Ельчин сафарли "солодка сіль босфору": короткий зміст, сюжет і відгуки

Кожна сторінка роману «Солодка сіль Босфору» Ельчина Сафарли просочила запахом Стамбула, чарівною атмосферою Сходу, ароматами прянощів і екзотичних страв. Турецька столиця очима автора зовні яскрава і трохи вигадлива, таємнича і прекрасна, а часом глуха і повна безвихідь. Його жителі разюче відрізняються один від одного і являють читачеві дивовижні реалії турецької дійсності: традиції, звичаї та побут. Їхні долі - блюдо з прекрасну історію любові, відчаю, надій, що збулися і зруйнованих життів, густо приправлена своєрідністю східного колориту. Вони - відображення турецької столиці, яку оспівує в своєму романі Ельчин Сафарли.

«Солодка сіль Босфору»: короткий зміст

Для багатьох Стамбул - місто ваблять перспектив, для інших - криївку. Хтось мріє покинути його і відправитися на пошуки щастя в Європу, хтось ховається в його обіймах від буденності західного життя. Для приїжджих Стамбул - завжди лотерея. Виграють в ній одиниці. Журналіст з Баку, головний герой книги «Солодка сіль Босфору», називає турецьку столицю «містом душі». Для нього Стамбул - мрія, яка пахне фісташками восени і покрита цукровою пудрою взимку. До неї героя веде тернистий шлях, витканий з особистих трагедій. Зрада і швидка смерть коханої жінки змушують його метатися між Баку і «містом душі». Спалені квитки на літак до Стамбула, кімната померлої Аїди, її могила знаходяться по одну сторону, мрія - по іншу. Там його чекають собака Айдинлиг, рудоволоса німа художниця Гюльбен і жар-птиця на вершині пагорба Чамлиджа. У Стамбулі звичний запах міцного кава умиротворена місяць над Босфором, вірним другом, що рятує від одіночества- мила серцю мечеть і величний собор Айя-Софія.

Стамбульський привид

Там на шляху в кондитерську журналіст зустрів Арзу, жінку, пророкує обраним щастя. Вона - образ з перекази, привид Стамбула, який є в дощову погоду. Минуло вже півстоліття з тих пір, як Арзу померла. Вона наклала на себе руки, дізнавшись про загибель улюбленого чоловіка. Аллах не пробачив грішницю, що наклала на себе руки, і прирік на вічні поневіряння по місту, покритому завісою дощу. Арзу повідала журналісту про те, що в Стамбулі він зустріне любов і знайде свій будинок. Вона зникла в одну мить, залишивши у його ніг пару червоних туфель - німе свідоцтво їх зустрічі. Пророцтва жінки-примари збулися. Журналіст, дійсно, переїхав в «місто душі» назавжди і зустрів там прекрасну Зейнеп, свою майбутню дружину.

Стамбул - «місто душі»

У Стамбулі з серця молодої людини впали окови. Журналіст вдихав свободу на повні груди і відчував нескінченне щастя від перебування в місті своєї мрії. Тут все було інакше. День народження, який раніше був пов`язаний з марним самоаналізом і боязкими надіями на світле майбутнє, перетворився в бурхливе свято з гучним застіллям і чіткими планами на життя. У Стамбулі панувала атмосфера свободи. Молода людина вперше відчував, що живе згідно зі своїми бажаннями, вірить в себе, діє, не сумніваючись. Стамбул представлявся йому ангелом-хранителем і рідним вогнищем, владним містом який не терпить розставань. Куди б не їхав журналіст, він завжди повертався. Світом молодої людини стали вулиці улюбленого Стамбула, квартира з дубовим підлогою, аромати спецій на Єгипетському базарі, вид на Золотий Ріг і люди, про яких він писав у своїх нотатках. Це і є, як вважає Ельчин Сафарли, солодка сіль Босфору. Сюжет книги - відображення цього твердження, але часом сильно спотворене. Адже для головного героя Стамбул обернувся казкою, а для інших - непроглядна пеклом.

Каскади образів Ельчина Сафарли

Перед поглядом читачів постає безліч контрастних образів, що створюють цілісну картину життя в турецькій столиці. Журналіст описує в своїх замальовках жінок і чоловіків Стамбула, їх погляди, мрії і спосіб життя. Зі своєю подругою-туркенею Айше молода людина танцює до ранку в клубах, наспівує пісні, гуляючи по місту, і обговорює за обідом стереотипи європейців про турецьких жінок. Жителі Заходу впевнені, що мусульманки досі моляться з ранку до ночі, відмовляються від благ цивілізації і одягаються в безформні вбрання. Айше згодна з цим твердженням лише наполовину. У Стамбулі жінки сучасні та яскраві, вважає дівчина, але з сумом визнає, що в інших частинах Туреччини їх права як і раніше порушуються. Типовою мешканкою столиці можна назвати Шинай, редактора газети, в якій працює журналіст. Вона віруюча і пишається цим, але голову не покриває, курить кальян і може відпустити міцне слівце.

Чи не для всіх сіль Босфору солодка

Ще одна героїня книги Сафарли «Солодка сіль Босфору» - Сена, і зовсім мріє втекти з Туреччини. Вона ненавидить Стамбул, а Босфор порівнює з засмітилися болотом. Дівчина переконана, що турки втратили своє обличчя під впливом Європи. Сама вона пишається своїм походженням і ні за що не піддасться віянням Заходу. Сена вважає себе віруючою. Втім, журналіст знаходить іслам своєї подруги трохи дитячим. Її одяг виключно зеленого кольору, який любив пророк Мухаммед. Аллах Сени - НЕ божество, а добрий старець, який завжди готовий вислухати і допомогти. Вона багато курить, не покриває голову. Дівчина впевнена, що Бог в цьому питанні з нею солідарний. Сені в житті довелося нелегко. Їй видалили нирку, прооперували ніс. Зараз у Сени запалені лицевий нерв. Вона ходить в лікарню частіше, ніж в мечеть, але не залишає мрію про переїзд до Лондона.

Вікові традиції очима жителів турецької столиці

Турецьким традиціям Сафарли присвятив чималу частину свого роману «Солодка сіль Босфору». Зміст кожного розділу - нове оповідання. Деякі герої підкоряються віковим звичаям, інші борються за особисте право на свободу і щастя. Спортивний оглядач Махсун - успішний молодий чоловік. Він непогано заробляє, має яскраву зовнішність. Вдома на нього чекає дружина і син. Дружину Махсун поважає, але не любить. Її молодій людині вибрала мати. Для нього Бірс просто чудова господиня і мати його дитини. Махсун володіє вогненним темпераментом, часто закохується і регулярно заводить романи на стороні, проте з сім`ї йти не збирається. Дружина і діти в Туреччині - це святе. Журналіст щиро не розуміє, чому такий видатний хлопець не зміг одружуватися по любові. Відповідь - звичаї. Повна протилежність Махсуна - Тахір. Він пішов проти волі матері і одружився з російською дівчиною. Навіть через роки жінка не примирилася з вибором сина.

Сексуальні меншини в Стамбулі

У своїй книзі автор також торкається теми, незвичайні для східної культури. Серед них - одностатева любов. Туркені Дамла і Гюлер ведуть активну боротьбу з святенницькою мораллю в романі Сафарли «Солодка сіль Босфору». Про що ці дівчата мріють і до чого прагнуть? Дамла і Гюлер вірять, що в Туреччині коли-небудь легалізують одностатеві шлюби, а дискримінація людей з нетрадиційною орієнтацією зникне з повсякденного життя суспільства. Вони пишуть листи до державних установ, в яких відкрито висловлюють свою позицію. Жителі Стамбула відносяться до цього питання двояко: багато відкрито засуджують Дамлу і Гюлер, інші приймають їх відносини як даність. Втім, вони живуть досить комфортно. Дамла - сценарист і працює над серіалами. Гюлер зайнята перекладацькою діяльністю. Не так давно вони купили квартиру.

Не всі виграють в лотерею

Долі емігрантів в Стамбулі - ще одна актуальна тема, якої приділив увагу автор роману. «Солодка сіль Босфору» оголює перед читачем непривабливу правду життя. Не всі шукачі щастя виграють в лотерею. Женя приїхала до Туреччини з Києва після смерті матері, не витримавши сексуальних домагань з боку батька. Тут вона працює повією. Вона розповідає про своє життя, не соромлячись, але від слів її віє безвихіддю. Женя каже, що турки добре платять, але не піклуються про контрацепцію, наївно вважаючи, що обрізання - кращий захист. Найбільше вона боїться СНІДу. Крім цього, дівчину вже нічим не налякати. Одного разу один курд перекусив їй мочку вуха. Женя сама зупиняла кров. Йти в лікарню дівчина не наважилася: у неї прострочена віза. Женя не вірить в майбутнє, для неї воно вкрите туманом. На тлі її трагедії виділяється історія російської дівчини Свєти. Вона теж приїхала в Стамбул за щастям. Світла довго шукала роботу і врешті-решт влаштувалася офіціанткою в кафе, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Дівчина визнає, що народилася під щасливою зіркою.

Доля курдського населення Туреччини

Описує Сафарли і життя курдського населення в Туреччині. У цій країні вони ні свої, ні чужі. Турки майстерно приховують свою неприязнь до них за маскою ввічливості. Самі курди відчувають себе пригнобленими і мріють про створення власної держави. Але не завжди до цього прагнуть жінки, замучені суворою вдачею своїх чоловіків. Одна з замальовок журналіста присвячена курдянке Сані, яка з жахом розповідає про своє життя. Чоловік б`є її через включеного світла після дев`ятої вечора, може отруїти цуценя своєї дочки, тому що гидує тваринами. Сім`я живе бідно. Грошей вистачає тільки на їжу. Сана мріє про краще майбутнє для своєї дочки: освіту і престижної професії. Мати відмовляє собі в їжі, щоб купити їй ще одну книжку. Це одна з найбільш похмурих картин, яку намалював у своєму романі Ельчин Сафарли.

«Солодка сіль Босфору»: зміст

Образи стрімко змінюють один одного, не даючи читачеві отямитися. Вчителька англійської з Грузії, яка втратила доньку, ховається від свого смутку в Стамбулі. На концерті епатажної співачки з червоним волоссям Джандан Ерчетін вибухає бомба. Газета Ширін мріє схуднути і ненавидить Шекер-Байрам за велику кількість солодощів. Радикальний трансвестит Хасан з Ірану сумує за батьківщиною і відрікшись від нього матері. Стриптизерка Оксана відмовляється продавати своє тіло туркам і сподівається вийти заміж. Та, що говорить кішка-аристократка веде бесіду з журналістом в нічному мороці. Всі ці різношерсті історії нанизані на основну сюжетну лінію - історію кохання азербайджанського журналіста і дівчата-туркені Зейнеп Четін. Їхні стосунки прості і невигадливі, наповнені ніжністю, палкої чуттєвістю і умиротвореної гармонією, яка жодного разу не була порушена впродовж всієї книги. Вся принадність роману «Солодка сіль Босфору» в контрастних образах, покладених на ідеальне щастя в недосконалому світі. Читаючи книгу, можна вловити запах Стамбула, відчути подих вітру, опинитися віч-на-віч з легендарним Константинополем.

Відгуки читачів про роман Ельчина Сафарли

Відгуки про роман читачі залишають суперечливі. Байдужим книга Сафарли не залишила нікого. Багатьох полонить казкова атмосфера Стамбула і незвичайна задумка автора. Однак є чимало читачів, роздратованих надмірної сентиментальністю і воістину величезною кількістю гастрономічних метафор. Але такий Ельчин Сафарли. «Солодка сіль Босфору» - яскраве, емоційне твір. Можливо, без чуттєвих відступів і східних солодощів на кожній сторінці книга не була б такою живою.