Петро сагайдачний: коротка біографія, цікаві факти, історичний портрет
Петро Сагайдачний залишив помітний слід в історії. Боротьба за незалежність України, яка посилилася під час правління Богдана Хмельницького, почалася саме при Сагайдачному. Його внесок в культуру країни, відновлення православної церкви і зміцнення козацтва ще належить оцінити історикам.
Петро Конашевич-Сагайдачний: коротка біографія (до 1600 роки)
В історичній літературі наводиться дуже мало інформації про дитинство і юність майбутнього гетьмана України. Найбільш повний джерело інформації про початок життя Сагайдачного - вірш керівника Київської братської школи Касіяна Саковича. Народився Петро приблизно в 1570 році. Місце народження можна встановити, лише орієнтуючись на інформацію з вірша, - біля міста Перемишль. Переглянувши карту Прикарпаття того часу, ми можемо припустити, що це село Кульчінци. Батьки були досить багаті, але, на відміну від більшості інших шляхтичів, дотримувалися православної віри.
Навчався Петро Сагайдачний в першому вищому навчальному закладі Східної Європи - Острозької академії. Прослухавши повний курс академії, він отримує чудову освіту. Про ранньому періоді життя легендарної історичної особистості більше нічого не відомо.
Поява Сагайдачного в Запоріжжі
Козацтво на початку 17-го століття було єдиною проукраїнською силою. Для досягнення ефективної діяльності такої потужної сили енергію козаків треба було направити в правильне русло. Сагайдачний спочатку поставив перед собою таке завдання і виконав її.
Про дату сходження на гетьманство судити складно, адже існує кілька версій. Український історик М. Мельничук вважає, що в 1598 році Конашевич вже був обраний гетьманом. Михайло Грушевський у своїй праці "Історія України-Руси" висловлює думку, що полководець в 1601 році тільки прийшов до козаків. Однак сліпо вірити кожної з вищенаведених версій також неправильно.
Відсутність інформації про роки життя полководця після закінчення Острозької академії дозволяє припустити, що на Запоріжжі він з`явився десь після 1595 року, але стати гетьманом відразу він не міг. Треба було заслужити довіру козаків в боях. Швидше за все, Петро Конашевич-Сагайдачний (фото у вигляді портрета додається) був обраний на посаду в 1602-1606 роках.
Відео: Ломоносов (Біографія)
Політичні погляди
Першим гетьманом, який мріяв звільнитися з-під польського панування, був Петро Конашевич-Сагайдачний. Державний діяч з нього вийшов хороший. Як він планував реалізувати свою мрію? Ідея полягала в поступовому посиленні козацтва. Революційними методами це зробити на той момент було неможливо, тому що як Польща, так і Османська імперія були дуже сильні, а Військо Запорозьке не так організовано, як треба.
Сагайдачний провів адміністративну реформу. Тепер територія Війська Запорізького ділилася на полки з центрами в великих містах. На чолі підрозділів стояли полковники, які керували всією місцевою владою. В результаті цієї реформи вдалося зміцнити вертикаль влади на Лівобережній Україні.
Політичним ідеалом Петро Сагайдачний бачив незалежну українську державу, керовану козацької політичною елітою.
перші походи
Петро Сагайдачний як полководець показав себе практично відразу після вступу в керівну посаду. Перший із знаменитих походів відбувся в 1605 році. Запорізьке військо тоді розгромило Варну (турецьку фортецю). Символізм цієї перемоги в тому, що 10 листопада 1444 турки під Варною перемогли поляків. Петро Сагайдачний разом зі своїми воїнами підібрався до міста з боку моря, висадив десант, зробивши це непомітно для турків, що дозволило розгромити місцевий гарнізон. Мета походу була досягнута, адже козаки звільнили невільників, яких було дуже багато, і набрали безліч трофеїв.
Щороку після походу на Варну Петро Сагайдачний з козаками здійснювали морські походи. Головна мета кожного виходу в море - звільнення українців, які в містах Причорномор`я, підконтрольних на той момент туркам і Кримському хану, продавалися на невільничих ринках. Крім цього, козаки привозили з походів багато різної видобутку. 1607 рік ознаменувався нападами козаків на Кримське ханство (Спалили Перекоп та Очаків). Наступного року запорожці напали на міста, розташовані на півдні нинішньої Одеської області (Кілія, Ізмаїл), звідки привезли багато колишніх невільників.
Легендарні походи 1614 і 1616 років
Серія морських походів не закінчилася. Їх сила тільки наростала. Похід на саму Туреччину був дуже далеким і ризикованим, але мета була благородна - нанесення шкоди ворогові і звільнення полонених. Дві тисячі козаків на своїх чайках дісталися до берегів Туреччини. Вони змогли зруйнувати портове місто Синоп. Грошовий еквівалент збитку оцінюється в 40 мільйонів злотих. У цьому поході запорожці звільнили кілька тисяч полонених православного походження.
Важливість походу на Кафу в 1616 році складно переоцінити. Петро Сагайдачний як полководець проявив себе відмінно, адже успіх залежав від хитрості. На виході з Дніпра в море запорожці наткнулися на групу турецьких прикордонних галер, з якими довелося вступити в бій. Козаки перемогли і обдурили турок: частина чайок (а всього їх було 150) повернулася назад на Січ, а решта сховалися біля Очакова. Турки подумали, що козаки пішли. Далі перешкод у запорожців не було. Перемога в Кафе дала можливість повернути в свої сім`ї величезна кількість православних невільників.
Петро Конашевич-Сагайдачний. Історичний портрет гетьмана в культурній політиці
Сагайдачний був одним з найбільш освічених людей того часу в Україні. Розуміючи, що козаки були фактично військовою елітою суспільства, але далеко не кожен з них мав хоча б якусь освіту, він прийняв рішення про вступ всіх козаків до Київського братства. Мета: активізація культурного життя на Україні і підвищення культурного рівня козаків.
Крім цього, Петро Конашевич-Сагайдачний (коротка біографія наводиться в статті) організував відновлення в Києві православної кафедри. Після проголошення Брестської унії 1586 року практично всі церкви і собори перейшли у власність Греко-католицької церкви. На шляху з Москви в Єрусалим в Києві зупинився головний православний ієрарх Феофіл, з яким і зустрівся гетьман. Він пояснив патріарху ситуацію, яка сталася з українським православ`ям. За рішенням Феофіла, прийнятому під впливом прохання гетьмана, в 1615 році Київська митрополія була восстановлена- Православна Церква повернула собі багато володіння. Був обраний митрополит Київський і 6 єпископів, які очолили кафедри на місцях.
Участь запорожців у поході на Москву
У 1618 року поляки воювали проти Московського князівства. Розуміючи, що вони дуже потребують військової допомоги із Запоріжжя, керівництво країни звернулося до Сагайдачному. Той, розуміючи всю складність становища Польської держави, висунув серйозні політичні вимоги (розглянемо їх нижче), які були прийняті. Тільки після узгодження можливості виконати вимоги козацькі загони виступили в похід. Рухалися запорожці у внутрішні території Московії досить швидко. Під час походу були захоплені 20 російських міст, деякі з них запорожці спалили. Військо Запорізьке і тут застосувало хитрість, постійно змінюючи місця переправи через річку Оку і не штурмуючи ті фортеці, із взяттям яких могли виникнути проблеми. Петро Сагайдачний (біографія гетьмана дуже цікава) вирішив просто обійти такі міста, як Коломна і Зарайськ. Перед початком штурму Москви надійшло повідомлення про те, що між поляками і московитами укладено мирний договір.
Політичні успіхи Сагайдачного
Як дипломат, ця людина теж домігся для України багато чого. Річ Посполита була змушена йти на поступки і виконувати вимоги української сторони. У 1618 році, ще перед московським походом, верхівка козацтва виставила такі умови:
Відео: ХТО ТАКИЙ ВАДИМ РАБИНОВИЧ ВСЯ ПРАВДА
- скасування польського нагляду над козаками;
- легітимність влади гетьмана над усією територією України;
- збільшення прав козаків;
- незалежність судової влади від поляків;
- свобода віросповідання населення.
Остання вимога мало на меті зміцнення позицій православ`я на землях України, тому що уніатські священики проводили дуже активну пропаганду.
Коротке життя полководця
Війна Польщі і Туреччини почалася практично відразу після завершення військового конфлікту з Московією. Поляки не змогли обійтися без запорожців - найсерйознішою військової сили в королівстві. Доленосна для припинення життя гетьмана битва відбулася під Хотином (нині Хмельницька область України), в якій він був сильно поранений.
Історичний портрет полководця був би неповним без інформації про його родині. Він був одружений, але в загальному сімейне життя не склалося. Напевно, такі люди народжувалися не для сім`ї, а для країни, для Батьківщини. Адже спадок своє гетьман віддав якраз не дружині, а заповідав на потреби церков, монастирів і Київського братства.
Відео: Гай Юлій Цезар
22 квітня 1622 року великий гетьман Війська Запорозького помер від отриманих під Хотином ран.
Звичайно, історія не знає умовного способу, але, аналізуючи перебіг подій 1618-1621 років, можна з великою впевненістю припустити, що за життя Сагайдачного, не будь того нещасливого поранення, Україна могла здобути незалежність або дуже широку автономію. Цілком ймовірно, цього б досяг Петро Сагайдачний, коротка біографія якого навряд чи покаже всю повноту і важливість його життя для країни.
