Відносні прикметники - широкі можливості для гумористів і жартівників

Прикметники поділяються на три розряди: якісні, присвійні і відносні. Всі вони виконують в реченні роль визначення. Також існують у них непостійні ознаки, які обов`язково вказуються при морфологічному розборі: число, рід і відмінок.

Матеріал виготовлення, просторові або тимчасові ознаки, відношення до якого-небудь спільноті позначають відносні прикметники. Приклади: банановий рай (матеріал), південно-західний вітер (простір), вчорашній хліб (час), народний глас (співтовариство).

Ці ознаки не розглядаються з кількісної точки зору, отже, не існує у них і ступенів порівняння. Не може ж бути бананова пальма «бананової» або, тим більше, «дуже бананової» або «найбільш бананової»!

Утворюються відносні прикметники від іменників. Наприклад: фісташки - фісташка, клейонка - цератовий, осінь - осінній, одна рука - однорукий. Але іноді в процесі субстантивації вони переходять в розряд іменників: військова людина - військовий, російська людина - російський, ванна кімната - ванна, дитяча кімната - дитяча. Однак і в цьому випадку вони схиляються за принципом прикметників.

Слід зазначити, що короткої форми відносні прикметники утворювати не можуть. «Деревяну» від «дерев`яний», «зливів» від «сливовий», «деревенсок» від «сільський» - ці слова можуть існувати тільки в мові жартівника, який вирішить «пограти» мовою, перекручуючи його.

Чи не поєднуються відносні прикметники з говірками, в тому числі зі словом «дуже». Кожен погодиться, що словосполучення «дуже фісташковий», «сильно собачий» або «надто віконний» звучать безглуздо і навіть смішно.

Сьогодні багато гумористи вдало «обіграють» ці особливості російської мови, вигадуючи фрази типу: «Ні, моя доля - пособачнее твоєї буде!» Або «Ну дуже російський мужик! Руссо з усіх самих росіян! »

Ще одна відмінна риса, якою володіють відносні прикметники, - це відсутність антонімів. А які антоніми (слова з протилежним значенням) можуть бути у слів «котячий» або «столовий», «електричний» або «січневий»?

Якщо хтось підбере до прикметника «котячий» антонім «собачий», то це можна порахувати тільки за веселу, але невдалий жарт. Адже і собаки, і кішки - просто тварини, які іноді, буває, сваряться. Але їх сварки - зовсім не закон, тому назвати ці прикметники антонімами не можна. Так само не можна визначити до прикметника «січневий» антонім «червневий» або «травневий», також нерозумно намагатися назвати антонімами слова «дерев`яний» і «залізний».

Слід зазначити таку особливість російської мови, як рухливість кордонів між лексико-граматичними розрядами прикметників. Тобто відносні прикметники можуть в певному контексті перетворюватися в присвійні або якісні.

Прикладом може служити слово «собачий». У поєднанні з іменником «зграя» воно залишається в розряді відносних прикметників, зі словом «вуха» вже перетворюється в присвійний, а словосполучення «собаче життя» як не можна краще вказує на якість цього самого життя…