Японія: реформи тайка
Відео: Як змінилася Японія Під Впливом Заходу. Період Мейдзі і Сева
Виник в ході реформи Тайка держава підтримувала зв`язки з Китаєм. З 630 по 838 р до Китаю було відправлено 18 офіційних посольств, підтримувалися офіційні відносини з державою Бохай. У 752 р на церемонію відкриття гігантської (16 м заввишки) металевої статуї Будди в Японії прибули офіційні представники з Китаю та Індії. Однак поступово офіційні зв`язки з Китаєм згорталися, з 838 р понад півтора століття посольства в Китай не відправлялися. Це пояснювалося ослабленням Танской імперії з середини IX ст. і подальшим її крахом. Після нового об`єднання Китаю при династії Сун в Японію прибула китайська місія, але японці відповідного посольства не відправили. Однак культурні та торговельні контакти не припинялися.
Запозичення основ китайської державної системи не було повним, під впливом місцевих умов в них вносилися різні зміни. Зокрема, не прижився принцип призначення на посади в результаті іспитів, в Японії вирішальну роль в отриманні посад грали не здібності, а походження. Заснована в 710 р за китайським зразком столиця Нара не мала традиційних для Китаю міських стін. Навіть система надельного землекористування не була здійснена повсюдно. Перетворення земель у приватну власність, недолік підготовлених чиновницьких кадрів для проведення обліку та перерозподілу земель - все це призвело до того, що вже в VIII ст. переділ землі відбувався нерегулярно, а у віддалених районах не відбувався зовсім.
Відео: Самураї - мистецтво війни (розповідає Юрій Лелек)
Все ж перший час після реформи Тайка надання гарантованого ділянки землі селянину, встановлення фіксованого податкових питань, поширення нових способів обробки землі і більш широке використання залізних знарядь створили сприятливі умови для підйому продуктивних сил.
Відео: У молоді РФ вже не народжуються пісні російською мовою
У міру концентрації земель в приватному володінні скорочувалася кількість державних земель, а відповідно і доходів уряду. Останнє прагнуло компенсувати їх посиленням податкового гніту. Це викликало розширення селянської боротьби, в IX-XI ст. відбувалися масові втечі, селяни не платили податки, неодноразово виникали заколоти, селянські загони нападали навіть на столицю. _ Селяни також переходили в приватновласницькі маєтку (сеен), де спочатку податковий гніт був слабшим. Маєтку поступово не тільки перестали платити податки, а й придбали судовий і адміністративний імунітет. До XI ст. вони перетворилися в панівну форму землеволодіння.