Вірші «лакеї вічні європи» пушкін не писав
Час сьогодні непроста. Росія - країна, яку багато знавців геополітичних реалій ще на початку 90-х років вважали приреченою і незабаром підлягає розчленування, - раптом знову почала проявляти свій одвічний непокірну вдачу. Спроби ігнорувати інтереси держави натрапили на несподіване і активний опір. На тлі трагічних подій, що відбуваються в сусідніх державах, природно, виникло інтерес до того, як ставилися до подібних ситуацій кращі люди Росії століття тому. На сторінках друкованих видань і в електронних засобах ЗМІ було опубліковано хльосткий вірш «Лакеї вічні Європи». Пушкін, великий російський поет, був оголошений його автором. За іншою версією, твір вийшов з-під пера Тютчева.
Відео: Рибников Ю.С. читає вірш Пушкіна Так званої галицької еліти
Чи відповідає ця інформація істині? У цьому питанні слід ретельно розібратися.
Філологічна заперечення, або Що римується зі словом «Європа»
Знавці філології відразу ж поставили під сумнів обидві головні версії авторства твору «Лакеї вічні Європи». Пушкін або Тютчев навряд чи стали б римувати «Європу» з «досвідом» - це не в повній мірі відповідає уявленням про красне письменство, що домінував в двадцяті-тридцяті роки XIX століття. До середини століття подібні спроби досить єхидно висміяли поети брати Жемчужникови, Олексій Толстой і примкнув до них А. Аммосов, які об`єдналися в колективний псевдонім Козьми Пруткова. Настільки сучасна рима свідчить про пізнє походження твору, можливо, навіть сучасному. Стилістично ж воно нагадує інший вірш Пушкіна. «Лакеї вічні Європи» співзвучний оді «Сонця російської поезії», відомої під назвою «наклепникам Росії».
Пушкінське вірш 1831 року
Росія - країна настільки величезна, що спокуса зменшити її розміри неодноразово бентежив уми європейських правителів. для З цією метою вони використовували будь-який привід. У 1830 році на території імперії спалахнули хвилювання, названі згодом повстанням. Олександр Сергійович, незважаючи на досить критичне ставлення до багатьох аспектів російського життя свого часу, був патріотом, і всілякий сепаратизм (висловлюючись сучасною мовою) сприймав вороже. Свою позицію з цього питання він чітко виклав в написаному ним творі - одповіді наклепникам Росії. По всій видимості, більшість сучасних читачів плутає цю оду, написану в Царському Селі 2 серпня 1831 року, з віршем «Лакеї вічні Європи». Пушкін був обурений наміром французького уряду надати пряму військову допомогу польським повстанцям, і пророкував, не особливо соромлячись у виразах, ворогам скорботну долю «серед нечуждих трун», нагадуючи про події вісімнадцятирічної давності. Історія, як відомо, повторюється.
першоджерела
Так писав вірш «Лакеї вічні Європи» Пушкін? Історія створення цього твору, при спробі її з`ясувати, залишається невідомою. Довідкові матеріали у вигляді повних зібрань творів великого поета також не дають ніякої інформації. Хронологічних підказок немає, до жодного з відомих періодів творчості воно не відноситься. Ті ж результати дають і спроби знайти що-небудь подібне у Тютчева. Критики такого підходу до з`ясування авторства можуть заперечити, що деякі особливо гострі твори не увійшли в офіційні ПСС з різних причин. Можливо, вірш Пушкіна «Лакеї вічні Європи» виявилося настільки крамольним, що ні за царя, ні за часів СРСР цензори не наважилися представити його широкому читацькому загалу? Але в тексті немає нічого такого, що могло б обурити «сатрапів», хоч царських, хоч радянських. Та й відомості про заборонених творах не зовсім достовірні. Більшість «таємних» і нецензурно-лайливих творів, приписуваних великому поетові, на ділі не мають до нього ніякого відношення. Про це говорить в першу чергу їх бездарність.
Навіщо приписувати Пушкіну авторство?
Олександр Сергійович став «нашим всім», і цей факт, на жаль, зіграв дивну роль в справі популяризації творчості великого російського поета. Школярів буквально змушують заучувати його твори, часто не роблячи при цьому спроб захопити тієї чарівною красою і мудрістю, яку випромінює кожен вірш Пушкіна. «Лакеї вічні Європи» приписується «головному російському поетові», можливо, часом свідомо - для того, щоб надати вагомість цього твору в очах непосвяченої публіки. Проте потреби в цьому ніякої немає. У А. С. Пушкіна є безліч віршів яскравого патріотичного спрямування, а якщо і їх недостатньо, можна почитати його листування з друзями, в якій він однозначно не сприймає презирливе ставлення до Батьківщини, особливо з боку іноземців. І тим більше будь-які спотворення правди шкідливі, коли у вірші є реальний автор.
Відео: Олександр Пушкін - наклепникам Росії
істинний автор
Олена Хомівна Лаврентьєва, що стала в 1971 році членом Спілки письменників СРСР, яка видала два десятка книг (перша вийшла в 1964 році), яка співпрацювала з журналом «Юність» протягом десятиліття, чудовий поет, є автором вірша «Лакеї вічні Європи». Пушкін його писав. Перша відома публікація відбулася 23 жовтня 2003 року. Назва твору: «Так званої галицької еліти». Так вже вийшло, що воно ставало все більш актуальним, а тому популярність вірші росла і на Україні, і за її межами. Написано воно було в Донецьку і присвячувалося «героям Майдану», ще першого. Поета, вірніше, поетесу, почули не всі.
Олені Хомівні напевно було приємно, що її вірш приписую не кому-небудь, а самому Олександру Сергійовичу. Це - не біда, це - слава. А нею, за словами іншого чудового поета, майстра слова сочтутся. Свої ж люди.
