Вмф україни. Вмф україни: склад. Чорноморський флот вмф україни

Драматичні події в Донецькій, Луганській та інших областях, званих обтічно Південно-Сходом, як-то заступили наслідки повернення Кримського півострова до складу Російської Федерації. Бойові дії ведуться на суші, а доля ВМФ України виявилася в тіні. З відкритих джерел важко судити про те, скільки і яких кораблів залишилося в його складі, де вони будуть базуватися, які перспективи у цього виду збройних сил.

Країна і флот

Розглядати стан флоту у відриві від загальної економічної ситуації в країні вкрай складно. Військово-морські сили будь-якої держави - це не тільки бойові і допоміжні кораблі. Без розвиненої інфраструктури, системи технічного обслуговування та матеріального забезпечення сукупність плавзасобів можна уподібнити великій кількості особливим чином відформованої металу, яке поки тримається на водній поверхні, але цілком можливо, що незабаром перестане. Відомий афоризм політика кінця XIX століття, який сказав, що найкращим способом руйнування ворожої країни є подарунок у вигляді крейсера. Навіть якщо корабель стоїть біля стінки причалу, його все одно весь час потрібно ремонтувати, фарбувати, йому необхідно провертати гвинти, не кажучи вже про невпинний навчанні команди. Просто так пригнати крейсер або лінкор в будь-який порт теж не можна, тут же постане питання про паливних ємностях, збройових арсеналах, доках, пакгаузах і всьому тому, без чого він обходитися не може. Зміст військового флоту - справа дорога, і не всім країнам воно по кишені…

Яскравим прикладом може служити ВМФ України.

Історія створення

Станом на 1991 рік радянський Чорноморський флот не був найпотужнішим (з геостратегічних міркувань преференції віддавалися Північному і Тихоокеанському), але його розміри вражали. Технічні засоби ЧФ припускали його можливість забезпечувати стійке бойове вплив на ймовірного противника в разі великомасштабного військового конфлікту, поширюючи його на весь Південно-Східний регіон Середземномор`я, і включали в себе ракетні сили, авіацію, берегову артилерію, підводні човни та надводні кораблі. Розділ ЧФ в 1991-1992 роках поклав початок створення ВМФ України. Склад кораблів, згідно з угодою 1995 року, ділився в співвідношенні 81,7% і 18,3% на користь Російської Федерації, при цьому технічні запаси, озброєння і майно розподілялися навпіл. До цього чотири роки Чорноморський флот знаходився в спільному управлінні. У 1993-му його всерйоз почали ділити.

Перший етап розділу, 1996 год

Нарощування ВМФ України відбувалося поступово, в червні-липні 1993 року його склад поповнився БДК «Донецьк» на повітряній подушці, потім «Гетьманом Сагайдачним», формувалася структура управління, створювалися нові військові частини (Майже 50). Почалася і робота з міжнародного співробітництва, походи і заходи кораблів в іноземні порти. 70% баз відійшло до України, включаючи Одесу, Ізмаїл, Донузлав, Балаклаву. Основні військові аеродроми в Лиманському, Мирному, Жовтневому та Веселому, запасні в Генічеську, Сокологірне, Великому Токмаку та 80% пунктів берегового базування спіткала та ж доля. Настільки швидка й успішна українізація спонукала розмістити штаб ВМФ України в Севастополі.

остаточний поділ

Радянську спадщину було величезним. Через брак коштів на його утримання воно виявилося частково втраченим. Аеродроми, бази підводних човнів, штаби і ракетні частини використовувалися в якості об`єктів народного господарства або просто приходили в запустіння. Перші навчання ВМФ України називалися «Море-96», момент їх початку (1 серпня) ознаменував створення власного флоту.

В кінці травня 1997 року президенти РФ і України Б. Єльцин і Л. Кучма дійшли згоди про умови перебування російського Чорноморського флоту в Криму. Згідно з умовами Договору про дружбу, моряки ЧФ тепер перебували на іноземній землі, а за це потрібно було виплачувати оренду. Настав етап остаточного поділу колишнього радянського флоту.

атрибутика

Всі військові люди шанують традиції, а моряки особливо. Будь-російський матрос (як, втім, і англійська, наприклад) напам`ять перерахує, які славні перемоги символізують смужки на гюйс (комірі). При створенні українського флоту з цим потрібно було терміново щось робити. Своїх власних традицій явно не вистачало. Мабуть, тому колірна біло-синя гамма, в якій витриманий прапор ВМФ України, так нагадує російський Андріївський, незважаючи на те, що хрест взятий не косою, а прямий. З метою зменшення подібності в одному з секторів помістили додатковий синьо-жовтий елемент. Парадна і повсякденна уніформа українських моряків теж багато в чому нагадує російську. Основні щоденні ритуали є багато в чому спільними для всіх флотів світу, і, приймаючи їх, військове керівництво виходило з цих реалій.

Хронічні хвороби росту

Умови, в яких опинилися українські військові, були непростими. Звична схема управління виявилася зруйнованою разом з великою країною, і тепер виникла зовсім нова геополітична обстановка, яку слід було спочатку вивчити, а потім вже розробляти власну військову, і зокрема військово-морську, доктрину.

Відразу ж стало ясно, що загублено багато можливості, якими володів радянський Чорноморський флот. ВМФ України обмежений в районі дій, у нього просто немає достатньої кількості віддалених баз, на які він міг би спиратися в постачанні. Власне, навіть доцільність його існування ставилася багатьма в Верховній раді під сумнів, але в подальшому міркування державного престижу все ж перемогли. На озброєнні складалася всього один підводний човен ( «Запоріжжя), непридатна до занурення. У такому ж стані вона перебуває і понині. Візитною карткою (в самому прямому сенсі слова, саме цей фрегат здійснював дружні візити в іноземні порти) залишається «Гетьман Сагайдачний». Боєздатний «Костянтин Ольшанський», БДК проекту 775 польського будівництва (1985). Решта матеріальна частина, що складається з декількох десятків кораблів, перебуває у вкрай поганому стані. Кошти на розвиток українського військового флоту за всі роки незалежності практично не виділялися.

Якщо завтра війна

Події в Криму, що почалися відразу після повалення президента Януковича і призвели до відокремлення автономної області від решти території України, призвели до того, що протягом декількох днів Андріївський прапор було піднято 72 військовими частинами, в числі яких 25 судів допоміжного призначення і 6 бойових кораблів. Плавзасоби надалі були повернуті українській стороні.

Контр-адмірал Березовський, командувач ВМФ України, після одноденного виконання своїх обов`язків приніс присягу народу Криму.

Що далі?

Нове керівництво України налаштоване на співпрацю з країнами Заходу, в цьому немає ніяких сумнівів. Втративши єдину військово-морську базу, воно не поспішає розбиратися з флотськими справами. У президента і прем`єр-міністра цілком вистачає сухопутних проблем. Економічний колапс, який, по всій видимості, охопить країну після завершення (при будь-якому результаті військової кампанії, званої АТО), не додасть оптимізму тим українським морякам, які зберегли вірність присязі і, покинувши звичні кримські міста, вирушили на материкову Україну. У наміри Європейського Союзу і НАТО навряд чи входить побудова потужних українських ВМС. Що буде далі? Час покаже…