Мовна картина світу
Відео: Лекторій ПСТГУ. Лекція Олексія Шмельова "Російська мовна картина світу"
поняття "картина світу" увійшло в науку відносно недавно. При цьому сам феномен її існування і відображення в знакових формах виник в той момент, коли люди стали відчувати себе і навколишнє середовище.
Формування поняття відбувалося в умовах природних наук, які сприяли осмисленню об`єктивних природних законів і закономірних зв`язків між предметами. термін "картина світу" висунули фізики на кордоні 19 і 20 століття. Згодом ухвалу було запозичене і розвинене гуманітарними науками. Так, наприклад, з`явилося поняття "лінгвістична карта світу".
Вивчення феномена здійснюється з різних позицій. Так, наприклад, картина світу може розглядатися з боку суб`єкта, що створює її (окремої до особистості, національної спільноти, вченого, художника і т.д.). Можна вивчати предмет з позиції самого об`єкта або його фрагмента, форми подань про нього (про об`єкт). Розглянути феномен можна і в площині часі, враховуючи культурно-історичні особливості.
Перед сучасної лінгвоантропологіей стоїть актуальне і дуже дискусійне питання про місце, яке в цій ієрархії займає мовна картина світу. Всі зазначені вище позиції, згідно науково-філософським літературною положенням, є концептуальними. Мовна картина світу (МКС) таким статусом не володіє.
Саме поняття призводить до концепції В. фон Гумбольдта. На думку німецького філософа, мова не є позначенням виникла самостійно думки. Гумбольдт вважав, що це саме "орган, що створює думку". Ці ідеї про міросозідательних здібностях мови, а також про його значення в світосприйнятті народу, що говорить на ньому, були згодом підтримані і розвинені. Так, наприклад, Потебня (російський мовознавець) погоджувався з думкою Гумбольдта. При цьому перше стверджував також, що мову є не відображенням сформованого світогляду, а діяльністю, що складають його.
Послідовники Гумбольдта прагнули підкреслити національну своєрідність, властиве міросозідательной здатності. Так, Вайсгербер стверджував, що мова певного суспільства має зміст духовний. Це скарб знань, на його думку, і являє собою картину світу для конкретної мови.
Ідея про те, що існує МКС, була осмислена в етнолінгвістичних рамках Уорфом і Сепіром. Вони вважали, що мовні і розумові кордони не мають точок збігів в строгому сенсі. На їхню думку, пізнавальне зміст не є спільною справою для всіх людей. При цьому конкретний мову сприяє розвитку способу мислення народу, що говорить на ньому, і методу пізнання світу.
Сепір і Уорф вивели своє власне твердження. На їхню думку, люди бачать світ крізь призму своєї рідної мови, а кожен певний мова є відображенням дійсності. Для цього використовується властивий тільки йому спосіб. ця гіпотеза доповнювалася і допрацьовувалася згодом такими вченими, як Олфорд, Хаймс, Керрол та іншими.
Відео: Ірина Левонтін Еволюція мови: як і чому змінюється мовна картина світу?
Не сумніваючись в тому, що мовна картина світу має місце бути, деякі вчені піддали критиці концепцію Сепіра-Уорфа. Висловлювали свою незгоду з гіпотезою такі діячі, як Колшанскій, Серебренников, Додд та інші. Наприклад, Серебренников підкреслює в своїх працях, що мова є результатом відображення навколишнього світу, але не самодостатньою силою, яка творить світ.
Таким чином, цілісна МКС є сукупністю людські уявлень і знань про навколишній.
Мовна картина світу має найтісніший зв`язок з концептуальною. При цьому зв`язок носить взаємопроникливий, а не прикордонний характер.
Багато авторів не ставлять мовну картину світу в один ряд зі спеціальними, кажучи про те, що МКС передує всім іншим і в деякій мірі формує їх.
