Артхаус - що це таке? Русский артхаус
Якщо коротко відповідати на запитання: «Артхаус - що це таке?», То це кіно не для всіх. Маються на увазі стрічки для інтелектуалів, для тих людей, які шукають глибинний сенс в кожному явищі життя, для филосовски налаштованих, а також схильних до романтики.
Є, правда, і так званий артхаус з елементами. Він для шанувальників еротичного кіно, наприклад, та ще й зі сценами жорстокості. До цієї групи можна віднести і трилери, різного роду «страшилки».
Зали для гурманів кіно
"Фільми не для всіх, - скаже хтось. - Але ж ще Ленін проголосив, що з усіх мистецтв для нас самим найважливішим є кіно".
Все вірно. Довгий час цей жанр мистецтва був самим затребуваним. На ньому виросло не одне покоління. Та й зараз найбільші касові збори роблять стрічки, розраховані на масового глядача. Так що народ не в образі.
До речі, сам термін артхаус ( «будинок мистецтв») з`явився в США на початку 40-х років минулого століття. Тоді почали працювати кінотеатри, що показують довоєнну класику, зняту в Голлівуді, іноземні фільми, а також місцеві картини, створені на принципах незалежного виробництва. Додайте сюди ж і фільми, розраховані на представників етнічних меншин Америки.
Для кінопрокату такі зали, де йшли фільми, свідомо не розраховані на широкий загал споживачів, стали особливою нішею. І сьогодні подібна ситуація існує в багатьох країнах.
Ви запитаєте: «А з точки зору фінансів артхаус - що це таке?» На жаль, ці фільми не мають солідних бюджетів. Вони зазвичай коштують менше 10 млн доларів. Не блищать і спецефектами. Отже, і багатомільйонних касових зборів немає.
Відео: кращі фільми арт хаус
Але не прибуток стоїть біля творців «авторського кіно» на першому місці. Ідея в тому, щоб допомогти глядачам зрозуміти світ, подивитися на нього неординарним поглядом. Така позиція викликає необхідність пошуку нової мови, іншого формату для зйомок.
Сюжет майже не важливий
Сюжетна лінія в артхаус, як правило, на другому місці. Тут «крупним планом» показаний внутрішній світ персонажів, їхні почуття, міркування, висновки. Це не так зване голлівудське кіно, що не серіали типу «мило», де ідея невибаглива і легка, герої прості і зрозумілі, музика веселенька, спецефекти вражаючі. При цьому і народ задоволений, і творці чергового шедевра теж.
Відео: "знаки понад"("In signis") Арт-хаус. Короткометражний фільм. Авторське кіно. Чебоксари 2014
Артхаус виглядає принципово інакше. І у нього є шанувальники. Вони отримують масу емоцій, сидячи в своїй «ніші». Починають замислюватися про життя серйозно і глибоко, намагаються дивитися на світ очима інших людей. Отримують бажання теж стати творцями, тільки в своїй, природно, галузі.
«Дзига» зібрав багато премій
Творці фільмів постійно в пошуку нових засобів вираження. А вдаючись до нестандартних рішень, автори «іншого кіно» часто роблять справжні відкриття в мистецтві.
Ось який приклад дає російський артхаус - фільм «Дзига» режисера Василя Сигарева (2009). Молода жінка повернулася з в`язниці. На ній страшне тавро вбивці. Вона намагається забути про минуле, хоче знайти особисте щастя. При цьому абсолютно не звертає уваги на маленьку дочку, яку раніше навіть не бачила. І самотній, покинутий дитина сам став як вовченя, граючи з улюбленою іграшкою-дзигою, яку мати їй мало не випадково подарувала…
Ця психологічна драма отримала масу нагород на «Кінотаврі» (кращий фільм, кращий сценарій - Василь Сигарев, краща жіноча роль - Яна Троянова), премію «Білий слон» в номінації «Кращий фільм», також перші місця на кінофестивалях в Швейцарії, Чехії, Німеччині, Франції, Україні, а також «Ніку» за кращу операторську роботу.
Самі бачите: кращі артхаус-фільми гурманам кіно доставляють справжню насолоду.
скарбничка жанрів
До слова, російський артхаус - це ще і різноманітність жанрів. У скарбничці альтернативного кіно не тільки художні фільми-мелодрами, а й документальне кіно (наприклад, «Прогулянки з Бродським», 2000) і навіть мультики ( «Дощ зверху вниз», 2007, премія «Ніка»).
Серед іноземних картин звання кращої напевно отримає перша прем`єра 2015 роки від «Артхаус Трафік» - фільм «Чоловік, якого дуже сильно любили» (Франція). Ця кримінальна мелодрама вийшла в російський прокат 1 січня нового року. У головних ролях - Катрін Деньов і Гійом Кане. З огляду на типажі акторів, варто скласти самостійну думку про цей шедевр.
Примітно, що в основі фільму - реальні події. У Ніцці безслідно зникла молода дочка господині одного розкішного казино. А напередодні вона зрадила свою матір, розповівши про її справах місцевим мафіозі… Справа була багато років тому, але у Франції інтерес до таємничої загибелі дівчини і всієї цієї скандальної історії не влігся досі. Тим більше, що про це вже написано роман і знятий фільм. А недавно підозрюваний в третій раз потрапив під суд…
Байдужих не буде
Сподіваємося, прочитавши цю статтю, ви перестанете дивуватися й питати: «Артхаус - що це таке?» І зможете зрозуміти альтернативне кіно. Можливо, воно навіть буде вам до смаку. Ніяк адже не може не сподобатися, наприклад, «Русалка» - романтична мелодрама Анни Мелькіян. Або кінооповіданням «Закриті простори» - про самотність підлітків, Ігоря Ворскла. Для кожного критерії, за якими визначається кращий артхаус, свої. Як контраст із запропонованими вище варіантами, «Кішечка» - психологічна комедія Григорія Константинопольського. Вона склеєна з п`яти міні-історій. В одній герой - немовля, в іншій - підліток, в третій і т. Д. - Успішний бізнесмен, невдаха письменник, стара балерина. І кожен розповідає про своє життя, так не схожою на всі інші… І навіть реп-притча Івана Вирипаєва «Кисень» напевно викличе бурю позитивних емоцій. або лайливих… Ось тільки, здається, байдужості не буде.
За кордоном
Кінематографісти Італії, Німеччини, Франції, інших країн також можуть похвалитися тим, що створюють кращі артхаус-фільми. Досить згадати драму «Чунгкінгскій експрес» (Гонконг, режисер Вонг Кар-Вай), автобіографічну роботу Федеріко Фелліні «Мамії» і «Ночі Кабірії» (Італія), «Сім самураїв» Акіри Куросави (Японія). Але це все - класика, вписана в історію вже залізним пером.
Однак цікаві і фільми наших днів: «Мізинець Будди» (Німеччина, 2013), «Дзеркало» (Бельгія, 2013), «Дорога, яку він вибирає» (Бразилія, 2014 року) та інші.
Сарафанне радіо
Як відомо, найкраща реклама - це сарафанне радіо. Ось і ви розкажіть своїм друзям і колегам, щоб у них не виникало питання: «Артхаус - що це таке?» А раптом їм сподобається? І шанувальників цього цікавого жанру побільшає.
Та й невеликих, камерних, так званих «артхаусних» кінотеатрів з їх особливою атмосферою і подальшим обговоренням фільму додасться. Сюди вже точно не потраплять картини, призначені для широкої аудиторії. Адже це також і фестивальне кіно, і документальні стрічки, і анімація, і жанрові роботи.
Дійсно, є що дивитися і про що думати. Але особливо радує, що наші режисери не поступаються імпортним і створюють справжні шедеври, гідні уваги.
