"У війни не жіноче обличчя" - твір. Твори на тему великої вітчізняної війни
У Війни НЕ жіноче лица… Твір на Цю тему пишуть старшокласники, які не усвідомлюючі наскількі много жорстокої правди в Цій фразі. Войну придумали чоловіки. Альо розпалюючі ее, смороду НЕ змоглі вберегтись своих дружин, дочок, матерів ... Так Було, є, и, на жаль, буде. Стаття присвячено самій дісгармонійною и протіпріродною картині в історії людства - жінці на війні.
Найжорстокіша війна
Велика Вітчизняна війна - найстрашніша війна XX століття. За ее роки жінка навчилася вбіваті. Вона зніщувала ворога, Який з небаченою жорстокістю обрушився на ее будинок. Вона підрівала мости, бомбила и ходила в розвідку. У неї НЕ Було Іншого виходи.
Людмила Павличенко - Герой Великої Вітчізняної Війни
Твір на військову тему можна присвятитися як окремої особистості, так и збірному образу. У вітчізняній історії Чимаев примеров жіночого героїзму. Один з них - образ Людмили Павличенко.
Розкріваючі тему: "Жінка на війні", Твір, без сумніву, можна присвятитися Цю неординарну постать. Краща жінка-снайпер за всю Історію Радянського Союзу мала на своєму Рахунку три сотні смертельних попадань. Ее героїзмом захоплювалися, в ее честь названа снайперська гвинтівка. Павличенко прісвячувалі пісні, документальні та художні фільми. Одного разу, в 1942 году, на зустрічі з американсько журналістамі вона вімовіла легендарного фразу про джентльменів, Які ховаються за ее спиною. Їй аплодувалі.
Героїня або жива легенда?
Много сказано про героїзм цієї жінки. Існує думка, что подвиги ее Дещо перебільшені. Країні потрібні герої. Реальні або вігадані. Альо кроме Людмили Павличенко на Фронті служило кілька сотень Радянська дівчат и жінок. На Відміну Від легендарного снайпера, смороду малі право розповісті про ті, что віпробувалі. Альо говорили смороду мало. Говорити про війну - чоловіча справа.
Жінка за своєю природою призначила для Зародження життя, но не для ее знищення. Альо если необходимо захістіті свой дом и своих дітей, вона візьме в руки зброю. І вона навчиться вбіваті. Альо после це залиша на ее душі важкий тягара, кривавий раною. Жінка, яка забирає життя - це всегда страшно. Даже если це життя належала ворогові, фашисту и окупанта. Аджея у Війни НЕ жіноче лица…
Твір про ті, як может вплінуті війна на частку людини можна Написати на основе художньої та історичної літератури. Альо краще посілатіся на претензійні книги про Гучні подвиги, а читати Розповіді простих очевідців. У них менше пропаганди и более правди.
Правда и вімісел
Історії не про героїв и переможців, а про простих людей - це книга «У Війни - НЕ жіноче обличчя». Твір стані набагато правдівіше, если темою его буде НЕ Досягнення легендарного снайпера, а долі простих жінок. Світлана Алексієвіч - автор, Який написавши про жінку на війні так, як Ніхто. Ее звінувачувалі в Зайве натуралізмі и відсутності патріотізму. Для ее героїнь війна - це обгорілі особини после артобстрілу, поранених від куль и осколків. Це котли з запаленою кашею, якові є кому, бо як зі ста чоловік повернув з бою только семеро.
Для Людмили Павличенко війна - лишь непримирення бой з ненавіснім ворогом. Спогади радянського снайпера не могли не піддаватіся жорсткій цензурі. А тому в них только частина правди. Віріті вдається более жінкам з книги Алексієвіч.
Війна - це НЕ только битви и перемоги. Це безліч страшних и огидний дрібниць, что складаються в Загальну картини, якові могут вінесті лишь чоловічі очі. Тім НЕ менше, у Війни НЕ жіноче лица ... Твір по російській літературі на військову тему винне буті якомога більш правдивим и достовірнім. Юний автор его зобов`язаний знати, что війна - це злочин. Вона калічіть, вбиває. І в ній немає переможців.
Я только раз бачила рукопашний…
Поетеса з неї Зроби Велика Вітчизняна війна. Твір на тему «Творчість Юлії Друніній» слід писати, Попередньо Ближче ознайомитись НЕ только з ее віршамі, а й з біографією.
З дитинства вона мріяла про подвиг. Жага брати участь у Великій перемозі погнала ее до військкомату Вже 22 червня. Перші кроки на Фронті вона Зроби в якості санітаркі. Потім булу Хабаровська школа молодших авіаційних спеціалістів. І Нарешті - Білоруський фронт.
На очах Юлії Друніній гінулі молоді хлопці и дівчата. Під обстрілом, в холоді и бруду сімнадцятірічна дівчина з московської інтелігентної родини пробиратися зі своими однополчанами на передову. Вона перев`язували поранених, голодувала, мерзла и бачила трупи. І в окопах писала вірші. «Фронтова поезія Юлії Друніній» - цікава тема, якої Варто присвятитися твір.
Людина на війні становится сільнішою, в ньом відкріваються небачені ресурси. Альо пережити залішається в душі назавжди.
Хто говорити, что на війні не страшно, тієї Нічого НЕ знає про війну…
З дитинства в жахи Війни - мотив, Який звучить даже в пізніх Віршах Друніній. Фронтова Ностальгія не покидала ее до останніх днів життя. Війна НЕ залиша поетеса даже у мирний час. Там були жахи, но булу и Справжня дружба. На передовій немає обману, немає брехні. І тім, хто вихований на Фронті, непросто жити в мире, де понад усе матеріальні цінності. Особливо если мова идет про жінку. Їй складніше прістосуватіся и перебудуватіся на Інший лад.
Страшне явіще, Пожалуйста має право на Існування - жінка на війні. Твір, присвячений творчості поетеси Юлії Друніній, має ґрунтуватися на Цій аксіомі. Вона так Довго жила в своєму прекрасному романтичному мире, и військові жахи віправдовувала настолько БЕЗМЕЖНИЙ любов`ю до Батьківщини, что коли цієї Батьківщини не стало, Герасимчука и ее. Поетеса трагічно Пішла з життя в 1991 році.
А зорі тут Тихі…
Чи не жіноча справа війна… Твір по літературі на Цю тему не может буті виконан без прочитання повісті Бориса Васильєва. Про ті, як жінки, поряд з чоловікамі захищали Батьківщину, цею автор сказавши одним з дере. П`ять жіттів обірвалося, що не дійшовші до кордону 1945 року. Смороду могли б народити дітей, а ті - онуків, но ниточки обірваліся. Про це думав старшина Васьков, коли готував могилу для однієї з них.
Васільєвім про відважніх солдат Було написано много книг. Твір «Людина на війні» может буті написано на прікладі одного з них.
Чудовий, но, на жаль, чи не позбавленій ідеологічного нальотом фільм, зняти за мотивами повісті Васильєва в 1972 году, що не передает думок однієї з героїнь, Які Прийшли їй в голову в останні моменти життя. У нетрах карельськіх лісів, ведучі за собою німців, вона бігла и думала «Як нерозумно вмирати в вісімнадцять років!». Даже героїчною смертю гинут людіні, Який только начинает свой життєвий шлях, всегда нерозумно и жахливо безглуздо. Тім более, если ця людина - жінка.
Материнська поле
Твір на тему «Рокі Війни» может розповідаті НЕ только про подвиги на передовій. І жахи битв в ньом тема не основним. Є РЕЧІ гірше бомб и артобстрілу. Найстрашніше - це частка матері, яка пережила своих Синів. Повість Чінгіза Айтматова присвячено жінкам, Які, подолано всі тяготи Війни - голод, ЩОДЕННИЙ віснажліва праця - но так и не дочекалися своих дітей. Мати не винних ховати сина. З его смертю вона змиритися НЕ зможу, Який бі доблесні подвиг ВІН НЕ скоїв. Даже если син ее - Герой Великої Вітчізняної Війни. Твір за твором «Материнська поле» дозволяє Розкрити тему про Трагічні долі солдатських матерів.
Прийшла до Берліна, щоб убити войну
ЦІ слова були напісані на стіні рейхстагу Софією Кунцевич - дівчиною, яка вінесли з поля бою прежде Двісті поранених. Їй та іншім жінкам присвячено публіцістічно-художній твір Світлани Алексієвіч.
Ця книга не про велику победу, а про маленьких людей. Автор глянула на тему Війни з боку людини, яка НЕ бачила ее. Про неї вона дізналася зі слів фронтовічок. Розповіді та Визнання, Які вікладені в цьом творі - це Біль і сльози. І читаючи їх, бачиш справжнє лица Війни. Воно НЕ жіноча, и не чоловіча. Воно Взагалі нелюдська.
Однак в Книзі є рядки, Які доводять, что війна НЕ здатно вбити жінку. Вона НЕ может зніщіті в ній добро и Турбота, Закладення природою.
Німецькі полонені, віснажені голодом, йдут по російському селі. За тимі шляхами, Які смороду п`ять років прагнулі спалити, стерти з лиця землі. І російські жінки-селянки Виходять до них назустріч и простягають хліб, картопля, все, что у них є. У цьом у них - зруйновану будинок, в Майбутнього - жебраки повоєнні роки. І життя без чоловіків, Які не обернулася. Альо даже Це не змогло зніщіті Співчуття у Жіночіх серцях.
Тема, яка винна залішатіся однією з важлівіх в Шкільній Програмі - Велика Вітчизняна війна. Твір про жінок на війні - складне творче завдання. Перемога відбулася НЕ только Завдяк чоловічий смілівості и хоробрості. Війна не шкодувати Нікого, и всегда безстороння. Позбутіся від неї людству НЕ під силу. Воно поки НЕ володіє необхідною для цього гуманністю и мудрістю. Альо в тому, что на війні немає місця жінці, повинен розуміті КОЖЕН чоловік уже з юних років.
