Костянтин батюшков: біографія, творчість і цікаві факти. Російський поет батюшков константин николаевич: коротка біографія

Всім відомій вологодській співає Костянтин Миколайович Батюшков. Біографія его Яскрава и трагічна. Співає, творчі знахідкі которого довів до Досконалість Олександр Сергійович Пушкін, БУВ піонером у становленні співучості російської мови. ВІН дерло помітів у ньом, «кілька Суворов и вперто», чудову «силу и віразність». Творчі доробки Батюшкова візнані класичними ще при его жітті всім сучасним Йому російськім Поетична світом, а в Першу Черга Карамзінім и Жуковський.

дитинство

Даті життя поета - 18.05.1787 - 07.07.1855 р ВІН належали до старовинного Дворянська роду Батюшкову, в якому були генерали, Громадські діячі, Вчені.

Що может розповісті про дитинство поета біографія Батюшкова? Цікаві факти будут пізніше, а поки Варто відзначіті, что дитина страждав від смерти коханої матері. Олександра Григорівна Батюшкова (в дівоцтві Бердяєва) померла через Вісім років после народження Кості. Чи були роки, проведені в родовому маєтку в селі Даниловський (сучасної Вологодської області) щасливими? Навряд чи. Батько Костянтина, Микола Львович Батюшков, чоловік жовчній и нервово, дітям НЕ пріділяв належної уваги. ВІН МАВ блискучії освіту и мучівся від того, что оказался незатребуванім по службі через опального родича, Який бере участь в палацово змові.

Навчання, Самоосвіта

Втім, з волі батька Навчався в дорогих, но неспеціалізованіх Петербурзький пансіонах Костянтин Батюшков. Біографія его юності знаменується вчінком вольова и далекогляднім. ВІН, незважаючі на протести батька, кинувши школярство в пансіонах и завзято приступивши до самоосвіті.

Цей период (з 16 до 19 років) знаменується перетворенням юнаки в людини гуманітарно компетентного. Благодійніком и світочем Костянтина оказался его вплівовій Дядечко Михайло Микитович Муравйов, сенатор и співає, піклувальнік Московского университета. Це Йому удалось вселитися племінніку повагу до антічної поезії. Завдяк Йому Батюшков, Вівче латинську мову, ставши шанувальник Горація и Тибулла, что стало основою его подальшої роботи. ВІН почав домагатіся нескінченнімі правками від російської мови співучості класичного.

Такоже Завдяк протекції дядечко вісімнадцятірічній Костянтин почав служити письмоводителем при міністерстві освіти. У 1805 р Вперше публікується его вірш в Журналі «Новини російської літератури». ВІН знайомиться з Петербурзька поетами - Державінім, Капністом, Львів, Оленінім.

Перше поранених и одужання

У 1807 году помирає Благодійник и перший порадник Костянтина - Дядечко. Мабуть, Якби ВІН БУВ живий, лишь ВІН один умів би племінніка НЕ наражаті свою неміцну нервово систему тягот и негаразди ВІЙСЬКОВОЇ служби. Альо в березні 1807 року триває добровольцем в Прусській похід Костянтин Батюшков. ВІН отрімує поранених в кровопролітній Битві під Гейльсбергом. Его відправляють на лікування спершись в Ригу, а потім відпускають в родовий маєток. Перебуваючих в Ризі, закохується в купецьку дочку Емілію молодий Батюшков. Ця пристрасть надіхнула поета на вірші «Спогади 1807 року» та «Одужання».

Війна зі Швецією. психічна травма

Оговтавшісь, Костянтин Батюшков в 1808 году знову відправляється в складі єгерського гвардійського полку на войну зі Швецією. ВІН БУВ мужнім офіцером. Смерть, кров, Втрата друзів - все це Важко переносять Костянтин Миколайович. Чи не загрубіла его душа на війні. После Війни офіцер пріїхав на відпочинок до маєтку до сестрам Олександра и Варварі. Ті з тривоги помітілі, что війна наклалася важкий відбіток на нестійку псіхіку брата. ВІН ставши надмірно вразливе. У него періодічно спостерігаліся галюцінації. У листах до Гнєдічу, своєму другові по службі в міністерстві, співає пише прямо, что побоюється років через десять остаточно збожеволіті.

Втім, друзі намагались відвернуті поета від тяжких дум. І це їм частково вдається. У 1809 году занурюється в Петербурзький салон и літературне життя Батюшков Костянтин Миколайович. Коротка біографія НЕ Опишіть всех подій, Які трапа в жітті поета. Це годину знаменується особіст Знайомство з Карамзінім, Жуковський, Вяземськім. Звелено двоюрідного племінніка з ними Катерина Федорівна Муравйова (вдова сенатора, Який свого часу Надав Батюшкову допомогу).

У 1810 году Батюшков уходит у відставку з ВІЙСЬКОВОЇ служби. У 1812 году с помощью друзів Гнєдіча и Оленіна ВІН влаштовується помічником хранителя рукопісів в петербурзькій Публічній Бібліотеці.

Війна з наполеонівською Францією

На качана Вітчізняної Війни з Францією прагнув потрапіті в діючу армію відставній офіцер Батюшков Костянтин Миколайович. ВІН Робить шляхетний вчинок: співає супроводжує в Нижній Новгород вдову свого благодійніка Муравйова Є. Ф. Тільки з 29 березня 1813 ВІН служити в Рильського піхотному полку ад`ютант. За мужність в Битві під Лейпцигом офіцера нагороджують орденом Святої Анни 2-го ступенів. Під враженнями від цієї битви Батюшков пише вірш «Тінь друга» на честь Загибла товариша І. А. Петіна.

Его творчість відображає еволюцію особистості поета, від романтизму до парі епохи Просвітніцтва до велічі духу християнської мислителя. Его поезія про війну (вірші «На руїнах замку в Швеции», «Тінь друга», «Перехід через Рейн») Близько по духу простому російському солдату, вона реалістічна. Щиро, без прікрашання реальності пише Батюшков. Біографія і творчість поета, опісувані в статті, стають все цікавіше. К. Батюшков начинает много писати.

Невзаємне кохання

У 1814 году после ВІЙСЬКОВОЇ кампании Батюшков возвращается до Петербурга. Тут его чекає Розчарування: на его почуття НЕ відповідає взаємністю віхованка будинку Оленініх красуня Анна Фурман. Вірніше, вона каже «так» лишь за Бажанов своих опікунів. Альо делікатне Костянтин Миколайович НЕ может Прийняти таку ерзац-любов І, тора, відмовляється від такого шлюбу.

ВІН очікує перекладу в гвардію, но бюрократична тяганіна нескінченні. Чи не дочекалися ВІДПОВІДІ, в 1816 году Батюшков уходит у відставку. Втім, 1816-1817 роки віявляються для поета Виключно пліднімі в плане творчості. ВІН бере активну участь в жітті літературного товариства «Арзамас».

Період одкровення в творчості

У 1817 р публікується его Зібрання творів «Досліди у Віршах и прозі».

Свої Рімі нескінченно правил, домагаючісь огранованімі слів Батюшков. Біографія творчості цієї людини Почаїв з ПРОФЕСІЙНОГО Вивчення їм античних мов. І Йому удалось відшукаті в російської поетіці відгомоні рим латінської мови и Давньогрецька!

Батюшков ставши вінахідніком того поетичного російської мови, Яким захоплювався Олександр Сергійович: «склад ... тріпоче», «гармонія чарівна». Батюшков - співає, Який знайшов скарб, но НЕ зміг їм скористати. Життя его чітко розділена в трідцятірічному віці на «до и после» чорною Смуга параноїдальною Шизофренії, что віявляється в манії переслідування. Хвороба ця булу Спадкового в его роду по Лінії матері. Нею ж страждала старша з его чотірьох сестер - Олександра.

Прогресуюча параноїдальна шизофренія

У 1817 году занурюється в душевну тугу Костянтин Батюшков. Біографія говорити про ті, что малі місце Непрості отношения з батьком (Миколою Львовичем), Які завершилися повний розбрат. І в 1817 году батько помирає. Це послужило Поштовх для Звернення поета в глибокий релігійність. Его морально в цею период підтрімує Жуковський. Інший друг, А. І. Тургенєв, віклопотав для поета дипломатично посаду в Италии, де Батюшков перебуває з 1819 по 1921 рік.

Сильний психологічний зрів поета ставити в 1821 году. Віклікав его хамській випада (пасквільні вірші «Б..ов з Риму») проти него в Журналі «Сін Вітчизни». Саме после цього в его здоров`я стали проявлятіся стійкі ознака параноїдальною Шизофренії.

Зиму 1821-1822 років провів в Дрездені, періодічно впадаючі в безумство, Батюшков Костянтин Миколайович. Біографія его творчості тут перерветься. Лебедине піснею Батюшкова становится вірш «Заповіт Мельхіседека».

Убогі життя хворої людини

Подалі життя поета можна назваті руйнування особистості, прогресуючім божевіллям. спочатку его намагались опікуваті вдова Муравйова. Однако Незабаром це стало Неможливо: напади манії переслідування все посілюваліся. У Наступний году Імператор Олександр I асігнував его лікування в саксонському псіхіатрічному закладі. Втім, чотірірічне лікування ефект може дати цілком. За пріїзду в Москву Костянтин Батюшков, коротка біографія которого нами розглядається, відчуває себе краще. Одного разу его відвідав Олександр Пушкін. Враження жалюгіднім вигляд Костянтина Миколайовича, послідовнік его мелодійніх рим пише вірш «Не дай мені бог зійті з розуму».

Останні 22 роки Існування психічно хворої людини пройшли при будинку его опікуна - племінніка Гревенса Г. А. Тут Батюшков помер во время епідемії тифу. Поховайте поета при вологодському Спасо-Прилуцький монастирі.

Висновок

Творчість Батюшкова в російській літературі займає вагомий місце между творчістю Карамзіна и Жуковського и Епоха Пушкіна. Пізніше Олександр Сергійович назв К. Батюшкова своим вчителем.

Батюшков розвиває жанри "легкої поезії". На его мнение, ее гнучкість и плавність здатні прікрасіті російську мову. Серед кращих елегій поета слід назваті "Мій геній" и "Таврида".

До речі, Батюшков залиша после собі такоже кілька статей, найвідоміші - "Вечір у Кантеміра", "Прогулянка в Академію мистецтв".

Головного же уроком від Костянтина Миколайовича, Який перейняв автор «Євгенія Онєгіна», стала творча потреба спершись «пережите душею» сюжет майбутнього твору, дере чем братися за перо.

Таке життя проживши Батюшков Костянтин Миколайович. Коротка біографія, на жаль, що не может охопіті всех подробіць его нелегкої долі.