Денис давидов: біографія, вірші і фото

Давидов Денис Васильович - людина справді унікальний. У роки Великої Вітчизняної війни 1812 року він був командиром партизанського руху, ідеологічним його натхненником. Денис Давидов відомий написанням красивих віршів переважно на військову і партизанську тематику. В своїх літературних творах він любив оспівувати подвиги російських гусарів.

Факти з життя

Біографія Дениса Давидова умовно ділиться на кілька етапів. Кожен з них можна віднести до окремої гілки життя цієї великої людини. У статті ми ознайомимося з дитячими роками Дениса Давидова, дізнаємося про його кар`єру військового, про літературну творчість і особисте життя.

Дитячі роки

Перші роки життя пройшли на території України. Батько Дениса був військовим, можливо, цей факт в подальшому зумовив вибір поетом творчого жанру. Військова справа приваблювало Дениса з дитинства, а ідеалом полководця був для хлопчика Олександр Суворов, який був командиром його батька. Знайомство з Суворовим у Дениса відбулося у віці 9 років, і тоді вже великий полководець помітив в хлопчиську майбутнього знатного військового. За часів правління Петра Першого сімейство Давидових був змушений розпродати маєток і придбати невеликий будиночок в селищі Бородіно. В цей же період Денис Давидов вступив до лав кавалергардів (завдяки батькові).

Кар`єра військового і літературна творчість

Служба в гвардійському полку кавалергардів Петербурга далася Давидову з великими труднощами, оскільки зростання хлопця не відповідав вимогам прийому на службу. Лише скромність і природна чарівність допомогли Денису поповнити ряди гвардійців. Вже через рік після вступу на службу він отримав звання корнета, а в 1803 р був зведений в ранг поручика. В цьому ж році Денис Давидов вперше відкриває в собі талант письменника.

Відео: Денис Давидов гусар, поет, герой війни 1812 року

Байки Дениса Давидова були сатиричними, з елементами глузування над політичними і державними діячами. Це призвело до того, що військового перевели в полк гусарів. Служба сподобалася молодому поетові, і тепер його творчість все більше зводилося до твору балад і віршів про гусарської життя. Разом з тим Давидов мріяв про участь в боях з французькими військами, але їх полк чомусь в бій не відправляли. Денис будь-якими шляхами хотів потрапити на фронт.

Багратіон і Давидов як два символи однієї епохи

У 1806 році гусар таємно проникає до головного командира російської армії, щоб домогтися відправки на фронт. Такий вчинок, проте, не забезпечив Давидову успішного вирішення проблеми. Справа в тому, що головнокомандувач російських військ Каменський був в цей період відсторонений від посади, оскільки став слабкий розумом. І все ж Давидову вдалося потрапити на фронт, багато в чому завдяки протекції однією з фавориток царя - Наришкіної. Марія випадково дізналася про бравого і сміливому гусара. Дівчина вирішила допомогти йому.

У 1807 році Денис Давидов став ад`ютантом генерала Багратіона. Ще зовсім недавно в своїх байках і віршика він насміхався над головним недоліком зовнішності Багратіона - непропорційно великим носом. Саме тому зустріч з генералом викликала у Давидова якийсь страх. Але знайомство пройшло вдало, багато в чому завдяки почуттю гумору і винахідливості Дениса. Природно, генерал згадав про віршику з приводу свого носа, однак поетові вдалося звернути розмову на свою користь. Поет не став заперечувати факт наявності віршованого шаржу, однак зазначив, що подібна творчість обумовлено заздрістю. В одному з боїв під керівництвом генерала П. Багратіона Давидов отримав відмінну приємну нагороду - орден Святого Володимира.Сам Багратіон за блискуче проведене бій поблизу Прейсиш-Ейлау подарував своєму учневі бурку і кінь з колекції трофеїв. Після інших боїв, проведених не менш успішно, Денису вдалося отримати ще кілька нагородних орденів і шаблю з чистого золота. Давидов брав участь в боях в складі армії Фінляндії, був командиром молдавських військ, брав участь у військових діях проти турецьких військ. У 1812 році, за кілька днів до бою з військами Наполеона, Давидов пропонує своєму командирові, генералу Багратіона, ідею створення партизанського загону, який би допоміг швидше перемогти армію французів. Давидов став ворогом №1 для Наполеона, про бравого гусара складалися балади і пісні. З бою на підходах до Парижу Денис вийшов переможцем. Він знайшов нагороду у вигляді звання генерал-майора.

післявоєнний час

Коротка біографія Дениса Давидова в післявоєнний період не дуже райдужна в плані кар`єри. Його звання генерал-майора чомусь визнали помилково виданими, Давидова перевели на службу в Орловську губернію, де він повинен був командувати бригадою кінних єгерів. Однак Денису не припала до душі нова посада, оскільки єгерям які не призводили до носіння вусів - головної риси всіх гусарів. Обурений Давидов написав лист самому царю, де виклав суть своєї проблеми. Підсумком листування стало повернення Давидова до гусарської діяльності і відновлення його в званні генерал-майора. Протягом 1814 роки Денис служить командиром гусарського полку, успішно проводить бій поблизу Ла-Ротьера. У 1815 році він був прийнятий в Арзамаський гурток, його союзниками стають відомі російські поети - Вяземський і Пушкін. В цей же період Давидова призначають штабним начальником в піхотному корпусі.

З 1827-го по 1831-й рік Денис Давидов проводить кілька успішних битв проти перських військ і поляків-повстанців. До речі, бій з поляками став для Давидова останнім в кар`єрі, оскільки більше воювати і брати участь в кровопролитних боях він не хотів.

літературна творчість

Вірші Дениса Давидова були овіяні військовим духом. Він займався написанням не тільки віршів, його перу належать кілька статей в прозі. Складав Денис Давидов пісні, завдяки яким отримав славу воїна-співака. На творчому шляху у нього було кілька помічників і вірних друзів, серед них - і Олександр Пушкін. У своїх творах Давидов любив оспівувати гусарський дух і побут. У творчості письменника-воїна були відображені всі принади гусарської життя: любов, винні річки і розгульні гусарські вечора. Серед найвідоміших віршів поета, присвячених гусарської життя, можна визначити такі: «Пісня старого гусара», «Гусарський бенкет», «Пісня», «Послання Бурцову».

На схилі років Давидов все більше благоволив до написання красивих, овіяних романтикою і любовними почуттями віршів. До творів цього періоду відносять «Вальс», «Море». Давидов займався і статтями-перекладами по Делилю, Арно. Проза Дениса Давидова включала в себе статті-спогади ( «Зустріч з великим Суворовим», «Тильзит в 1807 році», «Спогади про битві поблизу Прейс-Ейлау») і статті з елементами історичної полеміки. У його творчості вперше були помічені професійні штампи. Пізніше професіоналізми знайшли відгук і в пушкінських віршах.

Особисте життя

У житті Дениса Давидова було кілька улюблених жінок. Перше кохання - Аглая де Грамон. На жаль, ця красуня віддала перевагу бравому гусарина його двоюрідного брата. Таня Іванова, успішна балерина, також полонила серце гусара. Але і тут Давидова чекало розчарування - дівчина вибрала своїм супутником зовсім не бравого вояка, а балетмейстера. Наступна обраниця - Лізавета Злотницького. Батьки панянки на виданні зажадали від Давидова поклопотатися про отримання казенного маєтку. Денис виконав цю прохання, але тут прийшло чергове любовне розчарування - Єлизавета віддала перевагу князя Голіцина.

Зустріч з наступною обраницею, Сонею Чирикова, сталася завдяки друзям Дениса. Уже в 1819 році відбулося вінчання цієї пари, а після появи дитини Денис і зовсім перестав думати про військових боях. Шлюб з Чирикова подарував гусарина дев`ять дітей. У 1831 році союз опинився під загрозою, точніше, розпався на цілих три роки. Причиною кризи послужило нове захоплення Дениса Давидова - Євгена Золотарьова, племінниця одного з колег Давидова. Велика різниця у віці (дівчина була на 27 років молодша за Давидова) не завадила цій парі бути разом протягом довгих 3 років. Потім Женя вийшла заміж за іншого, а Денис вирішив возз`єднатися зі своєю родиною.

Останніми роками

Протягом останніх років Денис Давидов жив в невеликому селі Верхня Маза. Тут, в тихому куточку природи, поет повністю віддався творчим поривам. Він любив полювати, займався виноробством, навіть побудував свій маленький гуральню. Денис вів велику роботу по складанню військових записок, і одночасно з творчою діяльністю - активне листування з іншими талановитими письменниками. Серед них був Олександр Пушкін, Василь Жуковський.

Помер Денис Давидов 22 квітня 1939 року в своєму маєтку, розташованому в селищі Верхня Маза.

висновок

Денис Давидов (фото не збереглося, оскільки в рік його смерті тільки з`явилися перші дагеротипи) користувався популярністю у критиків і письменників. Про нього складали вірші, писали статті. Завдяки одному віршу гусара Давидова ( «Рішучий вечір») ми знаємо, хто ж такий поручик Ржевський.

Відео: Михайло Морозов Пісня старого гусара вірші Дениса Давидова 1817р

Прототип Дениса Давидова був використаний Л. Толстим при написанні роману «Війна і мир». У 1980 році фільм про поета змогли подивитися багато телеглядачів. Називався він «Ескадрон гусар летючих». Незабаром після виходу стрічка здобула величезну популярність. До сих пір «Ескадрон гусар летючих» вважається неперевершеною класикою, що відбиває повною мірою життя бравих і метких гусарів.