Паратонзіллярний абсцес в основному лікується хірургічним шляхом
Паратонзіллярний абсцес найбільш часто розвивається, як ускладнення після не до кінця вилікуваний ангіни, або при загостреннях хронічного тонзиліту. Таке захворювання значно рідше виникає при травмах мигдалин, а також при деяких інфекційних захворюваннях, коли поширення інфекції відбувається по кровоносних судинах. На розвиток такого запалення може вплинути наявність каріозних зубів, а також інших запальних процесів в ротовій і носовій порожнинах.
Паратонзіллярний абсцес у дітей молодше 10 років виникає дуже рідко, хоча бувають і винятки. Найчастіше він розвивається у молодих людей, вік яких 15-30 років. У більшої частини пацієнтів з таким діагнозом відзначається слабкий імунітет. У цього захворювання розрізняють наступні типи: нижній, середній і переднє-верхній. В основному зустрічається останній зі згаданих видів. При його виникненні верхній край мигдалини червоніє і досить сильно опухає. Хворий відчуває біль в горлі, яка віддає в вухо, і короткочасні напади задухи.
Коли розвивається середній паратонзіллярний абсцес, мигдалина виявляється прикритої припухлістю, яка має форму кулі. У деяких випадках скупчення гною можна спостерігати на передній дужці. М`яке небо опухає незначно і практично непомітно. При нижньому типі захворювання запалення локалізується в області язичної мигдалини.
У міру того, як прогресує паратонзіллярний абсцес, проявляється і більше число симптомів:
- спостерігається сильний головний біль:
- відзначається підвищення температури, яка в деяких випадках супроводжується лихоманкою;
- виникають порушення мови, голос стає гугнявим;
- лімфатичні вузли збільшуються в розмірі;
- з рота виходить дуже неприємний запах.
Однак такі симптоми можуть бути і при інших захворюваннях. Тому необхідно провести диференціальну діагностику, а в разі необхідності й інші дослідження. У багатьох пацієнтів виникає тризм, так називають спазм жувальних м`язів, при якому буває важко відкрити рот, а іноді і неможливо. Таке явище значно ускладнює огляд хворого.
При такому серйозному захворюванні, як паратонзіллярний абсцес, лікування призначається залежно від стадії розвитку процесу. Якщо хворий звертається за медичною допомогою, коли спостерігається тільки набряк і тканинна інфільтрація, то можливе проведення консервативного лікування. Призначається антибактеріальна терапія, а також різні теплові процедури і опромінення області шиї ультрафіолетовими променями. Одночасно вживаються заходи по зняттю інтоксикації організму і зміцненню імунної системи.
Якщо ж вже розвинувся гнійник, то лікування виключно хірургічне, яке необхідно проводити в умовах стаціонару. У деяких випадках, коли абсцес має значні обсяги, можливі утруднення дихання. В цьому випадку необхідно швидко відновити надходження повітря. Для цього вводять голку і відкачують гній, зменшуючи розмір гнійника.
І все ж основний спосіб вилікувати паратонзіллярний абсцес - розтин гнійника і дренування. Зазвичай така операція проводиться з використанням місцевої анестезії: препарат для знеболення вводиться в шкіру в безпосередній близькості від вогнища запалення. Потім лікар проводить надріз і відкачує гнійні виділення і що витікає кров. Пацієнту призначають курс антибіотиків, а також різноманітні полоскання і промивання. У деяких випадках при хіруріческом втручанні використовується і загальний наркоз. В основному до нього вдаються при лікуванні дітей і пацієнтів, у яких є сильно виражений тривожний синдром.
Не слід забувати, що це захворювання може неодноразово рецидивувати. До лікування паратанзіллярного абсцесу слід підходити дуже серйозно. Своєчасне звернення до лікаря дозволяє робити сприятливі прогнози. Однак можливий розвиток таких ускладнень, як сепсис, відмирання (некроз) близько розташованих тканин, розвиток заглоткового абсцесу та ін.
