Історія мультиплікації в росії

Відео: Мультфільм Центру Єльцина Історія Росії

Ну, хто не любить мультфільми? Зараз індустрія розвинулася до такого ступеня, що мультики мають такі спецефекти і графіку, що часом важко згадати давні «плоскі» фільми з неякісної прорисовкой, без всіляких ефектів, як, наприклад, 3D. Сучасні діти вже ніколи не зрозуміють, що значить мультфільм з героями з пластиліну про ворону з сиром, що означають прості короткі мультики з бляклими квітами і трохи приглушеними голосами героїв, а про діафільми вже і говорити нічого!

Історія мультиплікації - це ще один етап розвитку кіно, адже з самого початку мультфільми вважалися окремим кіножанрі. Так повелося попри те, що з кіно мультфільми мають менше спільного, ніж з живописом.

Мультфільмами ми зобов`язані Жозефу Плато

Як і будь-яка інша історія, історія анімації і мультиплікації мала свої злети і падіння, зрушення і довгі застої. Однак тим вона і цікава, що виробництво мультфільмів розвивалося майже постійно і продовжує це робити досі. Історія виникнення мультиплікації пов`язана з маєтком бельгійського вченого Жозефа Плато. Він відомий тим, що в 1832 році створив іграшку під назвою стробоскоп. Навряд чи наші дітки стали б грати з такою іграшкою в сучасному світі, але хлопцям 19 століття така розвага було до вподоби. На плоский диск наносився малюнок, наприклад біжить кінь (як це було у Плато), причому наступний трохи відрізнявся від попереднього, тобто малюнки зображували послідовність дій тваринного при стрибку. Коли диск крутився, складалося враження рухомої картинки.

перший мультиплікатор

Але як би не старався Жозеф Плато вдосконалювати свою установку, створити повноцінний мультфільм у нього не вийшло. Він поступився місцем французові Емілю Рейно, який створив схожий апарат під назвою праксиноскоп, який складався з циліндра з нанесеними на ньому такими ж поетапними малюнками, як в стробоскопи.

Так і почалася історія мультиплікації. Вже в кінці 17 століття француз заснував невеликий оптичний театр, де він показував всім бажаючим комічні вистави довжиною в 15 хвилин. Згодом установка змінилася, додалася система дзеркал і підсвічування, що, природно, наблизило світ до такого чарівного дійства, як мультфільм.

Мультиплікація перші десятиліття свого життя продовжувала розвиватися у Франції поряд з театром і кіно. Відомий режисер Еміль Коль славився чудовими акторськими постановками, але все-таки мультиплікація зачепила його більше, і в 1908 році він «намалював» свій перший мультик. Щоб домогтися реалістичності, Коль використовував фотографії та змальовував об`єкти з натури, але все ж його дітище було більше схоже на комікс в русі, ніж на фільм.

Балетмейстер театру - основоположник мультиплікації в Росії

Що стосується російських діячів в області мультиплікації, то вони перевели мультики на новий рівень, тепер в ролі героїв були ляльки. Так в 1906 році був створений перший вітчизняний мультфільм, з якого і почалася історія мультиплікації в Росії. Олександр Ширяєв, балетмейстер Маріїнського театру, змонтував мультфільм, дійовими особами якого стали 12 танцюючих ляльок.

Короткий фільм, записаний на плівці шириною в 1,5 см, виявився занадто трудомісткою роботою. Протягом трьох місяців Олександр бігав від камери до самої постановки настільки часто, що навіть протер дірку в підлозі. Ляльки у Ширяєва не просто переміщаються над поверхнею, точно привиди, вони, як живі, стрибають, крутяться в повітрі і виконують неймовірні руху. Відомі історики і мультиплікатори до сих пір не можуть розгадати секрет такої активності персонажів. Що не кажи, а історія вітчизняної мультиплікації - це справа складна і серйозна, тому не завжди навіть самим просунутим фахівцям вдається до кінця зрозуміти принципи дії того чи іншого приладу.

Владислав Старевич - яскравий «персонаж» російської мультиплікації

Історія створення мультиплікації пов`язана з іменами французьких учених і режисерів. Владислав Старевич був точно "Біла ворона" серед цих іноземців, адже в 1912 році він придумав справжнісінький 3D-мультфільм! Ні, історія російської мультиплікації ще не дійшла до того моменту, коли люди додумалися надягати спеціальні окуляри, ця людина створила тривалий ляльковий мультфільм. Він був чорно-білим, дивним і навіть страшним, адже зробити красивих персонажів власними руками було трохи складно.

Цей мультфільм називався «Прекрасна Люканіда, або Війна рогачів і вусанів», найцікавіше, що Владислав Старевич використовував комах в своєму творі, що було не випадково, адже він дуже любив цих істот. Саме з цієї людини почалися мультфільми зі змістом, адже Старевич вважав, що фільм повинен не тільки розважати, а й мати якийсь підтекст. Та й взагалі, його фільми замислювалися як якісь навчальні посібники з біології про комах, сам мультиплікатор не припускав, що створить справжній витвір мистецтва.

На одній тільки «Люканіда» Старевич не зупинився, пізніше він створював мультфільми по байкам, тепер вони стали нагадувати якусь подобу казок.

Відео: Гора самоцвітів - Вчений ведмідь (Ми живемо в Росії) Марійська казка

Радянська графіка

Історія радянської мультиплікації почалася в 1924 році, коли на непопулярною на сьогоднішній день студії «Культкіно» нечисленні художники випускали величезну кількість мальованих мультфільмів. Серед них були «Німецькі справи і справи», «Радянські іграшки», «Випадок в Токіо» та інші. Швидкість створення одного мультфільму значно збільшилася, якщо раніше мультиплікатори сиділи місяцями за одним проектом, тепер термін скоротився до 3-х тижнів (в окремих випадках більше). Робилося це завдяки прориву в області техніки. Художники вже мали плоскі шаблони, які економили час і робили процес створення мультика менш трудомістким. Мультиплікація того часу дала світу величезна кількість мультфільмів, що мають величезне значення не тільки в Росії, але і у всьому світі.

Олександр Птушко

Ця людина також зробив внесок у розвиток нашої мультиплікації. За освітою він архітектор, працював і в галузі машинобудування. Але коли він потрапив на "Мосфільм", То зрозумів, що створення лялькових мультфільмів є його покликанням. Там він зміг втілити в життя і свої архітектурні навички, а також допоміг створити непогану технічну базу на найвідомішої в Росії кіностудії.

Він став особливо відомий після створення мультфільму «Новий Гулівер» в 1935 році. Ні, це не накладення тексту на сюжет, це якесь перекроювання «Подорожі Гуллівера» на лад СРСР. І що найважливіше і нове в діяльності Птушко - він зумів об`єднати два абсолютно різних напрямки в кіноіндустрії: мультфільм і акторську гру. Тепер в мультиках з`являються емоції ляльок, масовість, активність, стає очевидною виконана робота майстра. Історія мультиплікації для дітей з добрими і гарними персонажами починає свій відлік саме від Птушко.

Незабаром він стає директором нової студії мультфільмів «Союздетмультфільм», але чомусь через деякий час покидає свій пост, далі про його мультиплікаційної діяльності відомо лише те, що вона закінчилася. Олександр вирішив присвятити себе кінофільмів. Але в своїх подальших кінороботах він використовував «фішки» мультиплікації.

Уолт Дісней і його «пожертвування»

Виявляється, історія мультиплікації в Росії будувалася і складалася по шматочках не тільки силами російських дослідників, вчених і просто любителів мультиків, сам Уолт Дісней подарував московським кінофестивалю цілу котушку якісної плівки з намальованим усіма улюбленим мультфільмом про старого доброго Міккі Мауса. Наш вітчизняний режисер Федір Хитрук був настільки під враженням від плавної і непомітною зміни кадрів і якості промальовування, що зрозумів, що ми хочемо так само! Однак в Росії поки були лише лялькові постановки з, м`яко кажучи, непрезентабельними іграшками. У зв`язку з бажанням вдосконалення була створена студія, відома всім радянським і пострадянським дітям, - "Союзмультфільм".

"Союзмультфільм" - Корпорація ностальгії

У 1935 році наші мультиплікатори зрозуміли, що пора щось в житті мальованих картинок міняти, пора вже викинути ці старі ляльки і почати займатися серйозними речами. Об`єднання декількох невеликих студій, розкиданих по всій країні, стало створювати більш масштабні твори, багато критики стверджують, що історія мультиплікації починається саме з цього моменту в нашій країні. Перші роботи студії були досить нудними, тому що були присвячені розвитку прогресу в Європі, але вже до 1940 року фахівці з Ленінграда перейшли в московський союз. Однак навіть після цього нічого доброго не відбувалося, так як почалася війна, всі організації мали чітку установку - піднімати патріотичний дух народу.

Відео: Історія Росії очима американців

У повоєнний час спостерігався різкий підйом рівня виробництва мультфільмів. Глядач бачив не звичайну зміну картинок і не звичних ляльок, а реалістичних персонажів і цікаві сюжети. Все це досягалося за рахунок використання нового обладнання, вже перевіреного американським товаришем Уолтом Діснеєм і його студією. Наприклад, в 1952 році інженерами була створена така сама камера, як на студії "Дісней". Були створені нові способи зйомки (ефект об`ємності зображення) і доводилися до автоматизму старі. У цей момент мультфільми знаходять свою нову оболонку, замість безглуздих дитячих «кіношек» з`являються навчальні і мають якийсь підтекст роботи. Крім короткометражок, знімаються повнометражні мультики, такі як «Снігова королева». Загалом, з моменту створення «Союзмультфільму» і починається історія мультиплікації в Росії. Для дітей в ті часи навіть невеликі зрушення були помітні і навіть самі коротенькі фільми цінувалися.

1980-1990-е

Після пережитої зміни напряму в мультиплікації радянські мультики починають ставати все краще з кінця 1970 року. Саме в той десятиліття з`явився такий відомий мультфільм, як «Їжачок в тумані», який дивилися, напевно, всі діти, що народилися до 2000-х. Однак особливий підйом діяльності мультиплікаторів спостерігався в 80-х роках минулого століття. У той час виходить відомий мальований фільм Романа Качанова «Таємниця третьої планети». Сталося це в 1981 році. Ця картина підкорила серця багатьох дітей того часу, та й дорослі не гребували його переглядом, чесно кажучи. У цьому ж році виходить знаменита «Пластилінова ворона», що знаменує прихід на студію «Екран» нового мультиплікатора, Олександра Татарського. Через кілька років цей же фахівець створює мультик «Зворотний бік Місяця», назва якого так і заманює дізнатися, що ж там, на іншій стороні Місяця?

Але пластилін - це лише "квіточки", Так як в Свердловську, активно брав участь в мультиплікаційної діяльності країни, мальовані кіно створювалися за допомогою скла. Тоді і прославився художник по склу Олександр Петров. Серед таких скляних малюнків - «Казочка про козявочку», випущена в 1985 році.

Кінець 1980-х років знаменується різкими і грубими штрихами в малювання, поганою якістю зображення і взагалі розмитістю, це легко помітити на прикладі «Слідство ведуть Колобки». Ця мода була як хвороба, що поширена в світі вітчизняної мультиплікації, лише деякі художники позбувалися від звички неохайного малювання, хоча його можна назвати окремим стилем, як у живописі.

У 90-е Росія починає співпрацювати з зарубіжними студіями, художники підписують контракти і разом із зарубіжними фахівцями створюють повнометражні мультфільми. Але все-таки самі патріотичні художники залишаються на батьківщині, з їх допомогою і триває історія мультиплікації в нашій країні.

мультиплікація сьогодні

Після розвалу Радянського Союзу не тільки в житті країни розквітав криза, але і в житті анімації. Здавалося, що історія мультиплікації для дітей, так само як і для дорослих, закінчена. Студії існували лише за рахунок реклами і рідкісних замовлень. Але все ж в цей час були роботи, які удостоїлися премії ( «Старий і море» і «Зимова казка»). «Союзмультфільм» також піддався руйнуванню, начальство продало все права на мультфільми і повністю зруйнувало студію.

Але вже в 2002 році Росія вперше використовувала комп`ютер для створення анімації, і навіть не дивлячись на «смутні» час в історії мультиплікації, роботи російських аніматорів займали почесні місця на світових конкурсах.

У 2006 році в Росії відновилося виробництво мультфільмів, вийшли «Князь Володимир», «Карлик Ніс». З`являються нові студії: «Млин» і «Сонячний Дім».

Але виявилося, що рано поки радіти, тому що через 3 роки після випуску останніх відомих фільмів почалася чорна смуга кризи. Багато студій закривалися, а держава перестала сприяти розвитку російської анімації.

Зараз багато вітчизняних студії випускають улюблені всіма мультфільми, часом історії не вкладаються в годинний фільм, тому доводиться малювати 2-3, а то і більше частин. Поки невдач в історії мультиплікації в Росії не передбачається.

Що не кажи, а навіть дорослі люблять подивитися мультики і часом роблять це уважніше своїх малолітніх дітей, а все тому, що сучасні мультфільми яскраві, цікаві та смішні. Їх тепер не порівняти з ляльковими, де брали участь таргани та інші комахи. Проте кожна сходинка, на яку "піднімалася" історія російської мультиплікації, важлива, адже кожна з них вела до досконалості.