Все це - батьківщина моя!
Відео: Все це РОДИНА моя.
ВСЕ ЦЕ - БАТЬКІВЩИНА МОЯ!
Поняття Батьківщини багатогранно в поезії Т.Травнiка, як і сам поет. У вірші «Батьківщина» Терентiй рас-кривает цю багатогранність і багатошаровість від «дере-віденського тину» і «хат з задраненною дахом», до «ки-теля і гімнастерки», «ворожби і обушка» - «все це Ро-дина моя ». Це поняття поширюється далеко за преде ли зазначених меж Росії:
Ще скажу: від Сонця - третя,
З назвою в п`ять букв - Земля,
Одна шоста частина від суші -
Все це - Батьківщина моя!
Із щоденника поета:
«С чего начинается Родина?» - Який вірний і важливе питання, які чудові слова, яка здивуй-кові пісня! А, дійсно, з чого ж вона починає-ся? Питання кожному з нас і відповідь - для кожного з нас… Мені, що звертається в своїх творах до цієї теми, може, як нікому іншому, необхідно це поні-мати. Як часто я вимовляю ці слова не тільки в своїх подорожах або в хвилини усамітненого відпочинку, але і в будь-який інший виразною, емоційної ситуації. Скільки відповідей я перебрав, скільки прекрасних мгновено-ний були мною поставлені відповідями на цей значуще питання і все здавалися вірними, все слушними, все відпові-чающей, але не до кінця. Чомусь завжди залишалося стан в душі, яке підказувало мені, що треба ще подумати, чи треба ще щось осмислити. Не знаю, як це висловити, але якось я зазначив, що відповідь, отримує-мий на це питання в кожному моєму віці трохи інший, мабуть доповнюється новим, знайденим з роками досвідом, він змінюється. Щось незмінно, а щось привноситься, але спільність в поняттях Батьківщини все одно зберігається. Так все ж з чого починається Батьківщина? З «картинки в твоєму букварі», з хороших друзів, з пісні мами ... або з усього цього відразу і з чогось ще зовсім іншого, невловимого? ..
Спробуйте відповісти на це питання. Запевняю вас, це буде непросто, дуже непросто. Це все одно, що від-ветіть з нальоту на питання, чим для вас є, напри-мер, дружба, віра, щастя, любов… Але мова зараз не про це, мова зараз про Батьківщину: про будинок, про сім`ю, про країну, .. а може про землю або про Землю? .. Може і про Землю, але снача-ла про Батьківщину, адже питання прозвучало саме так: з чого на-чинается Батьківщина? завмираю… вдумуюся, вслухався, вдивляюся, шукаю, шукаю відповідь… Вчитуюся в написаний-ні вірші, свої, чужі, багато про це і багато з відпові-тами. Так чому так складно відповісти на це питання? Може тому, що ти тут, ти на Батьківщині, ти в її любові, ти в її засадах? ..
Еміграція, ностальгія… Питав у друзів, поки-нувшись Батьківщину, «пересаджених», як вони самі себе називаються вають. Питав, і мені відповідали, відповідали глибоко і часто схоже було в їх відповідях, відповідали, згадуючи дитинство, перші яскраві дитячі враження: мама, тато, двір, школа, ігри… і все в дитинстві. На цьому часто рас-сказ обривався, але ставало зрозумілим, що Батьківщина починається з чогось важливого в дитинстві. А може вона з нього і починається? З усього, що відбувається з нами в на-шем дитинстві?
І тут я розумію, розумію раптово, як осяяння стосується мене це розуміння, розумію, що не просто в дитинстві, а то, що вперше з нами відбувається і - в дет-стве. Невже це так, невже перші враження, перша зустріч дитячої відкритої душі, душі неіска женной правилами дорослому житті, її умовностями і є те, з чого і починається для кожного з нас своя Ро-дина? Якщо це так, то будь-який щасливе, яскраве, повне чистих переживань спогад з дитинства і є той струмочок, то початок, точніше одне з найголовніших почав, які багато пізніше зливаються воєдино і утворюють в кожному з нас ту прекрасну, широку річку, яку ми і називаємо Батьківщиною і яка нас несе в своїх водах Життя… Може тому так важливий цей, часто заду-ваемий вдумливої душею питання. А тепер скажу по-іншому: з чого починаєшся… ти? Чи не з Батьківщини чи? А Ро-Діна, твоя Батьківщина? Чи не з тебе чи… в дитинстві?
Літо 2004 року
Свою дивовижну і щиру любов до Батьківщини поет висловлює високою громадянською позицією по ставлення-ня до всього того, що відбувається в Росії, відображаючи своєю творчістю епоху свого часу. «Лихі» роки початку 90-х XX століття, коли розвалювався Радянський Союз, весь свій біль за плутанину і бандитизм, який накрив країну з головою, коли «відкрилися кордони» і брудним потоком хлинула нечисть розпусти і вседозволеності, Т.Травнiк` висловив у вірші, написаному в два-дцять сім років. згодом це вірш стало знаменитою піснею «Володимирка», нерідко виконується і сьогодні молодими співаками і бардами, та й просто люби-ками поетичного слова в музиці. Читаєш про тих време-нах двадцятирічної давності і мимоволі поринаєш в ат-мосферу тих днів, де «кожен день тут Христос распи нается знову», де все купується і продається: «літр горілки - дві« кати », а душа - ні дулі ». Часи застою перетворюється-тились в застільні часи - «вранці п`ють, днем блюють, ну, а руки хоч в перснях, та під камінням - кров». І тільки «оглухлі дзвонар, перетворившись в мову… в ко-локольном зойку вирішив померти, щоб змерзлу Русь своєю смертю зігріти ». Гірко читати рядки, звернені до «личакарі російській, дворянину з сокирою»:
Гей ти, лапотнік російський, дворянин з сокирою
З безмежною душею, так заштопати ротом -
Під Смоленськом - пограбований, під Рязанню убитий
І в провалену ямі під хрестом п`яний спить.
Який він, юний Травнiк`? Як відгукувалася його мо-лодая душа на життя? У ті роки поет не розлучався з ги-тарою. Їм були написані сотні пісень. Як згадує сам Травнiк` «…віршів я не писав, а все віддавав у владу му-зикі. Так і говорив - написав не вірш, а пісню. Пишу слова, а чую, як вони співаються, як звучать в мело-дии. Вірші не всі співаються, а якщо бути точним, то у віршів своя внутрішня мелодія, а що співається, то рано чи пізно стає піснею. Якщо попадеться в руки талановитому композитору, то стане чудовою, а то і великої пес-ній. І якщо вже пісня з`явилася, то вірш, як витвір мистецтва зникає. Спробуйте і прочитай-ті після почутої пісні віршами твір Владі-світу Висоцького, ну, наприклад, «якщо друг оказался вдруг… »або процитуйте пісню Андрія Макаревича. Вийде співуче. Чи не звучать вірші вже, але… співаються. Ось так і буває в житті з віршами, народженими для пе-сен. Багато що перероджується в мистецтві слова, але є саме вірші і тільки вірші. Вони не співаються, їх співати - за-прещено, вони можуть тільки вимовлятися і в цьому їх вище призначення - бути саме він виголосив-ми ».
У 1994-му Т.Травнiк` пише в «Листі до Батьківщини»: «без вогню, без болю, рвана, так в плямах, по землі по горь-кою брехня в кольорах пройшла». І зовсім «Не любо мені» - го-воріт поет про «базарах жвавих» і «ярмарках безгоспних», коли Росія перетворилася замість країни з «ринковою економікою» в суцільний базар і багато людей, особливо покоління 50-60-х залишилися поза справами - розвалювалися під-приємства і тридцяти-сорокарічні громадяни: інженери, вчителі, лікарі - вимушено зайнялися торгівлею, щоб вижити. Поет вигукує про побачене:
Пам`ять вся ісклёвана, зграєю розкрадена,
А на дзвіницях кожен дзвін, що стогін.
Русь моя прощальна, моя мова сумна…
Чому я гостем став, там, де був народжений?
У багатьох віршах 90-х років XX століття, в період суспільно-історичних змін, Присутніх-яття образ поета-громадянина, який висловлює поетичними рядками своє ставлення до подій. У віршах «Олов`яні солдати», «До війни в Чечні» поет відкрито висловлює своє ставлення до локальних кон-фліктена, війнам і їх наслідків, що терзали тоді Рос-сю. У вірші «Русь», написаному в жовтні 1993 року, поет, точно передаючи атмосферу тих років, говорить про здатність російського народу до відродження:
А народ на Русі, як трава, хоч коси,
Тільки дай прорости - все зрозуміє і простить.
«Відгриміли» лихі дев`яності, але знову «болить душа про те, що було, болить душа про те, що є зараз» - ці слова, з дев`яностих, відносяться і до сьогоднішньої Росії. Країна змінилася, змінилися і ми - стало більше процвітаючих, але біль і тривога за майбутнє лю-бімой Батьківщини і долі людські тривожать душу поета і виливаються в його знамениті рядки, які будуть пізніше цитироваться багатьма, як питання до совісті країни, а зна-чит і до нашої з вами:
Приречена країна на смерть
Де дитинства немає і старість злиденна.
У цих двох рядках виражена вся реальність життя цього-дняшній Росії: жебрацькі пенсії, на яку люди похилого віку «виживають» і такі ж мізерні допомоги на дітей, з-соціальна незахищеність молодих фахівців і людей передпенсійного віку. Зламаний інститут вікової наступності поколінь. Але ж діти по природі нуж-даються в опіці своїх батьків, а батьки в свою оче-гу мають потребу в життєвому досвіді і мудрості людей старшого покоління. Вкладаючи в сьогоднішніх дітей веч-ні цінності любові і, закладаючи в їх душі фундамент духовних цінностей, моральної культури і національ-них, исконно русских традицій, виховуючи високі чув-ства патріотизму до своєї Батьківщини - держава вкладає в майбутнє Росії. Нехтуючи потребами людей старшого покоління, ми підриваємо своє коріння, забуваємо, що саме коріння дають життя всьому дереву. Засохнуть, помруть коріння - помре і все дерево. Іван Андрійович Крилов рус-ський письменник і байкар (1769-1844) дав чудовий образ свині, яка ласуючи жолудями, бездумно під-ву коріння дуба: «Лише були б жолуді, а коріння нам не потрібні… ». У вірші «Осіннє - навесні… », навіть назва цього вірша - багатозначне, Т.Травнiк` каже що« золота середина »тільки там,
Де є можливості у житті
Закінчувати себе в пошану
І з натхненням починати.
А поки, на жаль, подорожуючи по дорогах Росії, поет з гру-стю зазначає: «Я стільки печалі дізнався від доріг, розмовляючи з життям з узбіч» і «стільки дізнався гірких сліз, надій і порожніх очікувань».
Як поетові-громадянину, Т.Травнiку властиво чув-ство високої відповідальності перед своїми читачами, своїм народом. «І якщо був би я звідки, так що шукати -народний я»! В його віршованих рядках укладена ред-кая енергія і мужня сила, проступає твердість етичних орієнтирів, бездоганна вірність високому ду-ховного вибору. У вірші «Росія, ти чи винен-та», він сміливо, з гіркотою, говорить про те, що в сучасній Росії «нетямущих тут кожен п`ятий, що кожен тре-тий не при справах» і задає питання: «І хто розставив по місцях весь цей досконалий сором »? У цьому вірші бук-вально кожен рядок має актуальний для сьогоднішньої Росії сенс. Поета хвилює доля свого покоління, на-роду і Батьківщини. Якось по-особливому гірко звучать тут ці привнесені «слівця», які поет жодного разу не ис-користувався в своїх творах, але тут їх виставляє, як вигук, як акультурний гротеск, як національна ганьба:
Хто проміняв тебе, Росія,
На «вау, шоу і вікенд»?
Сини твої? А справді, сини чи що ?!
Хто просто викрив момент,
І вгризся князем в це тіло,
Що на собі ще зберігає,
Те, що цінували наші діди -
Душі народної честь і сором.
Скільки праведного гніву і болю вклав поет у ка-ждое слово цього вірша, нагадуючи своїм сучас-ником про зберігання великої цінності «душі народної», її «честі і сорому». «Совість, Благородство і Гідність - ось воно, святе наше воїнство» - ці слова російського по-ця, виконавця авторської пісні Булата Окуджави (1924-1997), написані в 1988 році, і сьогодні звучать, як характер-ний камертон.
Не може залишити байдужим поета і засмічення російської мови різними іноземними слівцями і сло-вами-паразитами. У «Аналітичної статті до іменний ви-кладці» Т.Травнiк`-публіцист пише: «Мова є бездоганним індикатором всього нашого стану, нашого душевного життя. Грубіє життя, спотворюється і нашу мову, убожіє наша здатність відчувати, розуміти і знати. Мовна культура, розуміння слова, володіння ним, збереження почуття відповідальності в собі за сказане - є напрямна для нашого існування, від якої багато в чому буде залежати - чи піде наше розвиток благооб-різному і гармонійно, або спотвориться, згорне в іншу сто-рону і , в кінцевому підсумку, придбає відразливу, потворну форму. Наша мова бідніє, а ми втрачаємо Відчуваючи-ня часів тим більше, чим виразніше виражено наше прагнення до грубого і примітивного стилю ».
Проблемі слів-бур`янів в російській мові поет по-святив цілий цикл віршів «Уроки хРУСтСКОГО мови», де Травнiк` з сумною іронією веде уроки про словах, що засмічують російську мову. І на сьогоднішній мо-мент цей урок не закінчено, тому що гуляють щосили в на-шем лексиконі слова і вирази: «нібито зрозумів, як би чув», «мозолисте, шмигають з-під носа« ну », ко-лось часто позначає природне« так »- а замість« чого », кинуте крізь напівстиснуті губи «че», «чаво». У цій же статті Т.Травнiк` висловлює думку про те, «що чим виразніше, стрункішою і багатша мова народу, тим вище його здатність до розвитку власних, як культурних, соціальних, так і інтелектуальних просторів». Виходячи з цього розуміння збереження багатства і самобутності могутньої російської мови, його виразності, поет своїм словом стоїть на сторожі краси і повноти рідної мови, не допускаючи зневажливого ставлення до нього, спілкуючись зі своїм читачем словами, в які вкладено поняття вічних цінностей добра і любові. Саме висока духів-ність російського слова є тим містком, який со-единяет нас зі світом гірським і спонукає «вивчити рус-ський, щоб зоряний потім без праці розуміти». Так, рус-ське слово - особливе, і Травнiк` знає про це і передає нам частинку цього знання:
Не порівнюйте, не зрівняється
Російськомовність в віршах.
Ні з чим, ні з ким, а лише з собою
Воно змагатися б могло.
Все, що виконано любов`ю,
Любов`ю і захищено!
Які закінчені і потужні дві завершальні рядки! Який красою і поетичної ясністю дихають ці рядки! У них поет розкриває секрети духовної сили російського слова: воно виконано любов`ю - це перший секрет, але головний секрет в тому, що російське слово не тільки вико-нено любов`ю, воно - «любов`ю і захищено». Спираючись на християнську істину, що Бог - є Любов, і, читаючи ці рядки за допомогою методу герменевтики, відкривається глибокий таємний зміст цих слів: «Все, що викон-нено Богом, Богом і захищено ». Відразу приходять слідом за цими рядками, інші: Богом збережена Росія - серце православ`я, країна споконвіку зберігає православну віру в Бога і живе за євангельськими заповідями. Роз-вая далі думка в цьому напрямку, відкриваєш і дру-гой, більш особистий сенс - в очищене від скверни серд-це людське входить Бог і наповнює це серце любо-в`ю, і ця любов захищає людину від усіх бід і напас-тей в земного життя. Ось які знання відкрив нам Т.Травнiк` в цих двох неосяжних за змістом рядках! Те-пер стає зрозумілим звідки таке багатство і сила російського слова.
