», и Достоєвський в Романі «Прініжені и ображені». Молоді люди нерідко, віпурхнувші з батьківського гнізда, відлітають в нове життя СтрімКо, НЕ озіраючісь. Їх підганяє непереборне бажання НЕ повторити долю нещасного матерів и батьків, Похмура и безрадісна картина рідної домівки и звичайний людський егоїзм. Попереду - інше Існування. У ньом є свои радощі и Труднощі. А позаду - Обридло будинок, в якому витримала всі в сіріх тонах, і Час Ніби зупинивсь. Майбутнього у его мешканців немає. Так навіщо змішуваті минуле з Сьогодення, если можна просто забути, вігнаті з пам`яті образ людини, Який десь далеко, можливо, тужить и страждає в болісному очікуванні? А ще простіше переконаті собі в тому, что Ніхто Вже НЕ чекає и все забуть.

Образ покинутих батьків в російській літературі

За ОБСЯГИ є й достатньо невеликим твір, Пожалуйста створі Л. Куликова. «Побачив», короткий Зміст которого виклади нижчих, - це, тім НЕ менше, історія цілого життя. Порівнюючі оповідання сучасного автора з творами представителей російської класичної літератури, можна віявіті, что за останні Двісті років мало что змінілося. Все так само існують невдячні діти. І так само страждають люди похилого віку, у якіх життя после Втрати коханого сина або дочки тріваті НЕ может.

Розповідь, про Який идет мова в Цій статті, входити сегодня в шкільну програму. Це дает можлівість сучасним підліткам зрозуміті глібокі проблеми батьків и дітей на тлі сьогоднішніх реалій. Змінюється з часом вигляд людини й ті, что его оточує. Людські почуття и пороки залішаються незмінні. А тому можна сміліво Сказати, что проблема невдячності дітей Найкраще Розкрити в Наступний творах:

• А. С. Пушкін «Станційній Доглядач».
• Ф. М. Достоєвський «Прініжені и ображені».
• Л. Н. Куликова «Побачив».

Короткий Зміст и образ персонажа

Головний герой оповідання - Толик. Прізвище - Титов. Більш повну ім`ям автор его НЕ наділяє, можливо, тому, что людина ця НЕ володіє зрілім світоглядом, характерним для его віку. А можливо, справа в тому, что ВІН БУВ и залішається Толіком, которого десь далеко чекає любляча мати.

Дії в оповіданні почінають розгортатіся в новій затішній квартирі головного героя. Толик став Володарем окремий житла, а значить, збулося его мрія. Аджея до цього ВІН прагнув усе свое свідоме життя. І тепер, з нагоді Новосілля, дружина спекла пиріг, а за Святкова столом зібралося все Сімейство.

Слід Сказати, что герой Кулікової - персонаж, что володіє цінними позитивними якости. ВІН ідеальний сім`янін, людина, яка живе заради Дружини та дітей. Ось уже двадцять Чотири роки ВІН працює, що не покладаючи рук. Однокімнатна квартира - наслідок его багаторічного Важко праці. Розповідь «Побачив» представляет собою короткий фрагмент з життя працьовітої людини, батька сімейства. Альо цею герой є суперечлівою особістістю. Як МІГ ВІН за такий довгий период НЕ згадувати про жінку, яка подарували Йому життя? Альо ж только во время сімейної вечері в новій просторій квартирі ВІН Раптен згадує про матір. Сімейне щастя, Пожалуйста панує в будинку Тітовіх, несподівано затьмарене порівнянням: «Як в дітінстві у мами». Альо самє ця думка и спонукає героя через много років Нарешті відвідаті рідний дім.

спогади

Раптена Толик начинает згадувати Материнські листи, Які ВІН отримувалася ще в армії и рвучи відразу ж на дрібні шматочкі. ВІН думає про ті, что НЕ бачив ее Вже почти чверти століття, а не писав более десяти років. Толик відправляється в рідне село Побачити з жінкою, яка народила его. Альо коли смороду зустрічаються, що не наважується назваті ее матір`ю, а вона відмовляється віріті в ті, что ВІН - ее син. Мати занадто Довго жила очікуванням. За Довгі роки вона Втома плакати и змирившись з тим, что сина ее более немає. Виявило, что для Материнська серця нестерпно сінівське зрада.

Толик ж Нічого так и не зрозумів. Відвідавші мати, ВІН покинувши рідний дім назавжди, «відрізавші широкий Кусень життєвого хліба и кинувшись его на дорогу». ЦІ події зображує у своєму оповіданні «Побачив» Куликова. Аналіз твору, проти, говорити про ті, что історія ця незавершена. Справжні терзання Совісті у Толика ще Попереду. Розкрити душевний світ головного героя и причину его настолько безсердечность Ставлення до матері можна, розглянувші художні Прийоми, Які вікорістовує в оповіданні «Побачив» Куликова.

АНАЛІЗУ образу будинку Тітовіх

У новій квартирі Толику все приносити удовольствие. І запах у неї Приємний, и Якась Впевненість в завтрашньому дні вітає в повітрі. ВІН так втомився поневірятіся по знімніх квартирах, что щастя від придбання власного житла НЕ змогла затьмаріті даже багатоденна втомліва підготовка до переїзду. І тепер ВІН відчуває настолько міцну Впевненість в завтрашньому дні, что здається Йому, Ніби ВІН почти Безсмертний. Аджея НЕ дарма ВІН так тяжко працював всі ЦІ роки. Йому все-таки удалось «застовпіті місце на земній Кулі».

Образ жіттєрадісного и незлостівого людини створі в цьом творі Людмила Куликова. «Побачив» - це Розповідь, Який почінається з Опису картини ідеального сімейного щастя. Альо лишь на перший погляд могут здати спогади про матір Випадкове. Толік, можливо, всі ЦІ роки Хован думки про неї далеко, на самому дні своєї душі. Занадто много турбот и других тривоги було у него в жітті. ВІН винен БУВ ЗВІТ власне гніздо, Забезпечити майбутнє своих Синів, подбаті про кохану дружину. Альо только мета булу досягнутості - І, немов черв`ячок в скоєному яблуці, прокинув думки про матір. Події, Які охоплюють Всього кілька днів, відбіла в цьом творі Людмила Куликова. «Побачив» - це Невеликий відрізок історії довжина в життя. Сумно Розповідь про Очікування матері, яка булу Забута своим сином через побутових проблем, Прагнення «відкласті Зайве копійку». Різкій контраст нового будинку створює образ запущеної хати, Який малює Куликова.

«Побачив»: тема будинку

Село, в Якій живе мати, зображена в сіріх безрадісніх тонах. Будинки занепали и вросли в землю. Навколо панує Відчай и запустіння. Сама хата НЕ освітлюється, обстановка в ній задоволена непрівабліва. Розповідь «Побачив» побудованій на антітезі. З одного боку - жіттєстверджуюча картина сімейного побуту Тітовіх. З Іншого - мляві атмосфера, что панує в хаті. На цьом протіставленні засновано ідея, якові заклать в твір Людмила Куликова. «Побачив», герої которого опісані Надзвичайно скупо, представляет собою художній твір, в якому «говорять» вдома и обстановка в них. Саме зображення хати розкріває Внутрішній світ ее господині.

Образ Ольги Герасімівна

Мати НЕ признал его. Альо в Останній фразі, Яким завершується Розповідь «Побачив» Кулікової, становится ясно, что героїня цього твору Нічого НЕ забувай. Довгі роки Очікування вбили ее. Вона Вже не чекає сина, и Побачити его живим и неушкодженім означало переконатіся в его зраді. Хоча «Побачити» - слово, Пожалуйста до неї НЕ застосовується, так як вона Втрата зір.

Образ матері здався Толику зовсім чужим: невісока стара жінка з незрячими очима и обпаленімі пальцями. Невже це та жінка, листи від якої ВІН так часто отримувалася в армії и Чиї послання всегда закінчуваліся нехітрій приказки «синові Толі від мами Олі»?

листи матері

Смороду его Надзвичайно дратувалі. Розлогі листи від люблячої матері Йому були нецікаві, и ВІН рвучи їх відразу ж после прочитання. Куди пріємніше Було читати послання від молодих дівчат. Тему, в Усі часи актуально, підняла в оповіданні «Побачив» Куликова. Проблематика цього твору Полягає в складних взаємінах батьків и дітей. Однако Труднощі могут мати різній характер. Між матір`ю и сином нерідко Присутні розбіжності относительно того чи Іншого питання. Дітей часто стомлює надмірна турбота, якові один Із СУЧАСНИХ российских авторів одного разу назвавши «Терор любові». Альо герой Кулікової НЕ відчував зайвої опікі и не страждав від нав`язаний матір`ю думки. ВІН ее просто-напросто соромівся. Причину цього низька почуття может Розкрити подалі аналіз твору.

безбатченкі

В одному з листів мати розповідає Толику про смерть батька. ВІН зовсім НЕ пам`ятає Цю людину. Толик РІС безбатченком. Коли, навідавшісь до матері, ВІН намагається переконаті ее в тому, что ВІН и є ее улюблений син Толя, то згадує про одного зі своих пріятелів, Який БУВ нібіто теж сином матері-одиночки. Згадка про одного дитинства, Який БУВ таким же бездоглядністю, є одним з небагатьох, Які приходять на розум блудного сина. І це НЕ Випадкове.

Рости без батька непросто. І особливо це складно, коли життя протікає в невеликі селі, де КОЖЕН один про одного знає все. ВІДСУТНІСТЬ батька для хлопчика не проходити безслідно. Деякі підлітки в неповній сім`ї дорослішають Ранее, чем їх одноліткі, покладаючи на себе Турбота про матір. Інші ж, навпаки, прагнуть забути будь-що-будь образліве слово «безбатченкі», втекті від него, сховатіся. Щоб десь далеко создать повноцінну правильно батьківщину. Таким БУВ Толік. ВІН так Хотів мати свой дом и пізнаті Справжня радість сімейного щастя, что, що не заміслюючісь, вікреслів з пам`яті все, что Було пов`язано з дитинства, а Перш за все - свою матір.

сліпота

У чому сенс назви оповідання Кулікової? Побачив ... героїня цього твору не раз вімовляє це слово. Вона говорити про бажання «Побачити» з сином у листі до него. І вона вімовляє фразу «Ось і побачим» после того, як ВІН залішає ее в Останній раз.

Вона Хотіла Побачити сина. Альо оскількі це бажання виявило недосяжнім для неї, вона Втрата зір. Сліпота матері в оповіданні має сімволічне значення. Як только згасла надія Ольги Герасімівна «Побачити» з сином, вона Втрати и необходимость Бачити. Зір їй Було более ні до чого.

Чи не відбулася покаяння

У ніч, якові провів в будинку матері Толик, ВІН НЕ стільці очей. ВІН все згадувать про роки минуло. Про ті, як Важко Було заробляті гроші на шубу дружіні, поїздкі на море, нову квартиру. Про це Толік Хотів розповісті и Ользі Герасімівні, щоб віправдаті собі в ее очах. Альо НЕ зміг. Вона вперто НЕ візнавала в ньом сина. Альо даже если б ВІН и рассказал їй про Труднощі, Які Долан всі ЦІ роки, навряд чи вона б его зрозуміла. Людіні, Який за більшу часть свого життя НЕ знайшов часу Побачити з матір`ю, Виправдання немає.

інші герої

Зовсім немного автор рассказал про других персонажах. Ними є дружина и четверо Синів Толика. Так про них и Сказати Нічого, оскількі смороду є частина щасливою Сонячної картини сімейного щастя. Виключно заради них живий и працював герой оповідання останні двадцять Чотири роки, у чому БУВ щиро Переконаний. Насправді ж ВІН зрадив свою матір через власного егоїзму та слабкості.

Назад в нове життя

Толик знову покинувши матір. Обличчя ее в Останню мить здався Йому Сумно. Головний персонаж цієї Розповіді йде, відкідаючі в сторону всі, что пов`язує его з рідною домівкою. ВІН вже Ніколи НЕ побачим матір, но згадає про неї не раз. З рокамі все незначніше стані життєва Суєта. А Біль в серці про забутих матері тим часом буде все загострюватіся. Однако «Побачити» Йому, на жаль, Вже буде ні з ким.

У стилі психологічної прози створі оповідання «Побачив» Куликова. Жанр цею предполагает Вивчення і аналіз людської душі на прікладі одного-двох героїв. У цьом творі можна Прочитати долі всех покинутих матерів и душевні терзання Синів, їх зРаду.