Комплекс неповноцінності і його подолання
У більшості випадків комплекс неповноцінності з`являється ще в ранньому дитинстві і потім переслідує людину все життя, так само як і дитячі страхи, з якими вже дорослій людині досить складно боротися. Необережно сказане слово на адресу дитини в його присутності про зовнішність, здібності, риси характеру може стати наріжним каменем, на якому згодом побудується міцний комплекс неповноцінності. Іноді досить одного слова, а уявіть ситуацію, коли це відбувається кілька разів на день і триває не один рік? Тож не дивно, що людина навіть в якійсь мірі звикає до цього стану збитковості, невпевненості і йому простіше все залишити як є, не боротися, щоб не втратити те мале, що у нього є на даний момент.
З іншого боку, саме комплекс неповноцінності штовхає багатьох людей на досягнення нових висот в кар`єрі, освіті, мистецтві і так далі. Що ж тоді в ньому поганого? Яких би висот людина не досяг, він ніколи не буде задоволений собою, а значить, він не в силах випробувати повноту щастя і задоволення від нових досягнень і успіхів. А навіщо тоді потрібні ці досягнення?
Тільки та людина щасливий і задоволений своїм життям, який керується своїми бажаннями. Тут є дуже важливий момент: не можна сприймати свої бажання і дії під тиском комплексу неповноцінності, як ваші справжні справжні бажання. Щоб розібратися в цьому, досить задати собі питання: «Якби не мій комплекс неповноцінності, хотів би я це зробити чи цього досягти?». Звичайно, можливо, в цей момент ви відповісте «так», але це буде необ`єктивне думку, так як ви не можете уявити своє життя без цього комплексу. Все пізнається в порівнянні, а вам адже немає з чим порівнювати, тому висновок напрошується сам по собі. Однак це не означає, що він правильний!
Є ще один важливий момент - людина просто може не знати, що у нього комплекс або наполегливо намагатися не визнати цей факт: «У мене комплекс неповноцінності? Дурниця! Цього не може бути!". Справа в тому, що тільки одиниці вільні від комплексів, переважна більшість людей страждають від них в тій чи іншій мірі. Відповідайте чесно на наступні питання:
Мені подобається моя зовнішність?
Чи вважаю я себе розумним?
Мені подобається спілкуватись з людьми?
Я себе люблю?
Я себе поважаю?
Якщо на ці питання ви відповіли негативно, значить, комплекс неповноцінності є! Але усвідомлення проблеми і визнання, що вона існує - 80% її рішення, якщо не всі 95%.
На наступному етапі необхідно зрозуміти, з якої причини виник комплекс неповноцінності, і його подолання має стати вашою метою. Хто б вам ні нав`язав цей комплекс, звідки б він не з`явився, справжня причина - в тому, що ви себе не любите. Ця проста істина відома кожному, але ми наполегливо продовжуємо обходити її стороною. Як вас можна полюбити, якщо ви самі себе не любите? Хто вас буде поважати, якщо ви себе вважаєте негідним поваги? У кого виникне бажання з вами спілкуватися, якщо ви самі себе зневажаєте і вважаєте себе нікчемою? Якщо ви самі собі противні, чому чекаєте розуміння і любові від оточуючих?
До комплексам необхідно ставитися серйозно, їх не можна ігнорувати або робити вигляд, що їх немає. Саме вони доводять людини до стресу, відчаю і навіть самогубства. Чи не вирішуючи проблему, ви її лише погіршуєте.
Пам`ятайте, ви - унікальна людина! Ви - приголомшливе творіння, ваша краса унікальна і досконала! Любити себе - це природно, і мова йде не про егоїзм, а про повагу себе як Людини, здатного любити, творити добро і дарувати радість оточуючим. Ви - частинка цього світу, і без вас він не був би таким прекрасним! У вас одне призначення - бути щасливим!
На закінчення згадайте одне знаменитий вислів: «Ставтеся до людей так, як ви б хотіли, щоб вони ставилися до вас». Перефразуйте його: «Ставтеся до себе так, як би ви хотіли, щоб до вас ставилися інші». І коли ви зрозумієте різницю, перед вами відкриється весь світ!
