"Сенько", некрасов. Короткий зміст оповідання
моральний вибір людини в умовах війни - це теж проблема присвятив оповідання «Сенька» Некрасов. Короткий зміст твору знайомить з його ключовими епізодами, важливими для розуміння почуттів і вчинків головного героя в критичні моменти його життя.
Страх перед дійсністю
З ранку Сенько сидів в щілини і спостерігав за ворожими бомбардувальниками. До кінця дня він викурив весь тютюн. Його тіло здригалася від найменшого дрижання, а в животі щось завмирало. Тільки вчора їх привезли на передову, і відразу безперервний обстріл і бомби. Було відчуття, що він більше не може. Так починає розповідь «Сенька» Некрасов - короткий зміст його ви читаєте.
Повз проповз танкіст з висіла батогом рукою. Герой представив, як його тепер відправлять в госпіталь. Потім хтось важкий скочив на Сенька. Виявилося, це убитий боєць. Через пилу нічого не було видно. Сенько потягнувся до гвинтівки. Затиснув її між ніг, поклав на дуло руку і вистрілив. Потім побачив стікала з пальців кров і почув голос командира взводу. Але Сенько нічого не розумів. Він думав лише про те, що зараз піде подалі від цих вибухів і смерті. І тільки по дорозі в медсанбат до Сенька дійшов зміст слів командира: «Пристрелити б, але патронів шкода».
"Леворучнікі"
Поранених багато, зазначив Сенько. Некрасов (короткий зміст не включає опис дороги) пише, як людина в халаті велів юнакові зайти до намету. На столі лежав протяжний боєць без ноги, через що герой відчув жах. Доктор, дізнавшись, що перед ним леворучнік, присоромив Сенька за боягузтво, зробив укол і обмив рану. Сестра перебинтувала руку, і юнака відвели в четверту намет, у якій стояв вартовий. У ній спав тільки один поранений - як дізнається пізніше Сенько, такий же, як він, самостріл.
Юнак згадував рідний Єнісей, вчорашній приїзд на передову. Він готувався бити німця багнетом або гранатами, а тут літаки - пише Віктор Некрасов. Сенько - короткий зміст його думок показує його моральну непідготовленість до побаченого - зауважив, що боєць прокинувся. Ахрамеєв розповів, що тепер їх повинні судити, але можна бігти.
Увечері лейтенант задавав питання, після чого поранені вийшли на вулицю. Ахрамеєв все доводив, що це не війна, а бійня, і тому Сенько все правильно зробив. А юнак дивився на поранених і туди, звідки долинали вибухи. На третій день він зустрів старшину, який не захотів з ним розмовляти. Довго після цього лежав, затуливши голову в руки, Сенько. Некрасов (аналіз вчинків героя це доводить) відзначає, як змінюється ставлення Сенька до того, що він зробив.
Знайомство з Миколою
Вибухи наближалися. Поруч з Сенькой поклали худенького сержанта з осколками в ногах і ключиці. Кілька днів у нього трималася висока температура, і юнак доглядав за ним. Він дізнався, що це було третє поранення Миколи і що він мав Червону Зірку. Сержант не любив говорити про свої подвиги і все переживав за товаришів-розвідників. Якось він запитав, чи немає в госпіталі дезертирів. Сенько промовчав і вийшов.
Коли медсанбат перевели на нове місце, юнак наполіг, щоб Миколи поклали поруч з ним. Він мріяв зробити подвиг, отримати нагороду і постати перед сержантом.
Все закінчилося в один момент. В намет увійшов лейтенант і зачитав список самострельщіков - їх викликав слідчий. Після допиту Ахрамеєв запропонував бігти, але Сенько відчув, як його обличчя наливається кров`ю, і відмовився. Він весь день пролежав під дубом, тільки вночі зважившись увійти в намет. Микола вже спав, а вранці сержант не став розмовляти з юнаків. День Сенько знову провів на вулиці, а до вечора сержанта евакуювали. Змінилося і ставлення поранених до героя розповіді. Вони його цуралися, хоча ні в чому не дорікали.
очищення
Коли фронт наблизився до медчастини, всіх легко поранених викликали в лад. У їх числі опинився і Сенько. Некрасов - короткий зміст думок і запитань героя це підтверджує - передає відчуття юнаки, приготувався до смерті. Їх відправили на передову, де роздали гвинтівки і гранати. На зорі з того боку річки долинув гуркіт танків. Сенько чув, як два командира вирішували, що робити. Крутікова, добре кидав гранати, вбило. Своїх бійців залишилося мало, а на поранених надії немає. Сенько засунув гранати в кишені, підтягнув ремінь і попрямував до командирам.
Незабаром він спостерігав, як перший танк в`їхав на міст. За ним рухалися ще два. Сенько подивився на чисте небо і одну за одною, як вчили, кинув три в`язанки гранат. Коли злетіло полум`я, боєць жбурнув четверту і кинувся назад до будиночка. Почувши оглушливий вибух, він озирнувся. Танка і моста вже не було, а по небу розповзалися величезні клуби диму.
