Доля, яку приховує прізвище знаменитого радянського шахтаря-рекордсмена
Ще не так давно прізвище знаменитого радянського шахтаря-рекордсмена не сходила з газетних шпальт. Він був символом не тільки великої країни, але і чесної праці, самопожертви. А ще він дав поштовх до розвитку руху, названого потім його ім`ям. Що ж ховається за особистістю під ім`ям Стаханов? Подвиг? Трагедія? Або і те й інше?
подвиг Стаханова
Прізвище знаменитого радянського шахтаря-рекордсмена була відома всім: і школярам молодших класів, і студентам вищих навчальних закладів. Його прославляли на партійних з`їздах і ставили в приклад, їм пишалися на міжнародній арені. Але так само швидко про нього забули, хоча його новаторський підхід до праці використовується і сьогодні.
Простий робітник-шахтар заслужив не тільки повагу, але ще і презирство і ненависть. Хоча його провини в тому немає: він працював чесно, а то, що його зробили символом прогресу - заслуга пропаганди і влади того часу. Прокинувся шахтар знаменитим 31 серпня 1935 року, після того, як його бригада за одну зміну видобула вугілля в кілька разів більше, ніж передбачала норма. Андрій (це потім його змусили змінити ім`я на Олексій через помилки в газеті «Правда») працював з двома Кріпильник, запропонувавши їм кріпити шахту, щоб уникнути обвалу, а сам зосередився тільки на вирубці вугілля. Таким чином, замість належних семи тонн, вони змогли добути сто дві.
Передісторія Стахановського руху
Виявляється, прізвище знаменитого радянського шахтаря-рекордсмена стала номінальною не випадково. Простий робітник був раціоналізатором, тому вніс пропозицію, як можна підвищити продуктивність на шахті. Оскільки влада в той час пропагували трудові подвиги і зазивали народ працювати більше заради загального блага, керівництво відреагувало дуже швидко. До тієї легендарної зміні Стаханова було ретельно все підготовлено: завезли нове обладнання, висвітлили місце видобутку, підготували фронт робіт. Але за кадром фотокамер і уваги журналістів залишилися помічники Олексія-Андрія.
Варто зазначити, що з урахуванням пропозиції знаменитого вуглекопа продуктивність праці істотно зросла, спочатку на рідній шахті Стаханова, потім у всій галузі. Ну а потім ідею поділу праці широко почали використовувати і в інших галузях народного господарства.
життя шахтаря
Хоча прізвище знаменитого радянського шахтаря-рекордсмена не сходила зі шпальт друкованих видань, а йому почали наслідувати інші робочі, особисте життя цієї людини була не зовсім вдалою. У кар`єрі був зліт, йому допомагав сам товариш Сталін, йому писали листи з усього Союзу, але хіба простий трудяга міг стати хорошим керівником, як того вимагала партія? Та й чи хотів він цього? Від слави і почуття непотрібності (адже він хотів просто працювати) Стаханов запив. Їм маніпулювали, немов іграшкою: хотіли - перевели на іншу шахту начальником, захотіли - указом змусили поміняти місце проживання, залишивши родину на колишньому місці, вимагали все нових рекордів. Прізвище шахтаря-рекордсмена СРСР початку забуватися, губитися серед прізвищ інших передовиків, а його доля більше нікого не цікавила.
Відпрацьований гвинтик великого механізму
У русі за будівництво нового світу шахтар-рекордсмен, прізвище якого присвоєно і місту, і шахтам, і численним вулицях, зіграв величезну роль. Але чи був він щасливий? Швидше за все, немає, інакше не став би йти в запої, одружитися кілька разів. А зірка Героя Соціалістичної Праці, вручена йому на схилі років, не змогла порадувати його, а тільки викликала стрес.
До алкоголю Стаханова приохотила все та ж слава, адже після виступів і зустрічей з інтелігенцією і партійними керівниками завжди накривали стіл. Від спиртного він і помер, хоча офіційно цього не розголошували. Наслідки хронічного алкоголізму (глибокий склероз, інсульт, Біла гарячка) привели вчорашнього героя в психіатричну лікарню. Там він і пішов в інший світ 5 листопада 1977, не приходячи до тями. Останнім притулком легендарного забійника стало центральне кладовище міста Тореза.
