Зінаїда шарко: особисте життя, біографія, фільмографія. Фото шарко зінаїди максимівни
Зінаїда Шарко не так популярна, як інші радянські актриси. Але все ж в її активі набереться ряд яскравих ролей, які виділяють артистку серед інших відомих особистостей радянського кінематографа. У цій статті ми опишемо біографію цієї мудрої і сильної жінки.
дитинство
Шарко Зінаїда Максимівна, особисте життя якої буде представлена нижче, народилася в Ростові-на-Дону в 1929 році. Батьки дівчинки були дуже далекі від мистецтва. Мама мала статус домогосподарки, а батько працював пожежником. За все життя він прочитав всього дві книги - «Спогади Жукова» і «Підняту цілину». Але це не заважало йому бути вкрай інтелігентною людиною.
Близькі люди називають Зінаїду Максимівну південним квіткою, так як її дитинство пройшло в Новоросійську, Туапсе і Ростові-на-Дону. Вперше дівчинка «познайомилася» зі сценою в п`ятирічному віці. На батьківській роботі була самодіяльність, і маленька Зінаїда Шарко декламувала твір «Їжакові рукавиці». Дану поему автор присвятив наркому НКВД Єжову.
юна актриса
Перед війною сім`ї Шарко довелося переїхати в Чебоксари. Там Зіна продовжила виступати на сцені. У другому класі дівчинка зіграла Попелюшку. У третьому класі вона була Царівна-Лебідь, а в четвертому втілила образ Кози в опері «Вовк і 7 козенят».
У воєнний час в будинку піонерів організували ансамбль пісні й пісні. Діти їздили по різних госпіталях і виступали для поранених бійців. Всього Зінаїда Шарко взяла участь майже в 90 подібних концертах. За це юної актриси вручили нагороду «За доблесну працю».
Звичайно, дівчинка мріяла поїхати на фронт, як і всі діти тих років. Вона навіть написала лист самому наркому освіти. Зіна просила облямувати її на навчання в торпедного училище. Викладачі в школі були дуже стурбовані цим і викликали батька дівчинки. Він сказав, що якщо дочка хоче захищати батьківщину, то не буде їй перешкоджати. На щастя, нарком був розумною людиною і залишив лист юної артистки без відповіді.
Москва-Ленинград
У 18 років Зінаїда Шарко, особисте життя якої буде описана нижче, закінчила школу із золотою медаллю. Дівчина твердо вирішив вступати до театрального. Батьки були не в захваті від її рішення. Після кількох скандалів вона поїхала в Москву.
Кумиром дівчини була Алла Тарасова, яка грала у МХАТі. Тому після приїзду Зінаїда відразу вирушила туди. Її трясло від хвилювання, адже по коридорах цієї школи ходила її улюблениця. Але увійшовши в приймальню, дівчина була шокована. Секретар гризла солоний огірок. І це в храмі мистецтва! Ображена в своїх почуттях Шарко розвернулася і пішла.
Щоб відволіктися від пережитого, заплакана дівчина йшла по вулиці і читала про себе вірш Маргарити Агілера про Ленінград. І тут Зінаїду осінило - треба їхати в північну столицю. Але якщо в Москві Шарко жила у маминій знайомій, то в Ленінграді її не було кому дати притулок. Виручила одна манікюрниця, що дала їй адресу. По ньому майбутня актриса і заявилася о шостій ранку. Двері їй відкрила старенька і запитала: «Хто ви така?» Дівчина відповіла: «Я хочу бути артисткою!» Зінаїда Шарко швидко подружилася з бабусею.
Щасливі роки
За зовнішнім виглядом дівчина була абсолютно не схожа на майбутню актрису. Зшите мамою плаття облягало її повну фігуру з товстими ногами. Крім самодіяльності, в школі у Зіни не було ніякої підготовки. Проте дівчина зовсім не боялася іспитів. Вона дуже хотіла стати артисткою, і це бажання додавало їй впевненості.
І сталося диво - Шарко надійшла в Лгитмик. На вступних іспитах, один з членів приймальної комісії зауважив, що якщо дівчина видужає ще хоч на півкіло, то стане профнепридатною.
Навчання припала на післявоєнні роки, коли людям доводилося голодувати. За весь день Зіна з`їдала всього один пиріжок і запивала його склянкою кислого молока. Така дієта довела її до голодної непритомності в філармонії. Одяг, так само як їжа, теж була в дефіциті. Одного разу приятель запросив майбутню актрису в театр, і їй весь час доводилося ховати руки через дірок в рукавичках.
Але незважаючи на тяготи життя, Зінаїда Шарко, біографія якої представлена в цій статті, була щаслива. Дівчина осягала ази улюбленої професії. На третьому курсі Зінаїду запросили грати в обласний театр. Гра Шарко була настільки хороша, що її висунули на кастинг молодих акторів.
Інститут дівчина закінчила в 1951 році. При випуску вона зустріла професора, який брав її на вступних іспитах. Він не впізнав в Шарко ту саму «пампушку». Оглянувши з ніг до голови худу випускницю, професор похвалив її, але зазначив, що якщо вона скине ще півкіло, то стане профнепридатною.
Початок кар`єри
Відразу після завершення навчання Зінаїду запросила в свій колектив Лідія Артманаке. За структурою він був дуже схожий на Театр мініатюр Райкіна. Шарко зіграла цілих вісім ролей і об`їздила з колективом всю країну. Один з вистав для них ставив Товстоногов Г. А. Він зауважив талановиту актрису і покликав її на роботу в театр «БДТ». Відразу кинути свій колектив Шарко не змогла і поїхала на гастролі. Коли актриса повернулася, виявилося, що на її місце вже взяли іншу. Тому Зінаїда влаштувалася в театр Ленсовета. Так артистка пропрацювала до 1956 року і потім все ж пішла до Товстоногова.
В акторському середовищі все знали про те, що БДТ, по суті, є «цвинтарем» для актрис. Георгій Олександрович завжди відбирав найталановитіших артисток, але роль для них перебувала далеко не завжди. З Зінаїдою Шарко все було інакше. Вона сподобалася Товстоногову з перших же репетицій. Актриса Зінаїда Шарко, особисте життя якої вже була влаштована, отримала відразу дві ролі - Вари ( «Донбас») та Беатріче ( «Багато галасу даремно»). Та й в подальшому вона завжди була завантажена роботою. Але справжню славу актрисі принесла роль Тамари в «П`яти вечорах». БДТ зробив Шарко знаменитої на всю країну.
кінематограф
А ось з кінематографом у Зінаїди Шарко було спочатку не все так добре. Артистка дебютувала в 1954 році, зігравши в епізоді картини «Ми з вами десь зустрічалися». Потім було ще кілька дрібних ролей, але незабаром її взагалі перестали знімати. Режисери вважали Зінаїду нефотогенічна.
Першою вирішила ризикнути Кіра Муратова. Вона запропонувала Шарко головну роль в своїй кінострічці «Довгі проводи». У цій драматичній історії розкривалися відносини самотньою і беззахисною жінки Євгенії Василівни з її сином Олександром, який намагався стати незалежним. Зінаїда Шарко, фільмографія якої відома всім її прихильникам, зіграла на рівні світових стандартів, максимально реалістично втіливши свою роль на екрані. Але «нагорі» цей фільм порахували небезпечним і заморозили проект на довгі роки. Зате це сильно допомогло Зінаїді Максимівні «просунутися» в кінематографі. Режисери стали навперебій пропонувати їй різні ролі.
після Товстоногова
З Товстоноговим актриса Шарко Зінаїда пропрацювала цілих тридцять три роки. Як зізналася сама артистка - це було дуже щасливе час, пролетіла, мов одна хвилина. А потім Георгій Олександрович пішов з життя. Це сильно вплинуло на Зінаїду Максимівну. Вона перестала грати в театрі. За наступні 15 років, артистка лише раз з`явилася на сцені у виставі «Антигон», втіливши образ годувальниці.
З кінця 90-х Шарко брала участь в різних театральних проектах. До найбільш відомих робіт артистки в той час відносять: «Стару діву», «Голубки», «Вона кидає виклик» і «3 високі жінки».
Кінороботи 21 століття
Заслужену актрису не обійшла стороною і кінематограф. На початку століття вона зіграла ряд яскравих ролей: бабу Дусю ( «Бандитський Петербург»), мати Плюгановского ( «Механічна сюїта»), Настасію Іванівну ( «Театральний роман») і Віру Андріївну ( «Місяцем був повний сад»). За останню роль Зінаїді Максимівні вручили премію "Ніка".
У 2004 році актриса отримала пропозицію від режисера Андрія Малюкова. Він запрошував Зінаїду Максимівну взяти участь в проекті «Погана слава». Прочитавши сценарій, артистка заявила, що буде зніматися тільки з Адою Роговцевою. Малюков погодився і потім не один раз дякував Шарко за цю раду. Дует актрис був просто чудовий.
Особисте життя
Актриса Зінаїда Шарко, біографія якої описана вище, була одружена двічі. Першим чоловіком актриси був режисер Ігор Владимиров. У 1956 році на світ з`явився син Зінаїди Шарко і Ігоря Владимирова Іван. Щасливе сімейне життя тривало протягом семи років. А потім чоловік актриси пішов до Аліси Фрейндліх. Для Зінаїди це означало кінець світу. Адже раніше у артистки не було подібного досвіду. Проте Шарко змогла пережити цей удар долі.
Другий раз Зінаїда вийшла заміж за відомого актора Сергія Юрського. Але через деякий час і цей союз розпався. За роки життя в двох шлюбах не було чогось, про що б шкодувала Зінаїда Шарко. Чоловіки актриси зберегли з нею добрі стосунки. Зараз Зінаїда Максимівна живе одна. У артистки вже двоє онуків і один правнук.
