"Бронзовий птах": учасники, знімальна група, сюжет і актори. "Бронзовий птах", "кортик": долі акторів
Трисерійний міні-серіали «Кортик», «Бронзовий птах» і «Останнє літо дитинства», які були зняті за творами талановитого письменника Анатолія Рибакова, протягом цілих двадцяти років були хітами радянського телебачення за часів всіх шкільних канікул. Пригоди трьох друзів - Ведмедики, Генки і Славіка - реалії піонерського побуту післяреволюційних років розбурхували свідомість хлопців. На сьогоднішній день ці стрічки вже стали класикою кіностудії «Білорусьфільм».
Друга частина цієї трилогії - «Бронзовий птах» - вийшла на екрани Радянського Союзу трохи більше 40 років тому - в червні 1974 р, і відразу ж полюбилася мільйонам дівчат і хлопців. Багато хлопців намагалися повторювати подвиги телегероїв, які зайняли їх уми і здавалися найкращими. Можна з упевненістю сказати, що прокинулися знаменитими юні актори. "бронзовий птах" - Справжнісінька історія про ідеальну піонерської організації.
Сюжетна лінія картини
Історія відбувається досить проста. Троє московських дітлахів - Михайло Поляков, Геннадій Петров і В`ячеслав Ельдаров - в компанії з іншими учнями своєї рідної школи приїжджають на літні канікули в піонерський табір, розташований за містом. Це табір розташувався на території заміського будинку, який належав графу Карагаєви, який втік за кордон. Про членів сім`ї графа серед місцевого населення ходили різні чутки і розповідалися неймовірні легенди. Говорили, що, згідно з наказом імператриці, предки графа були страчені і поховані на болоті. А тепер, через багато років, примари кожного з них залякували подорожніх, які збилися зі шляху. Ще народний поголос вела оповідь про батька графа, які, незважаючи на те, що був дивакуватим чоловіком, зумів зберегти і примножити отримане багатство. Але в кінці свого життя він сховав його в околицях лісу. Але де саме - ніхто не знав.
«Графиня» виявилася справжнісінькою графинею
В той час, який описує історія, в графському особняку жила тільки Софія Павлівна, економка вельми поважних років, якій невгамовні піонери дали прізвисько Графиня. Тут неможливо не відступити від оповіді і не розповісти про один цікавий факт. Актори фільму «Бронзовий птах» підбиралися, виходячи з можливості зіграти запропоновані ролі. І вибір режисера був просто чудовий.
Окреме «спасибі» йому за актрису Марію Капніст, яка зіграла економку Карагаєви. Ця жінка в своєму звичайному житті була спадковою дворянкою і графинею. А рік 1941-й обернувся для неї не тільки початком війни, а й репресією «за антирадянську пропаганду і агітацію». Капніст стала відома великому колу глядачів виконанням ролей відьом, загадкових бабусь, дам, чародійок. Через те, що в роки ув`язнення їй довелося працювати під землею, у неї виникла клаустрофобія, що і стало через багато років причиною її смерті. Марія Ростиславівна намагалася не користуватися підземними пішохідними переходами. Коли їй було 79 років (1993 рік), вона переходила проспект Перемоги в Києві. Її збила машина. На смерть.
Особняк або комуна
Отже, особняк графа Карагаєва займала тільки Софія Павлівна. Але комсомольцям сподобалося це місце і вони вирішили влаштувати там трудову комуну для вихованців дитячого будинку, які, в більшості своїй, були звичайними безпритульними. Покоївка, природно, противиться такого повороту подій. А прийшли до неї поговорити комсомольцям навіть пред`являє охоронну грамоту, згідно з якою, це маєток визнавалося історичним пам`ятником і представляло собою величезну цінність.
Щоб персонажі вийшли цікавими, щоб всі грали свої ролі якнайкраще і правдивіше, підбиралися актори. "бронзовий птах" здавалася величезним квітником талановитих артистів.
В цей же час в селі відбувається два дивних і незрозумілих події. З піонерського табору пропадають два піонера, а в околицях цього села, на красивому зеленому лузі знаходять убитим Кузьміна, який колись працював у графа лісником.
У пошуках зниклих хлопців
Троє нерозлучних друзів - Мишка, Генка і Славик - позичають човен у Кіндрата Степановича (місцевого художника) і вчотирьох (запросивши в собою сільського хлопчини Жердяя) пливуть по річці, намагаючись знайти зниклих піонерів.
Августин Милованов (художник) та Олег Севостьянов (Жердяй) - теж задіяні актори. «Бронзовий птах» - єдиний фільм не просто про піонерів, а й про їх організації, - дав можливість їм зіграти ролі далеко не головні, але важливі для створення особливої атмосфери цього міні-серіалу.
Втікачі дуже швидко були знайдені і повернені в піонертабір. А ось друга подія - вбивство лісника - поки залишилося нерозкритим.
Записка з орла
Через кілька днів після цих подій Михайло і В`ячеслав вирішили з`їздити в місто. У поїзді вони помітили Графиню і почали за нею стеження. Так вони змогли побачити, як вона дістала якусь записку з добре замаскованого в фігурі орла схованки. З розмови з доктором повітової лікарні Мишка дізнається цікаву інформацію про те, що карта, на якій зазначено місце з заритими коштовностями, захована у великій бронзового птаха, яка багато років прикрашає вхід в особняк графа. Друзі без зволікання вирішили приступити до пошуків. Тепер вони розуміють, що лісника вбили ті люди, які зацікавлені якнайшвидше відшукати графські скарби.
юні актори
Трійку друзів, які були головними дійовими особами в усіх трьох картинах, зіграли Сергій Шовкуненка (Миша Поляков), Ігор Шульженко (Слава Ельдаров) і Володимир Дичковський (Геннадій Петров). Тобто, саме вони грали і в фільмі «Бронзовий птах». Актори і ролі, ними виконуються, припали хлопцям по душі. Вони відчували себе дорослими і самостійними. Хлопці навіть забули про навчання.
Через багато років після закінчення зйомок В`ячеслав Ельдаров згадував, що до роботи в кіно він навчався дуже добре, а за рік зйомок 14-річний підліток просто розлінувався. У школу, куди хлопців відрядили (в Вільнюсі), друзі сходили всього один раз, зате встигли влаштувати вибух в хімкабінет. Пізніше в готель, де вони жили, приходили вчителі. Але хлопцям це було нецікаво.
Його мама була проти зйомок, але Ігор її вмовив, мотивуючи це тим, що хлопчиків на роль Славки пробувалися багато, а вибрали саме його.
Тільки зйомками займалися під час роботи над фільмом юні актори. "бронзовий птах" - Один з кращих фільмів, знятих в Радянському Союзі, так і не дав можливості знань осісти в їх головах.
Ігор Шульженко, такий правильний і інтелігентний на екрані, у своїй справжнього життя так і не закінчив жодного інституту (а він мав колись в політех і радіотехнічний інститути). Він навчився класти плитку і цим заробляв собі на життя. Лютий 2009 року було останнім в його долі.
Володимир Дичковський потрапив в картину так само, як і Шульженко. У школу, де він навчався, приїхав помічник режисера і запросив хлопчика на фотопроби. Так почалася його робота над трилогією. Володимир досі пам`ятає, на що витратив гонорар - купив собі крутий мопед. Дичковський вже більше тридцяти років за кермом - працює шофером і ні про що в своєму житті не шкодує, бо впевнений: його життя дуже цікава.
Такими стали екранні друзі, Славка і Генка, актори фільму «Бронзовий птах». Їх доля склалася по-різному, схожість лише в тому, що кінокар`єру вони обидва не вибрали. Але ні про що ні один, ні інший не жалкували. До речі, Шульженко, як і Дичковський, не дуже любив переглядати свої роботи в кіно: чомусь соромився.
Не завжди піонер - приклад всім хлопцям
Актори фільму «Кортик» та фільму «Бронзовий птах» були однією і тією ж командою, адже друга стрічка була логічним продовженням першої.
Головний герой трилогії Михайло Поляков - хлопчик начитаний, розумний, серйозний, відповідальний, що володіє загостреним почуттям справедливості. Він завжди намагається допомогти оточуючим, домагається торжества правди.
А ось в житті юного Сергія Шовкуненка все відбувалося зовсім не так. Доля акторів «Кортик» та «Бронзовий птах» не завжди підносила їм приємні несподіванки. І життя Шовкуненка була цього яскравим наочним підтвердженням. Хоча багато в чому він був винен сам.
Його батьки працювали на «Мосфільмі»: тато був директором 2-го творчого об`єднання кіностудії, а мама - асистентом режисера. Сергій був другою дитиною, в сім`ї підростала старша дочка Ольга.
Мамі довелося знову вийти на роботу після смерті від раку в 1963 році її чоловіка, Юрія Олександровича (вона кілька років не працювала, вела домашнє господарство). Сергійка виховувала сестра. Але в 1972 році вона вийшла заміж і поїхала спершу в Ізраїль, а потім в США. Сергій залишився наданим сам собі, та й сестра була для нього авторитетом. Він зв`язався з поганою компанією. Для порятунку сина від згубного впливу мати привела його на «Мосфільм».
ідеальний піонер
Режисер Микола Калінін якраз починав працювати над екранізацією повісті Анатолія Рибакова «Кортик». Сергій ідеально йому підійшов на роль Михайла Полякова. До того ж, за деякими даними, саме автор книг Рибаков особисто затвердив Шовкуненка на роль Полякова. Попадання в образ було більш ніж точним. Та й на екрані юний актор поводився легко і невимушено, набагато краще, ніж його товариші по стрічці. Через рік після тріумфального виходу на екрани картини «Кортик» знімали його продовження - фільм «Бронзовий птах». Шовкуненка залишив свій акторський слід і в стрічці «Бронзовий птах». Актори, долі яких разюче змінилися після цих зйомок, на той момент просто раділи такому цікавому проекту і грали від душі. А про Сергія після закінчення зйомок заговорили, як про талановитого юного актора.
артист
Закінчивши 8 класів хлопець не захотів вчитися далі. А його так блискуче почалася кар`єра обірвалася раптово після бійки (Сергію було тоді 16 років). Його посадили на рік. З цього моменту його життя було яскравою ілюстрацією кіношного: «вкрав - випив - в тюрму». За 17 років у нього було п`ять ходок. «Законники» дали йому кличку Артист. Навіть одруження Сергія на чарівній дівчині Олені не змусила його змінити своє життя.
У 1994 році він в черговий раз виходить на свободу, сколочує «бригаду», яка контролює прилеглі до «Мосфільму» території. Незабаром інтереси його команди стикаються з інтересами казанської угруповання. І до того серйозно, що Сергій вирішує виїхати з мамою до сестри в США. Переїзд вони запланували на останні дні лютого. Але нічого з цього не вийшло.
11 лютого 1995 року Шовкуненка близько пів на одинадцяту вечора приїхав додому. У під`їзд, де на нього чекав кілер, він зайшов один (охоронці були відпущені). Сергій встиг отримати невелике поранення в живіт, поки забігав в ліфт. Йому вдалося забігти в квартиру і закрити за собою двері. Але в поспіху ключі з замкової щілини він не вийняв. Кілер зайшов слідом за ним. У його пістолеті залишалося п`ять куль. Двома він убив 76-річну маму Сергія, трьома добив Шовкуненка.
Згасла зірка талановитого актора, якому так і не вдалося стати ні відомої на весь світ кінозіркою, залишивши відбиток долоні на Алеї Слави, ні «злодієм в законі».
Вірний посил майбутнім поколінням
Так, фільм «Бронзовий птах» (актори і ролі, ними виконуються в якому, так полюбилися мільйонам глядачів) зробив з хлопців маленьких зірочок, які стали відомими в усіх містах Радянського Союзу. Та й акторам більш дорослим і вже з`являлися на екрані, додав певної популярності. І все-таки, це була картина про дружбу, взаємодопомогу, добрих прагненнях. Вона прищеплювала глядачам правильні поняття і думки, манеру поведінки. Можливо, саме це і дало стрічці таку довгу життя, адже навіть сьогодні, через стільки років після розвалу Радянського Союзу, фільм виглядає з не меншим інтересом не тільки людьми середнього віку, що виросли на ньому, але і їх дітьми, і навіть онуками. А це дорогого коштує.
