Василиса кожина: біографія, подвиг
В історії России Було безліч героїв, Подробиці життя якіх практично невідомі. Це правило буде ширше НЕ только на Далекі білінні часи, а й на зовсім недавно Епоха. Василиса Кожина, біографія якої є Якраз приклад такого «білої плям», Належить до цього славного ряду.
Народні герої 1812 року
Вітчизняна війна 1812 року подарували Світові велику Кількість героїчніх імен. Пов`язано це з тим, что кровопроліття Вперше за очень довгий час пройшли безпосередно по территории России. Ее захищали НЕ только регулярна армія, а й народне ополчення. Так чи інакше, но від Війни 1812 року нащадкам залиша два знаменитих Жіночіх імені. це Надія Дурова и Василиса Кожина, біографія якої практично невідома.
При цьом перша з них служила в кавалерії, Завдяк чому про неї залишилось много документальних свідчень. Кожина ж за походження булу селянка, что, звичайний, не могло не вплінуті на ее образ. Например, в СРСР народ знав ее только по невелікій віносці у Великій Радянській енциклопедії.
Особистість Василини Кожин
Коротка біографія Василини Кожин містіть следующие факти. Вона булу уродженкою Сичевський повіту в Смоленській губернії. Селянка булу старостиха (дружиною старості) місцевого хутора під назв Горшков. Ее побут, власне, и визначили убогість джерел про ранню мирного життя. Даже в точності невідомо, коли ж народилася народна героїня Кожина (примерно в 1780-м).
Смоленська губернія виявило на шляху Наполеона, что йшов до Москви. Французька армія спалила безліч СІЛ. Вона вікорістовувала тактику віпаленої землі. За лінією фронту виявило безліч поселень. Жителі цього регіону в основному йшлі в партизани, щоб боротися з агресор. Була среди ціх добровольців и Василиса Кожина. Біографія старостихи містіть много білих плям, но Відомості про ее актівної роли в организации місцевого ополчення все ж є.
Партизанський загін Кожиной
Загін Кожиной складався в основному з жінок и підлітків. Чоловіки, что населяли села, ще до того ПІШЛИ в армію. После того як французи окупувавши західні губернії, колишня державна влада тут стала неспроможності. Нікому Було організуваті партизан. Займаюсь ЦІМ люди не Уповноважені, а Самі звічайні - жителі містечок и хуторів. Була среди ціх лідерів и Василиса Кожина. Біографія селянки до цього нічім прімітнім НЕ відрізнялася. Однако за своєю природою старостиха володіла Жвавий и вперто характером. ЦІ якості и допомоглі їй зібраті людей.
Відео: Фото зі зйомок. Василиса Кожіна.mpg
Однако просто згрупуватіся для партизанського загону Було недостатньо. Люди потребувалі оружия. Зазвічай в его якості виступали коси, сокири, вила - інструменти звичайна сільського інвентарю. Активна фаза Дій загону Кожиной Почаїв разом з відступом французів з Москви.
Наполеон «пересідів» в столице и поневоле віддав стратегічну ініціатіву в руки росіян. Незабаром «Велика армія» вірушіла в спішне подорож додому. Зворотнього шлях пролягає через розорення Смоленськом губернію, уродженкою якої булу Василиса Кожина. Біографія, діти, колішні отношения - всі ЦІ обставинам з мирного життя Втратили свое значення. Тепер жінці довелося стати Суворов и нещадно.
Пастки для французів
Французи в відступі Втратили свою знамениту дісціпліну. Військо Почаїв страждаті від епідемій, голоду и холодів. Російський суворий зимовий клімат боляче вдарить по чужінцям, Який перейшов кордон імперії влітку в тонких шинелях. Кроме того, солдатам довелося повертатіся по дорогах, Які смороду Самі Розора за кілька місяців до того.
Часто страждалі від недоїдання французькі загони відокремлюваліся від ОСНОВНОЇ армії и відправляліся в глібінку, щоб найти їжу. Смороду сподіваліся найти в залишенню селянське господарство хоч якусь їжу. Замість цього інтервентів в селах чека згуртовані групи партизан. Однією з найбільшіх таких ватаг керували Василина Кожина. Біографія, пам`ять народу про героїню - всі ЦІ питання досліднікі начали вівчаті набагато пізніше. Тоді ж про неї навряд чи хтось знав.
Ставлення до селянського партизанського руху
Дуже Швидко у французькій армії розійшліся чуйні про Предводітельці партизанського загону, нещадно розправляється з окупантами. Саме тому вокруг особистості Кожиной так много легенд и так мало Фактів. После Вітчізняної Війни Ніхто НЕ Збирай и не сістематізував дані про селянський рух опору французам. Коли Історики Наступний поколінь схаменуліся, Було Вже Пізно.
Почасті ЦІМ фактом и пояснюється та скупість, з якої про Кожиной відгукуваліся в Радянський підручніках. Для СРСР з его досвідом Великої вітчізняної Війни замовчуваті народні подвиги в середовіщі звичайна жителей країни Було не Прийнято.
В России Почаїв XIX століття царював Кріпак лад. На ньом грунтувалися багатство и Блиск арістократії з ее балами и звання вечора. До селян ставити як до людей другого сорту, тому нікому и в голову не прийшла підкреслюваті подвиги звичайна Сільських жителей. Коли війна закінчілася, героїчно билися партизани повернули в Панські маєтки и продовжено свой рабських праця.
Помста за Чоловіка
З усіх народних образів Війни 1812 року найбільше стала відома самє Василиса Кожина. Біографія, сім`я та інші факти ее життя почти НЕ відомі. Досліднікі Окреслено вік жінки в проміжку від 30 до 40 років. У Василини БУВ чоловік, Який працював старостою сільського поселення. Коли Почаїв французька інтервенція, его вбили.
Мабуть, самє через почуття помсти Кожина вступила на стежку нещадної Війни з непроханімі гостями. Сталося це, коли французи Вже відступалі на Батьківщину. У Перші Місяці Війни селянське Опір їм Було й достатньо пасивний. Фортечні в основному хова в лісах и спалювалі свои господарства, щоб смороду НЕ дісталіся ворогові.
активний Опір
Французи и їх союзники спочатку теж НЕ розправляліся з біднякамі. Смороду только відбіралі їжу або фураж для коней. Однако коли Наполеон став терпіті поразка, атмосфера в его армії помітно загострілася. Солдати були озлоблені через програніх боїв, незручно, огидний клімату и погань організацію кампании. Їх лють зганяє на селян, Які потраплялі під гарячу руку.
Росла взаємна ненависть, а разом з нею и розміри Партизанська загонів, одним з якіх керували Василина Кожина. Біографія, Кіновтілень в СУЧАСНИХ серіалах и много других цікавіх Фактів, пов`язані зі старостиха, тепер цікавлять багатьох громадян Нашої країни. Однако в 1812 году вона булу лишь простою російською жінкою. І даже после Війни, ще за життя, вона НЕ булу так відома, як зараз. Саме час Зроби з Кожиной народну героїню и персонажа фольклору.
Відео: Монета 2 рубля Василиса Кожина 2012 року.
Замітка в «Сині Вітчизни»
Спочатку Кожина только організовувала засідкі на дорогах. Коли російська армія Почаїв просуватіся на Захід, Василини удалось зв`язати зі штабом. Вона Почаїв брати французів в полон и передаваті їх в Розпорядження регулярних войск.
Відео: Василь Буслаєв (1982) Повна версія
Біографія Василини Кожин булу Вперше публічно Згадаю в невелікій замітці журналу «Син Вітчизни» в тому ж 1 812 году. Матеріал назівався «старостиха». Саме це визначення відбілося в народній пам`яті. Воно стало сінонімом образу Кожиной.
У замітці розповідається випадок про попадання невеликого французького загону в полон партизанам. Чужінців зібраліся вести в сусіднє місто, щоб Передат російської армії. Головного конвоїром булу Кожина. Один з французів БУВ роздратованій тім, что жінка, та ще й селянка намагається ним Керувати. ВІН отказался Виконувати наказ старостихи. Тоді Кожина вдарила ослушника косою по Голові, и ВІН мертвим впавши їй під ноги.
Два крила партизанського руху
Сьогодні фото и біографія Василини Кожин є в кожному російському підручніку історії, присвячений XIX століття. Вона стала главою селянського партизанського руху, и це при тому, что тоді існувало ще одне «офіційне» військо партизан, Яким керували НЕ Менш відомій Денис Давидов.
Отношения между цімі двома різнімі формуваннями були Вкрай складаний. Загони козаків и регулярної армії часто страждалі від тих же селян. Селяни могли помилковості Прийняти своих співвітчізніків за французів и атакуваті їх з дорожньої засідкі. Виною тому були шіті на європейський манер військові костюми. Лідер партизан и козаків Денис Давидов даже отказался от мундира. ВІН переодягнувся в звичайний селянський одяг и відростів бороду, щоб Йому Було простіше знаходіті спільну мову з селянами.
Нагороди Кожиной и пам`ять про неї
После Закінчення Війни лідерів партизанського руху удостоїлі державних нагородили. Спеціальну комісію тоді зацікавіла біографія Василини Кожин. Особисте життя и докладні факти ее Біографії були почти невідомі. Проти посадовців нашли старостиха и вручили їй медаль, а такоже копійчаних допомогу.
Такі поодінокі нагороди не могли порадуваті селян. В кінці Війни среди них стали популярними чуйні про ті, что цар Олександр I скоро скасує кріпосне право. Для довгоочікуваного звільнення нужно Було только Завершити розгром Наполеона. Однако кріпосне право проіснувало ще 50 років. В молодості Олександр Павлович БУВ лібералом. ВІН Хотів провести реформи, но злякався опору дворянства.
Василиса Кожина ж з Настанов світу повернулася в рідну губернію. Вона померла в 1840 году у віці примерно 60 років. У XIX столітті їй Було присвячено кілька лубка, что стали популярними творами мистецтва. Сьогодні ім`ям Кожиной названі вулиці міст и залізничні станції.
