Генерал шемякін, його повітряна кар`єра і земна нерухомість
Під час північноосетинського конфлікту 2008 року генерал Шемякін, виконуючи свої службові обов`язки, керував діями транспортної авіації. Судячи з результатів військової операції, робив це він добре, проблем з доставкою військових вантажів відзначено не було. Його навіть представили до ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня, але тодішній головнокомандувач ВПС Зелін з незрозумілих причин відмовив у нагородженні.
Для справжнього солдата це не біда, хоча і неприємно. Але служать військові люди рідній країні нема за нагороди, до того ж транспортні літаки - це не штурмовики або бомбардувальники, під ворожий вогонь вони під час серпневої війни, наскільки відомо, не потрапляли, і над ворожою територією не літали. Так що, можливо, настільки рутинна робота, якою керував генерал Шемякін, і не підпадала під визначення подвигу, хоча йому самому навіть довелося сісти за штурвал важкого Іла-76.
Йому було не вперше, і якщо потрібно було б ризикувати, він виконав би свій обов`язок, сумнівів в цьому немає. Участь в бойових конфліктах набагато більшою напруженості тому порука. І бойові нагороди.
У 2013 році вибухнув скандал, пов`язаний з махінаціями при розподілі нерухомості, учасником якого став генерал Шемякін Валерій. Известия про підроблених документах, наданих обвинуваченим в жілкоміссію Міністерства оборони для отримання безоплатної матеріальної допомоги, квартири та земельної ділянки, поширилися після суду над ним.
Перед обличчям очевидних і доведених фактів генерал Шемякін обрав досить незвичайну лінію захисту. Свої дії він пояснювати не став, а ось саме звинувачення в них, на його думку, стало причиною його неугодність. Кому? По-перше, керівництву МО взагалі і ВПС зокрема. Місце заступника головкому комусь сподобалося. А по-друге, його відважні дії сильно розлютили спецслужби поваленого супротивника, тобто грузинські.
Ситуація: аеропорт міста Беслана, діє повітряний міст, сідають і злітають транспортні літаки, генерал Шемякін керує роботою льотчиків, стоячи на бетонці. Тут до нього підходять якісь темні особи і з кавказьким акцентом (типові шпигуни) пропонують припинити діяльність по перекиданню живої сили і техніки. Які дії відважного захисника батьківщини? Він затримав нахаб? Ні, за його власними словами, він запропонував офіцерам переодягтися в куртки без погон і продовжувати командувати. Таку сміливість генерал Єрмолов колись делікатно назвав сором`язливістю. За цю виявлену спритність одного ордена замало буде…
І ще один епізод тиску пригадав Валерій Шемякін. Генерал, засмучений відмовою його нагородити, бере в руку мобільний телефон, а звідти, знову ж таки, з тим же акцентом, невстановлені особи зловтішаються з цього приводу. Ось, мовляв, як ми тобі помстилися, не бачити тобі ордена!
На думку деяких представників громадськості, всіляко засуджують Путіна, вирок Шемякіну - це така ж цинічна розправа, як і справу Ходорковського. Спростувати аргументи звинувачення нічим, залишається натякати на «неугодних владі».
Однак було б дивним, якби керівництву країни подобалися генерали, які прагнуть правдами і неправдами урвати від рідної країни якомога більше матеріальних благ. Такі воєначальники і повинні бути неугодними.
