Дмитро радченко, футболіст: біографія, спортивні досягнення

Відео: Олександр Чівадзе- кращий футболіст СРСР в 1980 році, переможець Евокубка 1981 року

Дмитро Радченко - одна із зірок радянського і російського футболу. За свою яскраву кар`єру пограв не тільки на батьківщині, але і в одному з найсильніших чемпіонатів Старого Світу - в Іспанії в таких клубах, як «Депортіво» і «Райо Вальєкано», а також в Хорватії і зовсім вже екзотичної Японії, де став чемпіоном країни . Серед нагород і титулів - чемпіон Росії, переможець Кубка СРСР і Росії, володар Суперкубка Іспанії. Але про все по порядку.

Відео: Головний тренер "Зеніту" Мірча Луческу. Футбол. РФПЛ. 3-й тур. Зеніт - Ростов 3: 2

На початку кар`єри

Народився Дмитро Радченко в воістину футбольному місті - Ленінграді в 1970 році. У ранньому дитинстві почав займатися в спортивній дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Зміна». Першим тренером майбутнього члена збірної країни став Юрій Йосипович Кантор. Саме він прищепив тоді ще маленькому Дімі його основні якості - вміння швидко приймати рішення і організовувати гру на полі.

Дорослу кар`єру розпочав у 1988 році в ленінградському «Динамо», звідки в наступному сезоні перебрався в пітерський «Зеніт». Правда, в той час флагман вітчизняного футболу кількох останніх років переживав не найкращі часи. У вищій лізі союзної першості команда зайняла останнє місце, здобувши всього 5 перемог за сезон, і вибула з футбольної еліти.

Однак і в першій лізі «Зеніт» виглядав блідо, перебуваючи в стані аутсайдерів. Тому особливо яскраво на тлі решти команди виділявся 20-річний Дмитро Радченко. Футболіст прямо з першої ліги в кінці 1990 року перейшов в московський «Спартак», в свої ряди його прийняла збірна СРСР з футболу.

Кар`єра в стані «червоно-білих»

У 1991 році в складі московського «Спартака» Дмитро Радченко взяв участь в останньому чемпіонаті СРСР. Перспективний футболіст відразу отримав місце в стартовому складі, взяв участь практично у всіх матчах, відзначившись 13 голами. Правда, найкращим голеадором тоді стати не вийшло, так як звання найрезультативнішого гравця в тому сезоні дісталося Ігорю Коливанову, який виступав в столичному «Динамо». Він засмутив воротарів суперників 17 разів. Трохи не вистачило і всій команді в боротьбі за чемпіонство. Два очки «Спартак» поступився ЦСКА, задовольнившись путівкою в Кубок володарів кубків на наступний сезон.

Кінець сезону вийшов змазаним. У грі проти грецького АЕКа в другому раунді Кубка УЄФА Дмитро зламав ногу. «Спартак» в той раз вибув з єврокубків, а Радченко на відновлення знадобилося півроку. Повернувшись до ладу, Дмитро в 1992 році в складі «Спартака» став чемпіоном Росії і був визнаний кращим нападаючим турніру.

Початок іноземної кар`єри

У 1993 році країна починала жити по-новому в умовах ринкової економіки, і з`явилася можливість вільно виїхати за кордон, щоб не тільки відпочивати, але й працювати. Це посприяло початку іспанського періоду в кар`єрі Радченко. Фахівці з Піренейського півострова звернули увагу на російського форварда ще два роки тому, коли його дубль на Сантьяго Бернабеу в складі московського «Спартака» вибив з єврокубків мадридський «Реал».

Влітку 1993 року Радченко переходить в сантандерський «Расинг» під керівництвом Хав`єра Ірурети. Заштатне середнячок іспанського прем`єри з Радченко на вістрі проводить цілком успішний сезон. Клуб фінішує на 8-му місці. У міжсезоння команду очолив новий тренер, ним став Вісенте м`єр. Радченко грав в основі, але забивав небагато. У вболівальників склалося враження, що спеціально він налаштовувався на матчі з грандами - «Реалом» і «Барселоною». У тому сезоні російський форвард відзначився дублями у ворота обох лідерів іспанського футболу. «Барселона» і зовсім була обіграна «Расінгом» з рахунком 5: 0. Правда, на підсумковому положенні в турнірній таблиці ці успіхи не позначилися - сантандерці не були в десятку.

Дмитро Радченко на чемпіонаті світу в США

Збірна СРСР з футболу стала першою національною командою для Радченко. За неї він провів 2 матчі, а після розпаду СРСР виступав вже за збірну Росії.

У відбірковому турнірі до Чемпіонату світу команда посіла друге місце в своїй групі, поступившись грекам. У 8 матчах росіяни здобули 5 перемог (над Люксембургом і Угорщиною - по 2 рази), зіграли в нічию з греками і ісландцями і один раз поступилися Греції в Афінах 0: 1. Радченко в складі збірної відзначився одним забитим м`ячем у домашній зустрічі з Люксембургом (росіяни перемогли 2: 0).

У фіналі Чемпіонату світу Росія потрапила в групу В з Бразилією, Швецією та Камеруном. У першому матчі з південноамериканцями Радченко вийшов в стартовому складі, але скласти серйозні проблеми для оборони чарівників м`яча не зміг, через що був замінений на 76 хвилині на Олександра Бородюка. Стартовий матч Росія програла 0: 2. Друга зустріч зі шведами знову принесла поразку - 1: 3. У складі російської збірної з пенальті відзначився Олег Саленко. Після двох поразок наша збірна втратила шанси на вихід з групи, останній матч з Камеруном носив символічний характер. Росіяни розгромили суперника з рахунком 6: 1. форвард Олег Саленко встановив в тому матчі рекорд, забивши 5 м`ячів. У розгромі взяв участь і Дмитро Радченко, який відзначився на 82 хвилині.

В результаті російська збірна зайняла лише 3-е місце в групі і вийти в плей-офф не змогла.

продовження євротуру

Після досить невдалого виступу на мундіалі Радченко все ж знайшов собі нову команду. У 1994 році він перебрався в "Депортіво" Ла-Корунья. Причому серед альтернативних варіантів в той міжсезоння були і шотландський «Селтік», і бірмінгемська «Астон Вілла». Однак Радченко залишився в уже знайомій Іспанії. Справи в «Депортіво» у нього не склалися. Стабільно багато забивати не виходило, і місце в основі Дмитро втратив. На наступний рік його віддали в оренду в «Райо Вальєкано», потім в іспанській кар`єрі були «Меріда» і «Компостела». У жодній з цих команд яскравої гри показати не вдалося. За три сезони Радченко забив лише одного разу.

Відео: Нападник "Зеніту" Артем Дзюба. Футбол. РФПЛ. 9-й тур. Зеніт - Спартак 4: 2

Футбольна екзотика по-японськи

У 1999 році Радченко опинився в зовсім вже екзотичній країні - в чемпіонаті Японії, в команді «Джубіло Івата». На той момент це був один з найсильніших японських клубів, двома роками раніше оформив чемпіонський титул. «Золотим» виявився і сезон 99/00. Команда Радченко виграла 12 з 15 зустрічей і оформила другий титул. Дмитро відзначився 4-ма забитими м`ячами. Повернувшись до Європи, недовго виступав за хорватський «Хайдук» зі Спліта і завершив професійну кар`єру.

У тінь з великого футболу Дмитро Леонідович Радченко пішов досить рано - ще до 30 років. Сам зазначає, що завжди відрізнявся непоганою швидкістю, але низка травм негативно відбилася на фізичних можливостях. Після офіційного завершення кар`єри займався тренерською діяльністю, пройшов навчання в школі «Депортіво». З 2010 року працює в структурі пітерського «Зеніту».