Препарат «сиофор». Інструкція із застосування, протипоказання
Гипогликемический препарат «Сиофор» відноситься до групи бігуанідів. Активна речовина препарату метформін володіє цукрознижувальними властивостями і забезпечує зменшення концентрації глюкози в крові, не є при цьому стимулятором секреції інсуліну. Механізм дії активного метформіну заснований на здатності до придушення глюконеогенезу, окислення жирів і до утворення жирних кислот, він впливає на фармакодинаміку інсуліну, а саме, збільшення співвідношення інсуліну до проінсуліну.
Лікарський засіб «Сиофор» підсилює в печінці кровотік, за рахунок цього глюкоза швидше перетворюється в глікоген. Ледь помітний анорексигенний ефект від прийняття препарату сприяє уповільненню всмоктування в кишечник вуглеводів.
В описі показання до застосування препарату «Сиофор» інструкція називає 2-й тип цукрового діабету (інсуліннезалежний форму). Особливо рекомендовано ліки при неефективності дієтотерапії та ожирінні.
Як приймати «Сиофор», краще запитати у лікаря, він призначає тривалість прийому і дозування в залежності від індивідуальних показань, від рівня глюкози у пацієнта зокрема. Рекомендується проводити терапію з поступовим збільшенням добової дози препарату «Сиофор», інструкція вказує починати з 1-2 таблеток, збільшуючи до 3-х з інтервалом в один тиждень. Максимальною добовою дозою препарату вважається 6 таблеток, або 3 г активної речовини всередину.
Унаслідок індивідуальної непереносимості лікарського засобу, у пацієнтів можливий прояв побічних ефектів, заснованих на угнетающем дії на системи травлення і кровотворення. У першому випадку хворого може турбувати біль у животі, відчуття в роті металевого смаку, блювота і нудота, можливі прояви анорексії. Як не дивно, але не рекомендується при виявленні подібних симптомів припинення лікування препаратом «Сиофор», також не слід зменшувати його дозування, навпаки, домогтися зникнення побічних ефектів допоможе збільшення добової дози ліків.
У другому випадку можливий розвиток мегалоблостной анемії. Іноді у пацієнтів спостерігається алергічна реакція у вигляді свербежу.
У більшості медичних препаратів є і патології, при яких їх прийом протипоказаний. У випадку з препаратом «Сиофор» інструкція вказує на великий перелік захворювань, які є своєрідним стоп-фактором для лікування даним засобом. До них відносяться:
- 1-й тип цукрового діабету, інсулінозалежний;
- 2-й тип цукрового діабету, за умови повного припинення вироблення організмом інсуліну;
- діабетична прекома, діабетичний кетоацітоз і кома;
- серцева недостатність, інфаркт міокарда в тому числі;
- печінкова, ниркова недостатність;
- інфекційні захворювання (важкої форми);
- легенева, дихальна недостатність (Важкі форми);
- хронічний алкоголізм;
- гіпоксія;
- ацидоз молочнокислий;
- дитячий вік;
- підвищена чутливість до активної речовини - метформіну.
Як випливає з медичних вказівок, препарат «Сиофор» і вагітність - два взаємовиключних поняття.
При призначенні фахівцем лікування препаратом «Сиофор», інструкція рекомендує звернути пильну увагу на деякі особливі вказівки, це, перш за все, стосується хворих у віці старше 65-ти років і пацієнтів, види діяльності яких вимагають швидких психомоторних реакцій і концентрації уваги. Сюди ж відносяться і водії транспортних засобів.
На жаль, трапляється, що лікування засобом «Сиофор» збігається з прийняттям інших лікарських препаратів, що може призвести до передозування внаслідок взаємного посилення. Проявляється це важкими симптомами, розвивається молочнокислий ацидоз, гіпоглікемія у супроводі тахікардії, підвищеного потовиділення, почуття голоду і тремтіння. У важких випадках можлива втрата свідомості. Як лікувальний засіб тут виступає глюкоза, при знаходженні пацієнта в свідомості її призначають всередину, в несвідомому стані вводять внутрішньовенно, при послабленні глікемії пацієнту необхідна багата вуглеводами їжа.
Препарат відпускається лише за медичним рецептом, максимальний термін його зберігання - 3 роки в умовах кімнатної температури.
