Кеворков вячеслав ервандович - генерал-майор кдб. Біографія, кращі книги
В`ячеслав Кеворков - офіцер КДБ. Один з найвідоміших співробітників вітчизняних спецслужб, активно займався публіцистикою після відходу у відставку. Автор кількох гучних книг - "Кремлівська оперетка", "таємний канал", "Сповідь перед стратою" із серії "Цілком таємно", "Про що говорять президенти? Секрети перших осіб".
Саме він послужив прототипом Віталія Славіна - співробітника КДБ з телесеріалу "ТАРС уповноважений заявити". Має репутацію однієї з найбільш загадкових постатей XX століття.
Юність офіцера
В`ячеслав Ервандович Кеворков народився в Москві 21 липня 1924 року. Після закінчення школи вступив до Військового інституту іноземних мов. Зараз це Військовий університет Міністерства оборони Російської Федерації. Вуз працював в Москві на Великій Садовій з 1919 року. До цього дня призначений для підготовки офіцерських кадрів по самих різних напрямах.
Серед його випускників чимало відомих вчених. Наприклад, академік і перекладач Євген Челишев, а також письменник-фантаст Аркадій Стругацький і актор Володимир Етуш. У роки Другої світової війни закінчив його і Кеворков В`ячеслав.
До речі, при народженні його прізвище було Геворкян, яку майбутній розвідник незабаром змінив.
Служба в Німеччині
Відразу після закінчення Великої Вітчизняної війни Кеворков В`ячеслав поступив на службу перекладачем Союзницької військової адміністрації, яка базувалася в Берліні. Добре себе зарекомендував на цьому місці роботи, перейшов до Генерального штабу Радянської Армії. Там працював під командуванням маршала Радянського Союзу Василевського. Також брав участь в процесах щодо викриття військових співробітників, які працювали на третій рейх в Німеччині.
У 1950 р переведений до Міністерства державної безпеки СРСР, яким тоді керував генерал-полковник Віктор Абакумов. У міністерстві Кеворков В`ячеслав зайняв посаду оперуповноваженого в системі контррозвідки. Згодом дослужився до посади заступника начальника.
секретний канал
У 1969 році Кеворков В`ячеслав зіграв ключову роль в створенні прямого сполучення між керівниками СРСР і ФРН. Канал для секретного зв`язку був створений за особистим дорученням голови комітету держбезпеки Юрія Андропова. Кеворков став важливою фігурою для створення цього повідомлення з радянської сторони, минаючи дипломатичні канали. Таким чином, генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв і канцлер ФРН Віллі Брандт отримали можливість спілкуватися безпосередньо, без загрози витоків або прослушки.
Пізніше Кеворков на основі цих подій випустив роман "таємний канал". Завдяки такому спілкуванню лідерам двох європейських держав вдалося провести переговори, які поклали остаточний кінець війні на європейському континенті. Результатом переговорів стало підписання радянсько-західнонімецького договору, яке відбулося в 1970 році.
Цей договір затвердив непорушність кордонів між НДР і ФРН, також сторони пообіцяли дотримуватися цілісність всіх держав в їх нинішніх кордонах. Німеччина відмовилася від домагань на Східну Пруссію, в першу чергу, на Калінінградську область, а СРСР пообіцяв в майбутньому не перешкоджати мирному об`єднанню Німеччини, якщо до цього з`являться передумови.
прототип Славіна
Кеворков дружив з радянським і британським журналістом Віктором Луї, який був тісно пов`язаний з КДБ і неодноразово виконував завдання комітету в країнах по всьому світу. Також серед близьких знайомих був відомий письменник Юліан Семенов. Він і зробив Кеворкова прототипом головного героя свого роману і серіалу "ТАРС уповноважений заявити".
У фільмі Славіна грає Юрій Соломін. За сценарієм він полковник КДБ, який вилітає в Африку, щоб розібратися з агентом ЦРУ, що працює в Москві, добуваючи відомості про становище у вигаданій країні наганяючи.
По ходу фільму герой Соломіна виявляється звинуваченим у вбивстві, потрапляє до в`язниці, але йому все ж вдається передати важливі секретні документи і запобігти переворот в нажене, який готували американські спецслужби.
Кар`єра в органах
Тим часом, кар`єра Кеворкова в органах держбезпеки йшла в гору. У 1972 році він зайняв пост начальника третього відділу Другого головного управління КДБ, яке відповідало за контррозвідку.
У віданні управління знаходилися 12 відділів, кожен з яких працював за певним напрямом. 3-й відділ відповідав за взаємини з ФРН.
У ці роки, багато в чому завдяки Кеворкова, радянській розвідці вдалося викрити мережу агентів іноземних спецслужб. Для цього В`ячеслав Ервандович (на той час вже генерал-майор КДБ) при підтримці Міністерства закордонних справ СРСР створив службу безпеки.
Відомо, що Кеворков близько спілкувався з головою КДБ Юрієм Андроповим, з яким був добре знайомий ще по виконанню спецзавдань в ФРН, а також з генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим. З останнім в чому завдяки зв`язкам з його дочкою Галиною.
Шпигунська публіцистика
Всерйоз публіцистикою Кеворков зайнявся в 90-і роки, після того як залишив службу в органах державної безпеки. Саме в цей час прийняв рішення стати письменником Кеворков. "Кремлівська оперетка" стала його першим документальним романом.
Вона присвячена подіям серпневого путчу 1991 року, який проходив у Москві. У ній немає ні грама вимислу, всі факти, наведені в ній, засновані на реальних документах, в основному на матеріалах кримінальної справи, заведеної проти лідерів ГКЧП.
У романі наведено багато деталей, які раніше не були відомі широкому колу читачів. Особливо важливо те, що сам автор був безпосереднім учасником тих подій, бачив всю ситуацію зсередини. З 19 по 22 серпня провів більшу частину часу біля стін Білого дому. У той час Кеворков займав пост заступника генерального директора інформаційного агентства ТАСС, з цієї причини його діяльність також виявилася під підозрою, через що він неодноразово викликався на допити, проте в антиурядових діях викритий не був.
Роман "Кремлівська оперетка" вийшов друком у видавництві "гея" в Москві в 1997 році.
Наступним твором став вже згадуваний "таємний канал", Що оповідає про організацію спецзв`язку між вищим керівництвом ФРН і СРСР для налагодження мирного ситуації в Європі.
Будинок на Луб`янці
Наступний роман Кеворкова вийшов після великої перерви тільки в 2005 році в серії "Цілком таємно". На цей раз він був присвячений роботі управління контррозвідки в СРСР в 50-і роки XX століття. Це 4-я книга, автором якої стає Кеворков В`ячеслав. "Сповідь перед стратою" присвячена постаті Віктора Абакумова. У той час він займав пост міністра державної безпеки СРСР.
У книзі описується таємниче і зловісне будівлю на Луб`янській площі, яке десятиліттями лякало багатьох радянських громадян. Що відбувалося за цими стінами, хто був головною дійовою особою? В цьому і намагається розібратися автор.
загадка Абакумова
Головний персонаж роману - Віктор Абакумов, особистість темна, до кінця не розгадана і не зрозуміла сучасниками. Під час Великої Вітчизняної війни він керував головним управлінням контррозвідки "СМЕРШ". Пізніше був міністром держбезпеки. Однак на цьому високому посту пропрацював лише 5 років, і в 1951-му був заарештований за особистим наказом Сталіна. Його звинуватили в державній зраді і організації сіоністської змови в Міністерстві державної безпеки.
Відразу Абакумову вирок не був винесений і він дожив в ув`язненні до смерті Сталіна. Однак після цього він не був виправданий і відпущений на свободу. Навпаки, йому висунули нове звинувачення. На цей раз Абакумова порахували винним в тому, що за його особистим наказом було сфабриковано "Ленінградське справу". Під такою загальною назвою відома серія судових процесів в Радянському Союзі в кінці 1940 - початку 1950-х років. Вони були спрямовані проти партійних і державних діячів керівників республік, що входили до складу СРСР.
19 грудня 1954 року закритий суд виніс вирок у справі Абакумова, він був засуджений до розстрілу. Вирок було виконано в містечку Левашово під Ленінградом.
Після розпаду Радянського Союзу, в 1997 році, справа Абакумова було переглянуто. Вирок перекваліфікований за статтею військових-посадові злочини, розстріл замінено 25 роками ув`язнення.
Що сталося насправді, залишається нез`ясованим досі. Близько 100 томів кримінальної справи Віктора Абакумова так і не були розсекречені.
Людина-легенда
У 2010 році у видавництві "7 днів" вийшов черговий роман, автором якого став Кеворков - "Віктор Луї. Людина з легендою". Він присвячений загадкової і трагічну долю одного письменника, радянського і англійського журналіста, який виконував доручення КДБ.
Працюючи на одну з кращих розвідок світу, він був частково авантюристом, при цьому надзвичайно винахідливим людиною, завжди знаходило вихід практично з будь-яких ситуацій. Так ким же він був насправді і як йому вдавалося добути ексклюзивні відомості для своїх репортажів і публікацій? На ці питання намагається відповісти Кеворков.
Хто такий Віктор Луї?
У цій книзі Віктор Луї вперше відверто розповідає про себе. Наприклад, як в 20 років був засуджений до 25 років ув`язнення за роботу на десяток розвідок усього світу, проте зумів уникнути покарання, передбачивши смерть Сталіна.
Тут чимало інформації про скандальних спогадах дочки вождя - Світлани Аллілуєвої, які Луї передав на Захід. Як з`ясовується, працював він не тільки на радянську, але і на американську розвідку. З його допомогою за океаном дізналися про майбутню відставку Микити Хрущова і отримали мемуари генерального секретаря ЦК КПРС, які той особисто надиктував на магнітофон.
Всі ці спогади ретельно зафіксував В`ячеслав Кеворков, з яким вони були близькими друзями. Сам автор зазначає, що за життя Луї ходило багато версій і чуток про його роботі і долю. Багато просто фантазували. Сам же Віктор повідав своє життя автору вже будучи тяжко хворим. Тоді Кеворков і отримав дозвіл опублікувати його спогади після смерті.
Помер Віктор Луї в Лондоні в 1992 році, похований в Москві на Ваганьковському кладовищі.
секрети президентів
Черговим романом Кеворкова став "Про що говорять президенти? Секрети перших осіб". У ньому автор оповідає про те, що проблеми з витоком інформації у спецслужб існували у всі часи. Наприклад, коли Радянський Союз вів переговори з найближчими союзниками США по НАТО, які, в свою чергу, вимагали повної секретності, для цього створювалися спеціальні таємні канали спецзв`язку.
Спочатку таким чином велися переговори з Шарлем де Голлем, а пізніше з Віллі Брандтом. Завдяки цій книзі читачі вперше дізнаються всі деталі радянсько-західнонімецьких самітів.
Путівник держбезпеки
Кеворков працював не тільки самостійно, але і в групі. Так, він взяв участь у створенні збірки "Путівник КДБ по містах світу". Серед авторів - професіонали своєї справи, радянські розвідники. Вони розповідають про роботу в різних точках земної кулі - Берліні, Лісабоні, Копенгагені, Токіо і Делі.
За допомогою їх відвертих історій широкому колу читачів стають добре знайомі не тільки пам`ятки цих міст, але також побут і характер їх жителів, деталі операцій, які співробітники КДБ проводили за кордоном. Одним з оповідачів стає В`ячеслав Кеворков. Книги розходяться великим тиражем.
Вихід на спокій
Закінчивши з роботою в органах держбезпеки, Кеворков відправився на спокій. У наші дні він покинув Росію і живе в Німеччині, поблизу Бонна. З відкритих джерел добре відомо, що він до сих пір підтримує зв`язок з німецьким політиком Егон Баром. У 70-ті роки той працював міністром з особливих доручень і економічного співробітництва з ФРН.
Він, як і Кеворков, був одним з учасників створення таємного каналу зв`язку між вищим керівництвом СРСР і ФРН в 1969 році.
Останній романтик
У 2014 році В`ячеславу Кеворкова виповнилося 90 років. До ювілею знаменитого розвідника державний телеканал "Росія" підготував документальну програму "Останній романтик контррозвідки".
Фільм вийшов на екрани 27 липня, зібравши біля екранів аудиторію. У картині було використано багато архівних матеріалів і кадрів. Основу фільму склало докладний і відверте інтерв`ю самого В`ячеслава Кеворкова.
