Віра давидова - радянська оперна співачка: біографія, цікаві факти, творчість

Співачка Віра Давидова прожила дуже довге життя. На жаль, історія майже не зберегла її голосу, але залишилися враження слухачів, які колись були їм зачаровані. Її ім`я сьогодні найчастіше згадують поряд при згадці Сталіна, хоча це зовсім несправедливо. Віра Олександрівна Давидова була чудовою співачкою, гідною того, щоб залишитися в історії мистецтва.

дитинство

Народилася майбутня оперна зірка Віра Давидова 17 вересня 1906 року в Нижньому Новгороді в дворянській сім`ї. Її рід по материнській лінії сходив до Пожарським, також в роду були купці, але ніхто ніколи не мав ніякого відношення до мистецтва. У сім`ї було п`ятеро дітей. Батько часто пропадав на Нижегородської ярмарку, а всі турботи про дітей лежали на плечах матері. Зрештою, мама Віри не витримала, зібрала дітей і поїхала на Далекий Схід, де вдруге вийшла заміж. Саме вітчим зауважив незвичайну музикальність дівчинки і наполіг, щоб вона почала займатися музикою.

У 1912 році Віра надійшла в школу і паралельно брала уроки гри на фортепіано і вокалу. У шкільні роки вона вперше вийшла на сцену. Коли Далекий Схід охопила Громадянська війна, сім`я Віри переїхала в Благовєщенськ. Там майбутня оперна діва продовжила займатися музикою з піаністкою Л. Куксінской. Вона ж влаштувала Віру солісткою в хор кафедрального собору міста.

роки навчання

Успіхи дівчата в музиці були великі, одного разу її почув знаходився в місті з гастролями знаменитий оперний співак А. Лабінський і настійно радив їй продовжувати навчання. І в 1924 році Віра Давидова відправляється в Ленінград, щоб здобути освіту. А. Глазунов, який проводив прослуховування в ленінградської консерваторії, був вражений силою і красою голосу Віри, згодом він не раз надавав їй підтримку. І вже восени 1924 року Давидова побачила своє ім`я в списках студентів консерваторії ім. Н.А. Римського-Корсакова. Вона вчилася в класі Є.В. Девос-Соболєвої, відвідувала заняття в оперній студії у І. Єршова. З першого курсу її відразу перевели на третій через особливих успіхів в освоєнні навчальної програми.

Початок шляху

Ще в студентські часи Віра Давидова дебютувала на сцені знаменитого Кіровського театру. Вона виконувала партію пажа Урбана в опері «Гугеноти». Після закінчення консерваторії в 1930 році Віра протягом двох років епізодично працювала в Кіровському театрі, де виконувала партії Марфи в «Хованщина» і Амнеріс в «Аїді», а також співала в різних збірних програмах багато класичні оперні партії.

оперна кар`єра

У 1932 році Віра Давидова, оперна співачка з унікальним меццо-сопрано, була запрошена до Великого театру. Дебютної партією співачки на головній сцені країни стала Амнеріс в опері «Аїда». Потім одна за одною пішли всі кращі партії світового оперного репертуару: Любава в «Садко», Любаша в «Царській нареченій», Марфа в «Хованщина», Ксенія в «Тихому Доні», Марина Мнішек у «Борисі Годунові». Але її головною і неперевершеною партією стала Кармен. Критики і знавці опери визнавали, що Давидова була кращою Кармен на радянській сцені.

Під час війни співачка була евакуйована в Тбілісі, де співала в оперному театрі, також в ці роки гастролювала в Азербайджані, в госпіталях на Чорному морі, в Вірменії. Її кар`єра в театрі була дуже успішною, у неї не було конкурентів. Давидова пропрацювала в Великому до 1956 року.

Вона неодноразово гастролювала по країнах зарубіжжя, її ім`я було добре відомо в Фінляндії, Норвегії, Угорщині, Швеції.

Для виконання Давидової було властиво приголомшливе поєднання співочої і акторської виразності. Критики писали, що Віра Олександрівна відрізнялася не тільки чудовою технікою, а й видатними акторськими даними. Її героїні вражали глибиною переживань і неймовірною змістовністю.

камерний творчість

Крім опери Давидова приділяла багато часу виконання камерних творів. У 1944 році вона виконала цикл «Русский романс від витоків до наших днів», до якого увійшло 200 творів, починаючи від співів 17 століття і закінчуючи маловідомими широкому загалу творами Глієра, Мясковського, Шапоріна. Також в програму входили композиції Н. Римського-Корсакова і С. Рахманінова.

Критики відзначали, що виконання Віри Олександрівни відрізнялося найтоншим улавливанием характеру і духу цієї складної музики. Кожен романс, виконуваний Давидової, був ретельно відточену міні-історію, в якій чудовий голос співачки підкреслював зміст твору. Великим успіхом у слухачів користувалася програма Віри Олександрівни, що включає твори Гріга, Сіндінга, Сібеліуса та інших композиторів зі Скандинавії.

Життя в Грузії

Після відходу з Великого театру в 1956 році Віра Олександрівна разом з чоловіком переїжджає в Тбілісі. Тут вона з 1959 року працює в Тбіліської державної консерваторії. За роки викладання Давидова випустила цілу плеяду чудових виконавців, в тому числі Маклаву Касрашвілі, солістку Великого театру, народну артистку СРСР. У 1964 році Давидової було присвоєно звання професора консерваторії. Вона багато працювала з китайськими студентами, які спеціально приїжджали в СРСР, щоб освоїти майстерність в радянській оперної школі. У Тбілісі Віра Олександрівна прожила до кінця своїх днів.

Спадщина і пам`ять

На жаль, до наших днів дійшло зовсім небагато записів чарівного голосу Віри Давидової. Сьогодні можна послухати запис 1937 року опери Бізе «Кармен», оперу П. Чайковського «Мазепа» (запис 1948 року) Верді «Аїда» (1952), Н.А. Римського-Корсакова «Садко» (1952).

Співачку не забули на її малій батьківщині. На честь 105 дня народження в Нижньому Новгороді відбувся вечір пам`яті Віри Давидової, в 2012 році в її честь пройшов концерт, на якому виконали її улюблені оперні партії і романси.

Нагороди та звання

Віра Давидова неодноразово нагороджувалася за свій видатний талант. Їй тричі вручали Сталінські премії. У 1937 році вона отримала звання "Заслуженої артистки РРФСР", В 1951 році їй присвоїли звання "Народної артистки РРФСР". За часів життя в Тбілісі вона стала володаркою звання "Народна артистка Грузинської РСР". Віра Олександрівна була нагороджена кількома медалями, орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани».

Особисте життя

Віра Олександрівна вийшла заміж, коли вчилася в Ленінградській консерваторії, за талановитого співака з Грузії Дмитра Мчелідзе. Разом подружжя прожило майже 60 років. Дмитро Семенович був видатним басом, він співав у Маріїнському театрі, потім подружжя разом прийшли до Великого театру. У 1950 році він став завідувачем трупою цього театру. У 1951 році Дмитра переводять на роботу в Тбілісі, за ним поїхала і Віра Олександрівна. Подружжя разом викладали в Тбіліської консерваторії. Коли помер її чоловік в 1983 році, родичі пропонували Вірі Олександрівні повернутися в Москву, але вона так і не зважилася залишити могилу чоловіка.

Віра Давидова і Сталін: правда і домисли

Сьогодні ім`я Віри Давидової найчастіше згадують не тільки через її творчості, а в зв`язку з персоною Сталіна. Ще за часів роботи співачки в Великому театрі недоброзичливці шепотілися за її спиною, що все її успіхи пов`язані з високим покровительством.

У 1993 році в Лондоні вийшла книга Л. Гендлін «Сповідь коханки Сталіна», написана від імені співачки. Коли Віра Олександрівна дізналася про цю публікацію, то категорично спростовувала всі факти, які там були викладені. Її внучка Ольга Мчелідзе каже, що саме ця книга стала причиною смерті бабусі, яка не витримала такої образи. Ольга, зі слів співачки, стверджує, що ніякого зв`язку між Сталіним і Давидової не було. Що один раз її привезли до нього на дачу, де відбулася коротка розмова, і на цьому відносини назавжди закінчилися. Люди, що жили в ті часи, кажуть, що навряд чи співачці вдалося б уціліти, якби вона відмовила вождю. Але документальних підтверджень і свідоцтв реального зв`язку між співачкою і Сталіним немає.

Цікаві факти

Віра Давидова була депутатом Верховної Ради Української РСР другого і третього скликання. У роки Другої світової війни співачка дала кілька концертів, кошти від яких були спрямовані до Фонду оборони. Давидова так і не отримала звання "Народної артистки СРСР", Кажуть, що її ім`я зі списків на нагородження викреслив сам Сталін.