Причини російсько-турецької війни (1877-1878 рр.) і ее наслідки
Чісленні причини Російсько-турецької Війни (1877-1878 рр.) Привели до качана Збройних конфлікту между двома імперіямі на Балканська півострові. ВІН МАВ Важливі Наслідки для слов`янських народів цього регіону.
багаторічне противостояние
Розглядаючі причини Російсько-турецької Війни (1877-1878 рр.), Слід Сказати, что Конфлікт между цімі двома державами БУВ настолько давнім и глибоким, что Кожне черговий Збройних Зіткнення ставало логічнім продовження багатовікового суперніцтва царя и султана. З того моменту, як в XVII столітті ЦІ держави получил Спільний кордон, смороду Постійно боролися за землі и ресурси.
У цьом суперніцтві Туреччина раз по раз зізнаватися поразка, віддаючі Романовим все Нові провінції - українські степи, молдавські князівства и т. Д Вінятком стала Кримська війна в 1853-1856 рр., коли османського імперію Відкрито підтрімалі західні ЄВРОПЕЙСЬКІ держави, злякаліся Посилення России. Микола I передчасно помер много в чому від душевного потрясіння, пов`язаного з Ураження его армії.
Син покійного царя Олександр II зміг Закінчити ту войну с помощью Величезне дипломатично зусіль, пішовші на серйозні вчинки ворожої коаліції. Альо даже мирний договір 1856 роки не давав гарантій, что кровопроліття НЕ почнет знову. Причини Російсько-турецької Війни (1877-1878 рр.) Заставил Олександра через много років знову піті на противостояние з османського імперією.
Утиски балканська слов`ян
После Закінчення Кримської Війни в одному з пунктів Паризька мирного договору Туреччина гарантувала рівноправність мусульманського и християнського населення своєї країни. Це Було Одне з найгострішіх суперечностей между османського імперією та Решті Європи.
Турки були мусульманами, но на балканська теріторіях їх держави проживало слов`янське більшість - серби, хорвати, чорногорці, а такоже Болгарії. Всі ЦІ народи сповідувалі християнство. Таким чином, Конфлікт между ними и титульний нацією носів НЕ только національний, но и конфесійній характер.
Причини Російсько-турецької Війни (1877-1878 рр.) Пролягав Якраз в нерівноправне становище болгар. Всі балканські слов`янські народи дивилися на царя з Санкт-Петербурга як на захисника своих інтересів и регулярно просили его про допомогу.
Чи не можна Сказати, что султан або его уряд стояли за насильством над християнами. Однако держава дівілося на Такі конфлікти Всередині країни крізь пальці и не заважало мусульманам гнобіті болгар або інші Етнічні меншини.
На качану XIX століття від Турции "відкололася" Греція. Країна получила незалежність после багаторічної кровопролітної Війни. Альо в следующие десятиліття османського імперія продовжувала контролюваті деякі регіони, де як и Ранее жили греки.
Через це в 1860-х роках на острові Кріті відбулося Визвольний повстання, Пожалуйста Було жорстокости придушенням. Таким чином, причини Російсько-турецької Війни 1877-1878гг. пролягав самє в тому, то османського імперія не могла існуваті в колішніх межах, при цьом НЕ дотрімуючісь права чисельності балканська народів.
дипломатія Горчакова
Олександр II став царем, коли Росія Вже програла Кримську войну. Йому довелося піті на невігідній світ. Хоча країна и не Втрата територій, согласно з договором БУВ Знищення и Заборонений Чорноморський флот. Для Санкт-Петербурга такий стан речей Було прінізлівім. Новий Імператор призначила на посаду міністра закордоних справ досвідченого дипломата Олександра Горчакова. Много історіків вважають его «сірим кардиналом» російської зовнішньої політики тієї епохи.
Цар и Горчаков начали готувати до неминучий обострения отношений з османського імперією и наближається війні. В России в мирний час пройшло безліч реформ: відмова від кріпосного права, зміни в армії и економіці. Всі ЦІ заходь в тому чіслі повінні були помочь модернізуваті вітчізняні збройні сили.
Союз з Пруссією
После того як ЄВРОПЕЙСЬКІ держави Відкрито підтрімалі Туреччина в Крімській війні, колішні діпломатічні отношения з ними стали неможліві. Єдиним союзником Санкт-Петербурга став Берлін. У цею годину прусській король СтрімКо об`єднував Німеччіну, бажаючих создать єдину національну імперію. Его противником стала Австрія. Династія Габсбургів, правила у Відні, такоже претендувала на об`єднання Німеччини під своим качаном, однак зізналася поразка в борьбе с Гогенцоллернами.
У 1870 году Пруссія перемогла Францію у війні за Ельзас и Лотарінгію. Цей успіх дозволив прусського короля оголосіті про создания Німецької імперії, куди такоже увійшлі чісленні малі німецькі князівства. Франція булу одним з гарантів цілісності Османської імперії. Россия и Німеччина виступили Єдиним дипломатично фронтом, прагнучі змусіті Париж відмовітіся від своих зобов`язань по відношенню до султана. Цей план Дійсно спрацював. Кроме того, Росія знову получила право будуваті Кораблі в Чорному морі.
БОЛГАРСЬКЕ повстання
Незабаром вітчізняні дипломати получил карт-бланш на Конфлікт з османського імперією. Позначіліся передумови, причини Російсько-турецької Війни (1877-1878 рр.), А також домовленості європейськіх держав. В цей час в Болгарії Почалося національне визвольний повстання.
Яничари жорстокости розправляліся НЕ только з ополченцями, а й з мирним населенням. У цьом и пролягав причини Російсько-турецької Війни (1877-1878). Підсумки придушенням повстання позначіліся очень Швидко. Росія оголосіла Османської імперії войну, підтрімавші православних болгар, Які звернули с помощью до царя. Течение двух років на берегах Дунаю йшлось кровопролитних противостояние между арміямі ціх стран.
Підсумки конфлікту
Знаючи, Які причини Російсько-турецької Війни (1877-1878 рр.), Можна легко здогадатіся, чим вона закінчілася. Армія Олександра II розбили мусульман и Вже загрожувала Стамбулу. Султану довелося вдатися до діпломатії.
У +1878 году БУВ підпісаній Сан-Стефанській мирний договір. Согласно з ним, Румунія, Сербія и Чорногорія стали Незалежності державами. Болгарія получил широку автономію. Незабаром де-факто смороду кож Вийшла з-під юрісдікції Стамбула. Росія прієднала до себе Бессарабію и Карське область в Закавказзі.
