Герменевтика поетичного слова
Відео: Kendrick Lamar - Poetic Justice (Explicit) ft. Drake
ГЕРМЕНЕВТИКА ПОЕТИЧНОГО СЛОВА
Є такий спосіб пізнання, метод дослідження - герменевтика, наука про створення і розумінні знаково-символічних систем. «Думка, виражена в знаковій формі, є логічний образ факту. Саме він є його змістом ». Знакова форма - це слово автора, його по-етична рядок, і наше завдання не просто прочитати фра-зу або слово, а зрозуміти сенс цієї фрази. «Слова викорис-товують для передачі сенсу, коли сенс зрозумілий - слова від-брасивают» - ця глибока думка належить китайсько-му філософу Чжуан цзи, що жив приблизно в IV столітті до нашої ери.
Герменевтика - походить від грецького - hermeneutike - мистецтво тлумачення, що означає в широ-кому сенсі мистецтво тлумачення і розуміння тексту. Саме слово герменевтика сходить до давньогрецьких мі-фам, згідно з якими посланник богів Гермес був зо-зан тлумачити і роз`яснювати людям божественні думки. Основними принципами герменевтики є принципи розуміння і пояснення, інтерпретації. Так і поет своєю творчістю передає нам, своїм читачам своє розумі-ня і пояснення краси світу, «пропущеного» через своє серце, в якому «дбайливо несе дар, що придбав дотиком згори». Як важливо навчиться не тільки поглядом і почуттями сприймати слова поета, а й вміти духом осягати сенс, закладений автором у поетичний-ських рядках.
Давайте, спираючись на основи герменевтики, внима-кові прочитаємо дивно яскраве по своїй тайнопису вірш Травнiка «Класика», що оспівує XIX «срібний» століття Росії, який поет називає «душею» і постараємося осягнути глибинний сенс, закладений поетом в його рядках. Саме XIX століття подарувало світу це-білу плеяду великих російських імен поетів, композиторів, художників, письменників. У вірші Т.Травнiк` називаються кість великі прізвища, вони на слуху і на мові всього світу і раптом… несподівано читаєш одні батькові, без імені і прізвища. Думаючий читач вигукне: У чому сенс, перерахованих батькові? Чи тільки для рими використовує їх поет? Чи тільки для зв`язки слів? Адже для поета кожне слово в рядку важливо, значимо і несе певну сми-слів навантаження. Хто, як не поет дає слову таку непо-мірну значимість і вагомість, так-так, саме слову. А може в цьому і є таємниця і більш глибоке знання переду-ет нам Травнiк` цими рядками? Є над чим поразмис-лити.
Уважно вчитуватися в перші рядки, з-поставляєш з назвою вірша… «Класика» і, раптом - розуміння, як осяяння! Ось він сенс поетичний-ської рядки по батькові, до кожного з яких предше-ствует уточнення «великий російський»: письменник Федір Мі-хайловіч Достоєвський, поет Михайло Юрійович Лермонтов, композитор Петро Ілліч Чайковський, письменник Микола Ва-сільевіч Гоголь, композитор Михайло Іванович Глінка, поет Олександр Сергійович Пушкін, письменник Антон Павло-вич Чехов…
І «поки Васильович і Іванич, Сергійович, Палич на посаді», ці «солдати», що захищає найдорожче - свою Батьківщину, наш могутній російську мову - «єдине під-лінное багатство Росії», як сказав сам поет в одній з наших зустрічей, Росія «живе і буде жити»! Ось скільки «життя наперед» і любові дав дев`ятнадцяте століття всьому світу і Росії. Почуття гордості за велику, могутню державу переповнює серце автора, і це почуття переда-ється нам, його вдячним читачам і нащадкам великих синів Росії. Я не буду тут наводити це стихотворе-ня, воно дуже відоме і є в багатьох перевиданих збірках поета, але нагадаю про інше, інше, але так само про-рощення до творців і хранителів російської словесності:
О Боже, як вони любили
Всім серцем Батьківщину свою!
Тобі ль не знати про них, Росія,
Про те, про кого я говорю.
Поети! Російські поети!
Чи не переплавлені в мідь,
Їх життям шиті сонети
Не дали слова померти.
Часто душа моя відгукується подивом на простоту і красу поетичних рядків поета. Рядки запам`ятовуються без зусиль, їх не треба заучувати, вони самі входять в серце і залишаються там назавжди. Чому так? «Прості, як голуби лише діти… ». Саме чистоту дитячого сприйняття світу Терентiй Травнiк` зберіг у своєму чутливому серд-це, а звідси і простота, і краса, і виразність сло-га. Звертаючись до Творця, поет вигукує:
О, як Тебе дякувати
За те, що Ти на цьому світі
Мені дав можливість так любити! ..
А далі так тихо і зворушливо, з якоюсь своєю, я б сказала, «травнiковской» скромністю додає:
Як люблять люблячі діти…
«Люблять люблячі діти… »- дивно, всього три слова і все три про любов, і тільки про неї. А як любить люблячий дитина? Як може любити той, хто ще нічого не пізнав свого короткого життям, крім… любові до життя, до роди-телям, до світу, який ще не відає ні користі, ні друк-ли, а любить усією своєю дитячою, безумовною любов`ю. Чи потрібно продовжувати шукати відповідь на це питання? І чи є він, цей самий відповідь? Кожен самостійно повинен відповісти на ці питання, і кожен відповість по своєму чув-ству і баченню, але думаю, що всі відповіді будуть у чомусь єдині, а саме у відчутті близькому, чимось навіть схожим в кожному з нас своєю особливою дитячої любові, адже всі ми «родом з… дитинства »:
Я був колись маленьким,
Тепер я став великим.
Але тільки цей маленький
У мені залишився жити.
Він вранці прокидається
І не дає мені спати.
І сонця посміхається,
І хоче все дізнатися.
Ось як пише про себе Терентiй Травнiк` у вірші «Карлючки», створеному в квітні 1995 року.
«Вранці Дитячої Душі» назвав Т.Травнiка китай-ський майстер Джа Цо, коли підніс в дар поетові свою старовинну курильну бронзову трубку і набір для каліграфії - символи нашого шляху в цьому житті: мрії і навик. Каліграфію називають застиглою поезією, і на початковому етапі свого творчого шляху до вершини зрілої поезії знайомство з основами каліграфії, як искусст-вом зображення слова, Т.Травнiку дало ще одну можли-ність вираження таланту художника за допомогою переда-чі інформації не тільки картинкою, але і ієрогліфами, що представляють собою сукупність листи і живопису, слова і малюнка. У каліграфії і в живописі саме важ-ве - це гармонія духу і народження руху, відчуття руху. Опановуючи мистецтвом каліграфії, Т.Травнiк` відкривав для себе і мистецтво написання слів, і мистецтво ідеального духу, властивого дитині. Може тому дет-ська чистота і простота літературного стилю поета так зворушує душу читача, а серце, вбираючи цю чистоту, немов «вмивається тишею прозорого, задумливого ранку». Найулюбленіше заняття дітей - гра. Дитина, граючи, ви-страівает для себе цілі світи, зручні для проживання. Так само і поет отримує найвища насолода від гри в слова, перебираючи їх і переставляючи, немов дитина деталі конструктора, створює унікальні поетичні світи і про-рази. Максиміліан Волошин (1877-1932) в «Ликах твор-пра» пише: «Мистецтво дорогоцінне лише остільки, оскільки воно гра. Художники адже це тільки діти, ко-котрі не розучилися грати. Генії - це ті, які сумі чомусь аж вирости. Все, що не гра - то не мистецтво ». Так, це так, Т.Травнiк`, захоплюючись процесом вірші, слів-но дитина грою, вміло призводить в гармонію слова і звуки навколишнього світу і щедро дарує створену краса-ту поетичних рядків нам, своїм читачам.
Мене поети називають
Жонглери мови.
Пишу, як в кубики граю -
Слогірую слова.
М`ячами суфіксів жбурляти
І кеглями приставок.
І сам, часом, дивуюся
Як гіркий смак мій - солодкий.
Поезія Терентiя Травнiка не тільки афористична, але глибоко символічна і високо духовна. Що це означає? «Духовна реальність належить вічності, а символи цієї реальності існують в часі». Творець дав роду людському дві книги: в одній показав своє вели-кість, в інший свою волю. Перша книга - видимий цей світ, друга - Святе Письмо. Ми, що живуть на землі, повинні навчитися читати символи духовної реальності по книзі природи, а пізнати Божественну волю по Біб-ща. «Природа є в деякому сенсі євангеліє, благо-вествующее голосно творчу силу, премудрість і вели-ність Бога. І не тільки небеса, а й надра землі проповідь-ють славу Божу »- ці слова належать основополож-нику російської науки Михайлу Васильовичу Ломоносову (1711-1765). Навчитися читати цю книгу природи можли-но, якщо мати кристально чисте серце, відкрите для Божественних енергій Творця. Серце поета, як творче-ського людини, більш чутливо і вразливе до цих тонких енергій. В одному з листів Терентiй помічаючи-ет: «У кожного явища сотні інтонацій, і Слово, а точніше комбінація слів наближає нас до Задуму, бо для нас Слово - Бог і Поезія, як ніщо інше дає це почувст вовать. У будь-якому вірші є таємниця Мовчання, власне, на ній і говорить поет з нашою душею ». Саме тому так різноманітна інтерпретація нашим серцем поетичний-ських рядків. Травнiк` сам із захопленням говорить про поезію, про солодощі цього тяжкого хреста, тому що «всією душею відчуває благословення небес», благословення людині на вислів Божественної волі, тієї, що відкривається йому в словотворчестве:
Поезія! І ти ль не дивина ?!
Чи не солодкий твій чи тяжкий хрест?
Коли б, де б не був я - всюди
благословення Небес
Я всією душею відчуваю
І чую світ, а він мене…
«Прекрасне не може бути пізнане, його необхідно чув-відати або створювати», - колись сказав Йоганн Вольф-Ганг Гете (1749-1832) - німецький поет, державний діяч, мислитель і натураліст. І Терентiй, чув-ству цю божественну красу, передає нам її в своїх віршах. «Я кожен день милуюся світом і беско-кінцівках світів… ». Безумовно, Т.Травнiк`, як поет, на-поділеній особливим божественним даром - духовним зором - здатністю читати «книгу життя» - чути гармонію природи, передаючи нам істину за допомогою слів. Відомо що по-грецьки Бог-Творець і є поет - поет. Вслу-шайте, наскільки музичні рядки його віршів:
Співають луки, співають яри
Співають хащі і ліси
Співають лісу і байраки
Мовою твоєму, Земля…
А я записую пісні
І перетворюю їх в вірші…
Ось, виявляється, як все просто - чує поет пісні зем-ли, знає її мову і перетворює їх в вірші для нас, читате-лей. І дійсно вірші Травнiка можна назвати пес-ній, піснею самій Землі. Слова в його піснях-віршах яскраві, барвисті, соковиті, живі, виразні, з допомогою цих слів поет дивним чином передає найтонші відтінки краси навколишнього нас природи:
Підшиті перелісками тасьми
Парчеві пшеничні поля,
І бірюза, і золото в зеніті,
І сокіл на межі висоти,
І важка під маревом земля,
І белосольная блаженна обитель.
Душа відгукується на цю красу, сприймає створені поетом образи, ці образи лікують душу, відбувається са-травня справжня стіхотерапія душі. Терентiй Травнiк` мас-терських користується всіма можливими зображально-виразними засобами мови: епітетами і порівняй-нями, метафорами і уособленням, гіперболами. Чи-тая поетичне опис природи, душа читача Окуна-ється в цю красу і наповнюється вишуканим естетичний-ським задоволенням. Подібними прийомами Т.Травнiк` майстерно пробуджує в читача певні думки і почуття, омиваючи його душу цією красою, але ж і справді «душа віршами говорить»:
Літо шелестом зітхає
Перенеженной листя.
Небо ласкаво купає
У м`якій сині хмари,
І атласною стрічкою мает
Землю важка річка.
Цей уривок буквально пересипаний художньої об-різницею, наповнений визначеннями, які запалюють кожне слово новими фарбами, надають йому потрібні від-Тенко і, пройняті почуттям автора, формують і наше ставлення до краси. Як важливо наповнювати свою душу по-добнимі образами краси! «Від красивих образів ми перейдемо до красивих думок, від красивих думок - до кра-сивої життя і від гарного життя - до абсолютної краси» - говорить давньогрецький філософ Платон (428 або 427-348 або 347 до нашої ери). Буквально кожен поетичний рядок Терентiя Травнiка іскриться і виблискує незабутні-мимі епітетами і порівняннями. Подивіться очима поета на весну, і ви здивовано помітите, що «дерева стоять у вазі землі і з приходом весни, вони розцвіли… », почуєте« дзюрчання джерела крізь очерети, пастуші крики рано вранці в поле… ». Подивіться на те, як неповто-римо гарний:
Сосни в оксамиті зеленому,
І запашна смола
За лускатим колонах
Янтар потекла.
А тепер - дивіться, як в літній дощ "по стовбурах сте-кає небо», як «тиша протуманівает озеро, і вії тремтять очеретів», як «роса ллється і виблискує». Попро-буйте і відчуєте, і у вас неодмінно вийде Почувство-вать, як в водохресну ніч
…студена водиця
Незримою радістю іскриться,
І ніч морозна і не спиться.
І перлами річковим місяць
На темному оксамиті томітся-
І занурюються созвездья,
Шипінням торкаючись кромки льоду…
Відчуйте всім своїм єством, як ранок «з прохла-дою в вікно дихає травою свіжоскошеної і нашепти так-рить з відтінком зорі». Читаючи ці рядки, ми не думаємо про те, які образні засоби мови використовував поет, ство-даючи ці в прямому сенсі поетичні шедеври. Як жи-вая виникає ця картина перед нашим внутрішнім зором і чіпає наше серце, бо спостереження і пережив-вання поета втілені в ній разюче точно з допо-могою багатих засобів поетичної мови. Серце радіє від захвату, зцілюється створеними поетичними образ-ами і насичується всієї цієї благодаттю, яку побачив по-цьому і відображеної їм на сторінках своїх книг в поети-зації слові.
Визначною рисою поезії Т.Травнiка є віртуозне володіння словом, висока художня точ-ність і виразність в описах, в передачі своїх думок і почуттів - свого читача. «…Я часто думаю про слово, зашита в музику вірша… »- зауважує сам поет, про-ращаясь рядком до всього своєї творчості. Слово, як відомо, будується з звуків і, в більшості мов - з букв, що містяться в алфавіті мови. «Чорним на білому букви горять. Слово на початку - все як веліли ». У своїх віршах поет часто пише «Слово» з великої літери, напо-Минаю нам про сенс, закладений в такому словонапісаніі, кожен раз повертаючи цим нас, своїх читачів, до першо-витоків, до Логосу - позначає Бога, і до Бога Слова - Ісусу Христу. Чи не перестаєш дивуватися тому, що ство-даючи свої поетичні образи, поет використовує самі звичні, всім зрозумілі, всіма вживані слова, але при цьому, який ємністю і точністю володіє кожне слово! При створенні своїх поетичних творів, ав-тор віртуозно втілює в поетичних рядках неписане правило: «Словам має бути тісно, а думкам просто-вірно». Мимоволі згадуються слова Миколи Васильовича Гоголя, сказані письменником про твори Олександра Сергійовича Пушкіна (1799 - 1837): «Слов трохи, але вони так точні, що позначають все. У кожному слові безодня простору. Кожне слово неосяжне, як поет ».
На завершення цієї глави наведу ще одне стихотворе-ня поета і дозволю собі процитувати його повністю:
«А» дам - сказав Адам,
Все інше - самі.
Всі тридцять два ступені
Вам йти. Я був в пеклі,
Щоб алфавітний камінь,
Що впав з дерева - на землі знайти.
Від буквозёрен, до словоколосья
Нам хліб душі з труднощів ростити.
Щоб з А-ад до Я, розставивши в муках точки,
Нагорний шлях долі своєї пройти.
Скільки глибинного сенсу приховано в цих поети-чеських рядках поета! Душа купається в цій глибині, тре-пещет, насичується цим сенсом, що йде від слів, рас-тёт і розвивається. Яке ж це диво, читаючи очима рядки поета, душею, через дух, осягати сенс прочитаного. Глибоке, багатопланове, поетичне, філософське вірш-роздум про життя людини. Буквально кожне слово у вірші має «безодню достатньо міс-ва» і «неосяжно», так як вміщує в себе набагато більше знань, ніж саме позначення цього слова і сенсу цього слова, що лежать на поверхні: Адам - перша людина, створена Богом, і прабатько людського роду, згідно П`ятикнижжя Старого завіту. Адам був вигнаний з раю після того, як, не послухавшись Бога, скуштував плід з Дре-ва пізнання добра і зла. У християнстві Адам - символ людини в його відносинах з Богом: на Адама, як на вінці творіння, спочивала Божа благодать, він володів абсолютною праведністю і особистим безсмертям, але все це було втрачено їм в гріхопадіння. Цю гріховність Адам передав своїм нащадкам - всьому роду человеческо-му. Первородний гріх був іскуплён лише «другим Ада-мом» - Ісусом Христом. З Адама, почалася історія жиз-ні людства на Землі, як з букви «А» починається практично будь-який алфавіт. У російській алфавіті - 33 бук-ви, першу «А» Адам назвав, з інших тридцяти двох - ми, як з букв слова, складаємо свій життєвий шлях. Ось що означають 32 ступені в рядку! Букви, що зерна, з яких виростають «словоколосья» - наші справи і поступ-ки. З них складається вся наша земне життя.
Важливо так прожити своє життя, щоб долаючи життєві труднощі, «нам хліб душі з труднощів рас-тить» і, спираючись на вічні закони добра, викладені в Нагірній проповіді, по-християнськи побудувати своє життя і принести плід духовного преображення своєї особистості. Так, життєві труднощі розвивають наш дух, а вбираючи в себе поетичне слово Т.Травнiка, одухотворити-ється і наша душа. Ось так слово поета, вкладене в поети-чний рядок, здатне пробити кам`яне серце челове-ка і посіяти в ньому і розумне, і добре, і вічне.
