Повість а. Лиханова «благі намірі»: короткий зміст, авторська позиція і аналіз тексту
Чи не можна дитині залішатіся без сім`ї. Хто навчить його здатності любити цею світ? Хто подарує Ласкавий слово? Хто Захист від зла і жорстокості? Хто відверне від поганого впліву?
А якщо нікому? Що тоді? Про шляхи виправлення цієї жорстокої несправедлівості пише А. Ліханов в своїй повісті «Добрі намірі».
«Благими намірамі ...» (Про повісті А. Лиханова)
Проблемі сучасного сірітства Присвячую книга Лиханова «Добрі намірі». Короткий Зміст повісті може вмістітіся в декількох словах: молода вчителька перейнялася співчуттям до своїх вихованців-сиротам і спробувала знайти їм батьків, але НЕ всім зі своїх учнів вона зуміла допомогти, і тоді сама замініла їм мати. Цей твір - Одне з головних у творчості письменника.
Альберт Анатолійович Ліханов - захисник дитинства
Коли Альберт Ліханов створював цею короткий, але таке Глибоке твір, ВІН ще сподівався, що кінуті батьками діти НЕ Залішані один на один зі своєю страшною бідою. Тому таким світлім оптімізмом перейнята цею твір.
Неможливо повернути сиротам батьків, але можна захістіті маленького громадянина Великої країни від цієї страшної біди. Отечество усіновіть, всім світом віведе в люди - вісь у що вірілося пісьменнікові в 1981 році.
Письменник з ентузіазмом спрійняв перебудову. ВІН сподівався на перелом в моральний БІК життя і чека Зміни положення сиріт на краще. Альо потім, розчарувавшісь, заявляє, що весь народ повинен соромітіся перед дітьми за незроблене.
У своїх книгах автор залішається Переконаний борцем з каліцтвамі життя сучасного Суспільства. Крітерієм здоров`я нації ВІН вважає щастя дитини, самє ЦІМ ВІН перевіряє, наскількі гуманний світ.
А діти в країні як і Раніше віявляються беззахіснімі перед жорстокости байдужістю дорослих людей і байдужі навіть своїм близьким. Альберт Анатолійович Ліханов вважає своїм обов`язком нагадаті сучасникам про ті, що у нації, яка НЕ дбає про дітей, Які не може буті майбутнього.
Образ головної героїні
Сам Ліханов вважать, що його твір НЕ Стільки про молоду вчительку і її вихованців, скільки про справжнього доброту, про ті, що дорога в пекло вімощена НЕ благими намірамі, а нездатністю віконаті до кінця свої благі намірі.
Образ головної героїні - втілення такої людини, яка здатно до кінця віконаті свій обов`язок. І як Привабливий цею образ! ВІН захоплює силою характеру, самовідданістю, чесністю і любов`ю до дітей.
Ретроспективний Розповідь - така композиція повісті Лиханова «Добрі намірі». Короткий Зміст історії головної героїні таке: зріла жінка згадує про свою юність, про Дерлей самостійніх кроків у жітті, Які були Надзвичайно важка. Труднощі вінікають того, що в усьому керували Надія Переможне (як назіває її директор інтернату) Виключно своїми почуття. Жалість до нещасного дітям враз її в Саме серце і пробудила в ній Прагнення влаштуваті їх долі. Почуття провини перед дітьми, постраждалим через людей, Які НЕ здатно думати про когось, окрім себе, змусив її взяти на себе відповідальність за їх долі.
Керуючий своїми почуття, головна героїня безпомілково знаходится своє покликання - Служіння добру і Борг.
Люди розкріваються в ставленні до дитині
Необхідно Повністю занурітіся в світ відносин дорослих і дітей у творі Лиханова «Добрі намірі». Короткий Зміст не дасть повного уявлення про глібінь цього твору.
У ставленні до дитині віявляється людина таким, Яким ВІН є.
Бездітна подружжя запорожців - люди на вигляд інтелігентні - явно негативно вплівають на дитину, якого смороду вібірають серед інших дітей, орієнтуючісь на Зовнішній вигляд, як річ.
Найкрасівіша дівчинка введена в їх сім`ю. Уже після першого досвіду спілкування з ними вона змінілася. Шубки, красиві сукні, дорогі іграшки, автомобіль, на якому її відвозілі і привозили Запорожці, зіпсувалі її характер. Майже відразу вона відчула себе піднесеній над усім, прівілейованої, особливе.
І ТІМ болючіше їй Було повернутися після зради ціх двох самовдоволеніх міщан свого Звичайне сірітське положення. Вісловлюючі свій протест, Алла спалює подарунки від колішніх прийомних батьків. Надія Георгіївна НЕ може покараті дитину за влаштованій пожежа. Вона добре розуміє дівчинку, але при цьом в ній пробуджується Впевненість, що зрада запорожців - благо для Аллочки. Кім бі вона виросла в Цій сім`ї? Копією обмеженою самозакоханіх егоїстів?
Інженер Степан Іванович, На Відміну Від запорожців, відмовився від Сєві Агапова з причини, що НЕ Залежить від нього. Крім того, ВІН Ніколи НЕ кажіть, що збирається всіновіті Севу. ВІН щиро пережіває, вірушаючі в трівале Закордонне відрядження, і обіцяє Одразу відновіті дружні відносини з хлопчиком після повернення. Вимушено розлука драматична НЕ тільки для Сєві, але і для Степана Івановича. Однак все ж є Підстави Сказати, що і в цьом випадка дорослий НЕ йде до кінця у своїх благих намірах в своєму ставленні до дитини.
Потрібно вдумліво поставити до прочитання повісті «Добрі намірі». Аналіз твору відкріє розуміння найбільш незбагненніх промов. Приклад однієї такої загадки - це відносини Ані Невзорова з її матір`ю.
До дівчинки встігла прив`язати самотня Євдокія Петрівна, але Аню переслідує рідна мати, позбавлена батьківськіх прав. І в новорічну ніч вона викрав дівчинку. Подальші події свідчать, наскількі Небезпечні для дитини контакти з матір`ю, яка напоїла дитину шампанського.
Анечка, все Розуміючи про свою маму, дуже пережіває за неї і відмовляється буті удочерённой Євдокією Петрівною. Тут явно тієї випадок, коли дитина віявляється внутрішньо духовно сільніше дорослої людини. Ділячісь з надією Георгіївною своїми мріямі, Аня Викладає свій план по «удочеріння» матері. І Надія розуміє, наскількі міцні паростки відповідальності в цьом маленьку дівчинку, набагато міцніше смород, ніж у дорослої жінки, позбавленої батьківськіх прав.
Що дає таку силу маленькій дитині? Любов, всепрощаюча, всепроникним, свята і проста любов.
Щасливі сім`ї в повісті Лиханова
Є й приклади щасливих сімей в повісті «Добрі намірі». Короткий переказ відносин самої Надії з її матір`ю може послужити цьом доказ: мама любити Надю як вміє, дочка обожнює свою маму. Альо одного разу дочка виходом з-під Материнська контролю. Мама спочатку чином, а потім Пробач Надію. Дочка булу дуже рада примирення, але до мами не обернулася. От і все. Альо це звичайна ситуація у кожної нормальної Щаслива родина.
Такою є родина Аполлона Аполлінарьевіч і Олені Євгенівни, директора і завуча інтернату. Їхній син теж влаштовує батькам сцени непокори, але взаємна любов батьків і дітей перемагає все.
Ідеальна сім`я - мати і донька Мартинова. Наталія Іванівна Мартинова - директор дитячого будинку, в якому жили діти до Прибуття в інтернат.
Цей персонаж дуже важлівій для розуміння Ідеї Всього твору, хоча образ Мартінової є другоряднім в повісті Лиханова «Добрі намірі». Короткий Зміст тієї частини повісті, в Якій дається її жіттєпіс, укладається в кілька пропозіцій. П`ятдесят років віддала ця жінка дітям-сиротам. Дитячий будинок, в якому вона працює, - ЗРАЗКОВЕ місце. У ньом дійсно все для дітей. Альо вона бі булу рада, Якби одного разу ВІН закрівся.
І в Цій долі як в дзеркалі відображено Основна думка усієї повісті: якщо є нещасні діти, потрібно все своє життя віддаті їм, щоб виправити це страшне зло.
Ця жінка живе однією пристрастю - любов`ю до знедолення малюкам. Вона відмовілася від Усього, що заважає її Служіння. Дочка схожа на свою матір НЕ тільки зовні, вона розділяє нелегкий Тягар відповідальності, якові взяла на себе Наталія Іванівна, і щодо дочки до неї чітається благоговіння.
Є Щось від святих в образах ціх двох жінок, Які НЕ дарма ж Ліханов, опісуючі їх портретна схожість, згадує про іконопісніх ликах. І відносини матері і дочки ідеальні сортаменту з цієї причини: святі НЕ сваряться між собою, у них є справи важлівіші - Служіння добру і Борг.
Що дозволяє назваті їх святими? Знову ж любов. Тільки тут йде мова не про любов до своїх дітей, а про любов до всіх дітей, до всіх людей. Доречний згадаті: «Возлюби ближнього свого, як самого себе». Ось вона - головна ідея твору Лиханова, і не тільки цього, а всякого хорошого твору.
У частко ціх святих образів проглядається і майбутнє Надії переможної. Це долі людей, Які йдут по дорозі благих намірів до кінця. І в кінці цього шляху їх чекає НЕ пекло, а Щось інше.
