Мартін макдонах - новий гоголь і анти-тарантіно

Мартіна Макдонаха називають великим драматургом сучасності. Про нього говорять шанобливо навіть найбільш цинічні критики, його називають автором розумним, глибоким і тонким, порівнюючи з Островським, Чеховим, Олбі і Беккетом. Мартін МакДонах (фактично вимові більш відповідає варіант Макдана) - англійський драматург ірландського походження, сценарист, кінорежисер, продюсер. Лауреат премії «Оскар» ( «Шестизарядний») в категорії «Кращий короткометражний ігровий фільм». Він є автором семи п`єс і постановником двох повнометражних кінокартин - «Залягти на дно в Брюгге» (2008) і «Сім психопатів» (2012).

Початок творчого шляху

Мартін МакДонах з`явився на світ 26 березня 1970 року. Його батько, корінний ірландець, був робочим-будівельником, мати - прибиральницею. Майбутній кумир мільйонів народився в Лондоні, але через деякий час його батьки повернуся на історичну батьківщину - в Голуей (Ірландія), а Мартін з братом вважали за краще залишитися в Британії. Проіснувавши деякий час на допомогу для безробітних, майбутній драматург Мартін МакДонах взявся за перо. Нескінченна кількість п`єс і сценаріїв були категорично відкинуті редакціями, після чого до нього прийшов приголомшливий успіх. У 1997 році вийшла його п`єса «Королева краси», написана роком раніше, буквально за тиждень була поставлена на Бродвеї. Після вручення театральних премій «Тоні» і Evening Standard автор стає всесвітньо популярним.

Через терни в кінематограф

Незважаючи на більш ніж успішну і стрімку кар`єру драматурга, Мартін МакДонах все більше захоплювався кінематографом. Переглянувши сотні кінокартин, віддаючи перевагу роботам Скорсезе, Лінча і Тарантіно, Мартін почав писати кіносценарії, які спочатку не дуже вдавалися. Хоча створені в цей же період п`єси приймалися вдячною публікою із захопленням. Але, проявивши неабияку наполегливість, драматург все ж увірвався в сумбурний світ кіноіндустрії.

М-р МакДонах знайшов свого глядача

Мартін МакДонах, фільмографія якого на даний момент досить вражаюча, в кіно встиг проявити себе в різних іпостасях.

Як режисер і сценарист:

• «Повна обойма (Шестизарядний)» (2005) - кінострічку називали однією з кращих в піджанру чорної кримінальній комедії, або «тарантінщини». Індивідуальний режисерсько-сценарний почерк Макдонаха визнали унікальним, а його проект - поєднанням несамовитої драми з інтелектуальної кримінальною комедією.
• «Залягти на дно в Брюгге» (2008) - дебютна повнометражна картина викликала загальне захоплення. Мартін МакДонах зібрав в проекті все, чим прославлене британське кіно. Цікаві характерні персонажі і чудові актори. Чорний гумор, який не суперечить тому, що в результаті кіно виявляється трагедією. Хвацько закручений сюжет.
• «Сім психопатів» (2012) - торжество постмодернізму і пародія на пародії, в якому брутальний гумор в рівних пропорціях змішаний з зворушливо-ніжним і алегоричність. Категорично однозначно визначити жанрову політику цього чумового кінопроекту надзвичайно важко навіть пропалені бувалому киноману. Режисер Мартін МакДонах всі фільми знімає в такому дусі, це його авторський почерк.

Як продюсер - «Одного разу в Ірландії» (2011), «Сім психопатів» (2012).

Нова театральна сенсація світу

Критики одностайно нарекли драматурга за неповторний гумор «новим Гоголем», а за дивовижне людинолюбство - «анти-Тарантіно». Зараз творіння Мартіна ставлять повсюдно: в Америці, Європі та Росії. Провідні вітчизняні театрали знаходять в його п`єсах незліченну кількість алюзій з російською дійсністю.

Вистава «Королева краси», що приніс Мартіну МакДонаха світову популярність, включений до репертуару московського театру «Сатирикон». За словами Костянтина Райкіна, обрав він її не випадково, в ній присутній побутовий конфлікт, який зрозумілий вітчизняному глядачеві. Головний персонаж залишає багатий вибір для прояву творчої фантазії не тільки актора, а й режисера. В перевтілення є комізм і інтригуюча новизна.

На сцені МХАТу йде ще один психологічний трилер від МакДонаха. Режисер-постановник Кирило Серебренников навмисно зберіг похмуру поезію і чорний гумор п`єси «Людина-подушка». Сюжетне оповідання переносить глядача в суворе тоталітарну державу, в якому відбувається дізнання та під час нього з молодого письменника вибивають свідчення. Вина його полягає в тому, що збожеволілий маніяк втілює в життя сюжети його новел. Дійство нагадує сповідь.

Залишається сподіватися, що Мартін МакДонах збереже свій фірмовий стиль і унікальне почуття смаку, що не зменшить оберти і продовжить радувати громадськість своєю творчістю.