Коновалова світла игоревна: біографія, спортивні досягнення
«Світлана Коновалова виграла срібло Паралімпіади» - статті з таким заголовком опублікувала багато хто з російських газет та інтернет-видань, коли біатлоністка, уродженка Рязанської області, на десятикілометровій дистанції стала другою в категорії «сидячи» і принесла в скарбничку паралімпійської збірної країни 25-ю медаль . Її досягнення і олімпійські медалі - предмет гордості відразу двох російських областей, Рязанської і Пензенської. І це все про людину, яка ніколи не стояв на своїх ногах, пересувався тільки на інвалідному візку.
Так що ж зробило цю дівчину, інваліда з дитинства, такий наполегливій, такою впевненою в переборними всяких труднощів, здатної досягти поставленої мети? Адже з самого народження життя підносила їй сюрприз за сюрпризом. Випробуванням було просто жити, а домогтися таких висот… це дано не кожному.
Всі ми родом з дитинства
Світлана Коновалова, фото якої ви бачите в статті, народилася 10 лютого 1990 в одній з лікарень Рязані. У пологах у неї стався перелом хребта. Ця родова травма могла перекреслити всю її життя. Але доля розпорядилася по-своєму.
Відомо було, що батьки її проживали в Шилово, що в ста кілометрах від обласного центру. Але від того, що вже в березні мати малої відмовилася від неї, не бажаючи виховувати дитину-інваліда, який ніколи не буде ходити, а батько не наполягав на зворотному, їй довелося жити і виховуватися в Рязанському будинку дитини до тих пір, поки п`ятирічної малятком Світла не перевели в Ніжнеломовского інтернат Пензенської області. Так дівчинка опинилася серед таких же, як і вона, дітей з фізичними вадами.
Новий будинок
Ця товариська й добра дівчинка не сумувала ніколи. На цьому наголошували всі співробітники інтернату. Вона і вчилася добре. Їй довелося навчитися жити на візку. Тут Світу провела все своє дитинство до 17 років.
І саме тут вона почала займатися спортом. Спочатку це був настільний теніс, пізніше в її житті з`явилися лижі. Світлана наполегливо нарізала кола навколо будівлі. Хоч це було непросто.
Ще одне зрадництво
Працівники інтернату спробували знайти батьків Свєти. Все ж вони дуже сподівалися, що матуся нарешті отямилася і захоче таку чудову доньку забрати додому.
Однак очікування не виправдалися. Мама відмовилася від дівчинки вдруге. Виявилося, що у неї нова сім`я, народилася дочка, здорова, на відміну від першої, що вона не може привести хвору дитину в будинок свого другого чоловіка, що батько Свєти помер.
Вона лише стала виплачувати на дочку аліменти, повністю погодившись з рішенням суду.
На порозі великого спорту
Після інтернату Коновалова Світлана повернулася на Рязанщіну і поступила в економічний коледж міста Михайлова.
Там вона вчилася і одночасно займалася спортом. Її завзятості можна було тільки заздрити. Під керівництвом свого першого тренера, Галини Муравльова, дівчина продовжувала заняття настільним тенісом, стала членом команди дівчат-волейболісток на візках. Брала участь в змаганнях і ставала призером.
Тут юна спортсменка сповна проявила свій твердий характер. Вона була наполегливою, навіть настирливою. Все робила сама і не дозволяла нікому допомагати собі, хоч і пересувалася виключно на візку.
Інтернат навчив її виживати. Тут Коновалова Світлана навчилася здобувати перемоги і зрозуміла, що це їй під силу.
На руках вже був диплом коледжу за спеціальністю «менеджер по кадрам». Їй, як інваліду першої групи, окреме соціальне житло було не положено, а жити десь треба було. І тоді на допомогу прийшли московські журналісти, які створили відеоролик, який розповів історію дівчинки-сироти.
З його виходом житло у Світлани з`явилося. У Михайлове їй квартиру надали. Але дівчина вибрала столицю. Адже там, в Москві, Ірина Громова, головний тренер російської паралімпійської збірної з лижних гонок та біатлону, яка чекає її і готова стати її тренером.
Нові горизонти
Ірина Олександрівна дізналася про Світлану з того ж ролика. Вони познайомилися через Інтернет, коли дівчина була вже на останньому курсі. І Громова запропонувала у неї займатися, навіть стати членом команди.
Дівчину вона прописала у своїй квартирі, її і Олексія Биченко, ще одного свого вихованця. А прямо перед паралімпійськими іграми 2010 р молоді люди отримали і власне житло, виділене спеціально для спортсменів-інвалідів. У цій однушке і оселилися: сама Світлана зайняла хол, а Олексій зі своєю дружиною - кімнату.
Вся зима 2011/12 р після закінчення коледжу пройшла в тренуваннях в московській спортивній школі олімпійського резерву «Воробйови гори» на лижах-бобах.
Нічого неможливого немає. Світлана Коновалова: Паралімпіада
Біографія цієї дівчини рясніє перемогами. Успіхи цієї чудової працьовитої спортсменки викликають тільки захоплення: вона двічі стала переможницею Кубка світу та бронзовим призером у чемпіонаті світу з біатлону, в лижних гонках на Кубку світу - на довгій дистанції і в спринті.
Але на цьому не зупинилася сильна духом Світлана Коновалова. Паралімпіада в Сочі принесла їй величезну славу. Президент країни дівчині вручив орден IV ст. «За заслуги перед вітчизною». Вона стала «Заслуженим майстром спорту Росії», а ще володаркою пам`ятного знака «Подяка від Землі Рязанської».
Але це далеко не всі досягнення рязанської спортсменки. Коновалова Світлана бере участь в паралімпійському чемпіонаті світу, де змагаються найсильніші легкоатлети-інваліди восени 2015р., Стає срібним призером в естафеті візочників на біговій доріжці. А на деяких дистанціях навіть встановила свої особисті рекорди в цьому сезоні.
А в Чебоксарах на російському легкоатлетичному чемпіонаті 2016 вона знову стала срібним бронзовим призером. Можливо, її ім`я ми побачимо в складі збірної на ігри в Ріо-де-Жанейро.
Інформаційно-спортивне агенство «Рязанський спорт» постійно проводить серед своїх передплатників голосування за право бути названим кращим спортсменом місяця. І немає нічого дивного, що Коновалова Світлана Ігорівна неодноразово набирала найбільшу кількість голосів. Абсолютно заслужено.
До речі, Світлана все-таки знайшла свою матір, познайомилася з молодшою сестрою, яка теж взяла участь в цій переможній для Коновалової олімпіаді в ролі волонтера.
