Лариса дорофіївна михеєнко: подвиг російської дівчини

Сучасне покоління сьогодні мало знайоме з принципами радянського часу, заснованими на вірності, честі, товаристві і дружбі. Та й імена піонерів-героїв мало що говорять сучасній молоді.

Їх імена забуті?

А адже саме подвиг цих молодих людей, які склали голови за свою країну, багато в чому забезпечив мирне небо над головою і спокійне життя нинішнім підліткам.

Сьогодні їхні імена забуті і не входять до шкільної програми, а адже біографії цих хлопців - короткі і яскраві, просякнуті кров`ю, осяяні світлом доблесті і є прикладом неймовірної духовної сили, до якої має сенс прагнути кожному. Діти Радянської країни, загиблі за рідне Отечество: Леонід Голіков, Зінаїда Портнова, Марат Казей, Валя Котик, Вася Коробко, Лариса Михеєнко - їх десятки, сотні, тисячі…

Лариса Дорофіївна Михеєнко: коротка біографія

Лариса Михеєнко з`явилася на світ в містечку Лахті (під Ленінградом) в 1929 році. Її батьки, мама Тетяна Андріївна і тато Дорофей Ілліч, були звичайними робітниками. Мама прожила дуже довге і важке життя, а батько не повернувся з радянсько-фінської війни.

1941 рік. Літні канікули. Дівчинка і її бабуся поїхали в Калінінську область до дядька, але повернутися додому вже не встигли. Почалася війна, і село Печенёво Пустошінского району практично відразу опинилася окупована фашистами. Дядько погодився працювати на німців і був призначений сільським старостою, а літню маму з племінницею-піонеркою виселив в баню, покинувши їх напризволяще. Бабуся з дівчинкою постійно голодували, їм доводилося жебракувати, просити милостиню і виживати, поїдаючи лободу і очищення картоплі. Чи не давали загинути з голоду літній жінці з онукою добродушні сусідки, періодично підгодовують хлібом і молоком.

В партизанському загоні

Весна 1943 року. Подрузі Лариси Раїсі було вручено повістку із зазначенням з`явитися з молодіжний табір. Це означало, що дівчина разом з іншими хлопцями буде відправлена до Німеччини на роботи. Тому подружки вирішили сховатися в місцевому партизанському загоні, що діяв з початку німецької окупації. Новачкам там особливо не зраділи, та й існування в лісі виявилася важким.

Але дівчатка не змінили своєї думки боротися проти загарбників і перед обличчям старших товаришів дали партизанську клятву на вірність Батьківщині. А незабаром вони стали отримувати важливі завдання, які дорослим виконати було технічно складно. Німцями в село Орехово був зігнав відібраний у населення худобу, і юні босоногі розвідниці з порожніми кошиками вирушили в саме лігво фашистів (нібито за розсадою капусти). З цього походу дівчинки принесли дуже цінні відомості: чисельність розквартированих німців, час зміни їх часових, розміщення вогневих точок. Через короткий час в село нагрянули партизани і відбили худобу, несправедливо реквізований німцями.

Відео: Діти-Герої войни.Міхеенко Лариса

На відповідальному завданні

Наступним завданням Лариси було відвідування села Чернецова. Дівчинка, представившись біженцем, влаштувалася нянечкою до місцевого жителя.

Лариса Дорофіївна Михеєнко (фото в статті) трепетно доглядала за маленьким синочком господаря, гуляла з ним, а в процесі збирала важливі дані про німецький гарнізоні. Також дівчина разом з подругами поширювала агітаційні листівки. Такі акції дівчинки часто проводили в місцях масового скупчення народу, найчастіше в храмах на церковні свята. Переодягнувшись жебрачкою, подружки зверталися до місцевих жителів нібито за милостинею, а самі непомітно підкладали їм в кишені і сумки листівки, складені в кілька разів. На рахунку Лариси було навіть одне затримання німцями, але дівчинці вдалося втекти, перш ніж вороги дізналися про її причетність до партизанів.

Лариса Дорофіївна Михеєнко: подвиг

1943 рік. Серпень. Місцеві партизани активно брали участь в рейкової війни, яка полягала в підриві мостів, залізничних ліній і ворожих ешелонів.

Лариса Дорофіївна Михеєнко, яка добре орієнтувалася на місцевості, була закріплена за 21-ю бригадою, яка займалася веденням диверсійних робіт на залізниці. Викликавшись на одну з таких операцій помічницею, Лариса, яка зібрала цінні відомості про режим охорони і ймовірності мінування мосту через річку Дрісса, взяла участь в підриві поїзда. До того ж дівчинці вдалося переконати мінера, що вона зможе непомітно підкрастися близько до мосту і підпалити перед наближенням складом вогнепровідний шнур.

Ризикуючи собою, Лариса виконала завдання на «відмінно». Саме за цей подвиг безстрашна дівчина була удостоєна (посмертно) ордена Вітчизняної війни I ступеня. Листопад 1943 року. Лариса і двоє її соратників вирушили на розвідку в село Ігнатово. Це була остання вилазка партизан. У селі знайшовся зрадник (за припущеннями, рідний дядько Лариси), який здав їх явку німцям. У зав`язався нерівному бою двоє соратників дівчата загинули, а саму Ларису допитали і катуванням. Серце відважної патріотки своєї землі, якій було всього 14 років, перестало битися 4 листопада 1943 року. Ларису розстріляли німці.