Татьяна воробьева, православний псіхолог і педагог: факти з біографії, основні принципи виховання дітей

Тетяну Володимирівну Воробйову, православного педагога і психолога, цікаво не стільки читати, скільки бачити і слухати, особливо її схвильовані розповіді про дитячі проблеми і правильному підході до їх вирішення.

Життя, віддане дитинству

Тетяна Воробйова - православний психолог. Біографія її залишається загадкою для багатьох шанувальників її методик. На питання про те, де дістати її книги, вона знизує плечима: ніде, вони ще в чернетках. І це при тому, що сама вона - справжня енциклопедія безцінного педагогічного досвіду, збагаченого впевненим знанням психології. А книги писати Тетяні колись.

Тетяна Воробйова присвятила своє життя дітям і кожен день продовжує розчинятися в любові до них. Вона дає консультації з проблем дитячої психології, а також бере участь в педагогічних дискусіях. Її відеолекції вчать батьків дбайливого мудрості по відношенню до свого чада.

Дівчинка з дитячого будинку

Зовсім не випадково вийшло так, що Тетяна Воробйова - психолог. Біографія допоможе зрозуміти мотиви її власних вчинків і творчих відкриттів.

Перші життєві враження Тетяни пов`язані з дитячим будинком. Тому вона дуже добре розуміє, що відбувається в душі дитини, обділений любов`ю мами і тата, домашнім затишком і сімейними радощами. Як допомогти таким дітям не озлобитися, чи не закритися в своїй шкаралупі, а створити щасливу і повноцінну сім`ю, яку, до речі, має вона сама?

Зараз Тетяна Воробйова впевнено може сказати їм: "Шануй батька і матір! Якими би вони не були, шануй і в жодному разі не осуджує, оскільки вони дані нам Богом". Вони вчать навіть своїм негативним поведінкою. Діти алкоголіків рятуються терпінням і прощенням своїх нещасних мам і пап- сидить у в`язниці батько вже своєю долею каже: "Синок, не роби, як я". Урок дитячого будинку, який майбутній психолог пронесла через все життя: вам було боляче, а ви такими, що не будьте.

"Половину свого життя я прожила серед святих"

Як педагог-професіонал Тетяна Воробйова сформувалася завдяки заняттям з дітлахами в дитячому саду. Одним з мотивів вибору місця роботи було те, що вона відчувала потребу, і чийсь рада: "У дитячому садку годують", - Вирішив її долю. Але потім жінка зрозуміла, яке це щастя - бути серед дітей, адже до п`яти років всі вони чисті і святі.

Їх чуйність, безпосередність, щирість і вміння любити стали школою життя для майбутнього заслуженого педагога Росії.

Займалася Воробйова та методичною роботою, було також і служіння в Будинку дитини. Узагальнюючи свій 40-річний педагогічний досвід, вона стверджує: "Діти - це нескінченний урок".

"Сім`я чоловіка дала мені все"

Немає в житті нічого випадкового, переконана Тетяна Воробйова. Не випадково і те, що сім`я чоловіка виявилася для колишньої дівчинки з дитячого будинку школою любові та родинного благополуччя. Глибоко поважає вона свого чоловіка, вченого, фізика-теоретика. Є у Тетяни Володимирівни два дорослих сина, з`являються онуки. Майже піввіковий досвід збереження гармонії подружніх відносин і виховання власних дітей є для жінки-педагога матеріалом психологічних висновків.

А на питання про те, чи треба терпіти, коли тебе зраджують, щоб зберегти сім`ю, Тетяна Воробйова, православна людина, відповідає однозначно: "Терпіти треба все життя. Знайти ниточку любові, що скріпляє союз, і зберегти його. У цьому життєве завдання жінки". Важко даються її рекомендації сучасним жінкам, які звикли стверджувати себе в суспільстві, робити кар`єру, вважати сім`ю чимось другорядним. А сім`я - це хрест, мука, що веде до порятунку у вічній життя. Та й в цьому житті рада адже дає жінка - професіонал найвищого ґатунку, що відбулася і як дружина, і як мати.

"Не може бути психолога без віри"

Педагогічний досвід отримала, працюючи в дитячому садку, Тетяна Воробйова (православний психолог). У Будинку дитини їй відкрилася вся міра відповідальності педагога за душі самотніх дітей. Для правильної поведінки потрібні не тільки досвід і любов, але і знання фізіології, вікової психології, медицини. Відучившись в вузі і отримавши диплом, Тетяна Володимирівна не зупиняється на досягнутому, адже психологія - це знання про душу, яка належить Богу, і її вивчення не обмежена.

Для того щоб правильно виховувати, треба знати, для чого людина прийшла в це життя. Батьки, які виховують своїх дітей для мирської, земного життя, намагаються розвинути інтелект, ділові якості, вміння за себе постояти. Мирські психологи можуть дати тим часом і такі рекомендації: якщо бабуся тебе дратує, намалюй її, порви і спали (прорепетируйте, як ти будеш розправлятися зі своїми суперниками в майбутньому).

Православні переконання Тетяни Воробйової полягають у тому, що людина народжена для вічності, що діти дані батькам від Бога "борг" і повинні повернутися до Нього. І стрижнем має бути виховання любові дітей до батьків. Останні зобов`язані стежити не тільки за словами і поведінкою, а й за своїми внутрішніми почуттями. І якщо вони обтяжуються дитиною в дитинстві, то, найімовірніше, діти стануть для нього набридлого тягарем в старості. Вважати своє чадо перешкодою в житті - це плювок Творцеві за його дар. Крім того, нарікаючи на своїх дітей, батьки позбавляють їх життєвої сили, створюючи майбутніх невдах.

"Потрібно, щоб розуміли"

Щоб мати право називатися психологом і надавати допомогу в скрутних ситуаціях, пов`язаних з розвитком душі, недостатньо знати теорію. Тетяна Воробйова - психолог вищої кваліфікаційної категорії, і стала вона їм завдяки педагогічному досвіду, гармонійно з`єднаному з теоретичними розрахунками. Її поради точні і життєві, навіть якщо їх спочатку не беруть до уваги.

Так сталося одного разу з дівчинкою з дитячого будинку. Дитину збиралися удочерити американські батьки. Спостерігаючи за п`ятирічною дівчинкою, Тетяна Воробйова прийшла до висновку: віддавати її за кордон не можна. Занадто маленький запас слів рідною мовою має це дитя, щоб адекватно висловити потреби своєї душі. У дитбудинку її розуміли, а ось за кордоном, в чужому мовному середовищі, російська дівчинка, навіть знаючи іноземні слова, не зможе використовувати їх правильно для опису душевного життя. Прогноз психолога виправдався через п`ять років, коли дівчинка, подорослішавши, буквально втекла з американської сім`ї. «Мені не потрібні їх їжа і одяг, мені потрібно, щоб мене розуміли», - таким було пояснення бунту.

Поради професіонала

Актуальними зараз поради психолога Тетяни Воробйової про те, що не треба захоплюватися раннім вивченням іноземних мов. Ні дитячий сад, ні початкова школа не підходять для поглибленого вивчення іншомовного середовища. Повинна бути сформована фонетична і лексична база рідної мови. Дитина повинна навчитися чисто і правильно говорити по-російськи. Чужу мову найкраще освоювати у віці 9-12 років.

Чи не є вона і прихильником шкільного навчання з шести років. І справа не в інтелектуальній готовності. Вольові якості психіки формуються в основному до семи років. У шість років дитині складно змусити себе підкоритися вимогам вчителя і шкільної дисципліни. Не у всіх дітей в цьому віці є така потужна мотивація навчання, як допитливість. Шкільні уроки можуть стати тортурами для шестирічки. У нього просто заберуть цілий рік дитинства. Але ж душа розвивається не від інтелекту, а від почуттів, які дитина встигає або не встигає випробувати в ранньому віці.

Вікова психологія дитинства

Більшу частину свого виступу на XXIII Різдвяних читаннях 22 січня 2015 роки Тетяна Воробйова (педагог, психолог) присвятила проблемам вікових криз і правильній поведінці батьків у ці періоди розвитку.

Перший такий криза - три роки. У малюка відбувається самовизначення по підлозі. У цьому віці починається виховання якостей хлопчика, майбутнього чоловіка, і дівчатка, яка незабаром стане жінкою. Для хлопця головною якістю повинно бути почуття відповідальності: хлопчики народилися, щоб служити родині, близьким людям, Батьківщині. У дівчаток має закладатися фундаментальне якість жінки - терпіння. Трирічний вік - глибоке емоційне осягнення світу. Щоб домогтися від малюка послуху в цей період, треба обов`язково налаштовуватися на тональність його настрою.

Наступний революційний етап розвитку - 5 років. У цьому віці починається формування вольових якостей, яке забезпечує до семи років готовність до навчання в школі. Від дитини можна вимагати робити так як треба, як сказано.

У сім років формується емоційно-вольової контроль, і дитина має достатню психічної силою стримувати і направляти емоції і волю в потрібне русло (саме час для початку навчальної діяльності).

Три речі, яким потрібен ремінь

Покарання - потрібна і дуже тонка річ. Тетяна Воробйова НЕ втомлюється повторювати, що виховання - інтимний процес, і він стосується тільки двох. Тому коли карає тато, мама втручатися не має права, і навпаки. Три проступку, які психолог називає душепагубнимі, допускають застосування фізичного покарання.

• Дитина піднімає руку на своїх батьків. Він повинен отримати негайне осуд, тон якого не залишає ніяких сумнівів в неприпустимість такої ситуації.
• Син або дочка в роздратуванні глумляться над їжею. Хліб насущний, даний Богом, піддається знущанням з боку роздратованого дитини. Це треба теж швидко припиняти.
• У гніві дитина ламає і трощить речі, зароблені працею батьків. Щоб зупинити розвиток гніву, вседозволеності і емоційної розбещеності, і застосовується "вища міра покарання" ременем. Психолог попереджає, що між покаранням і катуванням дитини лежить велика прірва - батьківська мотивація. Можна бити дитину, люблячи його, для його ж напоумлення, а можна в роздратуванні, щоб зігнати на комусь гнів. Останнє неприпустимо.

"Нехай ваш комп`ютер зламається"

Комп`ютер - це біда з трьома знаками оклику. Його віртуальна реальність як димна хмара заступає живий світ, забираючи у дітей радість буття. Він несе убогу мова, яка зводиться до комп`ютерного сленгу, спустошує душу, погіршує пам`ять, гасить інтерес до всього, що не пов`язане з комп`ютерними іграми.

Залежність від комп`ютера прирівнюється до наркозалежності і лікується медикаментозно, т. К. Діти до 4-го класу вже стають психоневротиков, що впадають в істерику, якщо їх позбавляють цього ідола. Сурогат комп`ютерного світу губить синів і дочок. Педагог Тетяна Воробйова глибоко стривожена майбутнім дітей Росії і робить все, що в її силах, щоб воно залишилося світлим.