Радянський письменник евгений перм`як. Біографія, особливості творчості, казки та оповідання евгенія пермяка

Євген Пермяк - прославлений радянський письменник и драматург. Євген Андрійович звертався в своїй творчості як до серйозної літератури, что відбіває соціальну дійсність и СТОСУНКІВ между людьми, так и до дитячої. І самє остання принесла Йому найбільшу Популярність.

Євген Пермяк: біографія

Пермяк - псевдонім автора, справжнє прізвище его булу Віссі. Народився Євген Андрійович Віссі в 1902 году, 31 жовтня, в городе Пермі. Однако БУВ у перший же рік життя відправленій разом з матір`ю в Воткінськ. У дитячі роки Майбутній автор повертався в рідне місто, гостював у родічів, проти візіті були Короткі и рідкісні. Більшу ж часть дитинства и юні роки маленький Женя провів в Воткінську.

Ще до того, як Женя Пішов до школи, Йому не раз доводилося бувати на Воткинском заводі, де працювала его тітка. Сам письменник говорів, что Ранее заглянувши в мартенівські печі, чем в буквар, а з інструментамі подружівся ще до того, як познайомівся з таблицею множення.

робота

У Воткінську Євген Пермяк закінчив школу, а потім поступово на службу в купінськіх мясопункт конторщиком. Потім встіг попрацюваті и на пермської цукеркової Фабриці «Рекорд». Одночасно з ЦІМ намагався влаштуватіся коректор в газети «Червоне Прикамье» и «Зірка». Друкувалися статті и вірші, підпісуючісь як «Майстер Непряхіної». Був призначення на місце режисера в драмгуртку при робітнічому клубі ім. Томського.

Незабаром в Воткінську Євген получил и кореспондентській квиток (1923), Який БУВ видань на имя Віссова-Непряхіна.

Вища освіта

У 1 924 году Євген Пермяк (тоді ще Віссі) Надходить в Пермській університет на соціально-економічне відділення педагогічного факультету. Своє бажання здобути вищу освіту ВІН пояснював тім, что хочет працювати в народну освіту. Вступивши до університету, Євген з головою порінув у Громадську діяльність. ВІН займався різної клубної роботів, взявши участь в организации гуртка так званої Живий театралізовані Газети (ЖТГ), что корістується в ті роки Величезне популярністю.

Уже пізніше, в 1973 году, Євген Пермяк будет с теплотою згадувати роки, проведені в університеті. Особливе місце ВІН пріділіть Спогади про ЖТГ, розповість, что студенти називали ее «Кузня». Назва пов`язана з тим, что пермській університет БУВ Єдиним на Уралі. І самє ВІН ставши місцем, де "Куваєв" Хіміки, лікарі, педагоги и т.д.

Випуск газети

КОЖЕН випуск нового номера «Кузні» ставав Справжня сенсацією для університету. По-перше, тому что газета всегда булу злободенна. Як і друга, критика в ній всегда булу сміліва и очень нещадно. А по-Третє, це всегда Було очень видовищних. Справа в тому, что ЖТГ булу газетою, яка презентувалася только на сцені. Тому Глядачі могли насолодітіся ще й музик, піснями, танцями и речитативами. На кожен випуск збірався великий Університетський зал, и там НЕ Було вільніх Місць. Кроме того, часто газета віїжджала з випуску. Жива газета корістувалася Величезне популярністю.

Розповіді Євгена Перм, та й сам ВІН як письменник, тоді були невідомі. Зато его громадська діяльність НЕ Залишани непоміченою. Часто студента відправлялі на Всесоюзному з`їзд клубних ПРАЦІВНИКІВ, что проходити в Москве, де ВІН представляв свой ПГУ.

Однако, незважаючі на всі це, сама Студентське життя Було нелегко. Незважаючі на стіпендію и невелікі гонорари за статті в газетах, грошей все одно Було очень мало. Тому Віссі підробляв. Достеменно відомо ЛИШЕ ОДНЕ місце его роботи за цею период - водоканал, де прослужив контролером водопроводу все літо 1925 року.

столиця

Закінчівші університет, Євген Андрійович відправівся в столиці, де почав кар`єру драматурга. Дуже скоро ВІН получил Визнання Завдяк п`єсам «Перекат», «Ліс шумить». Смороду були поставлені и йшлі практично на всех підмостках країни.

Во время Великої Вітчізняної Війни письменник БУВ евакуйованій у Свердловськ. У цьом городе провів ВІН все воєнні роки. У ті роки Туди ж були евакуйовані и много других відоміх письменників: Агнія Барто, Лев Тоні, Федір Гладков, Ольга Форш, Ілля Садофьев и ін. З багатьма з них Пермяк БУВ Знайомий.

У ті роки стали відомі Вже и Розповіді Євгена Перм. Тому не дивно, что П.П. Бажов, Який очолював Свердловську організацію письменників, часто запрошував до себе в Гості Євгена Андрійовіча. Незабаром їх Бесіди про письменницьких ремеслі переросли в дружні стосунки.

Помер письменник у Москві в 1982 году, 17 серпня.

Євген Пермяк: Розповіді для дітей та інші твори

Роки, прожіті в Воткінську, Пермі и Свердловську відбіліся в таких творах письменника, як:

• «Високі Ступені»;
• «Азбука нашому жітті»;
• «Дитинство Мавріка»;
• «Дідусева скарбничка»;
• «Сольвінскіе мемории»;
• «Пам`ятні вузлики».

Велика увага Пермяк пріділяв темі праці, особливо гостре вона проявилася в романах:

• «Останні заморозки»;
• «Казка про сірого вовка»;
• «Царство тихої Лутон» и т.д.

Кроме того, перу Перм`яка Належить ряд книг для дітей и юнаків:

• «Дідусева скарбничка»;
• "Кім бути?";
• «Замок без ключа»;
• «Від багаття до котла» и т.д.

Альо найбільш Популярні казки письменника. Найвідоміші з них:

• «Чарівні фарби»;
• «Чужа хвіртка»;
• "Березовий гай";
• «Хитрий килимок»;
• «Зниклі нитки»;
• «Про квапліве куницю и терплячу синицю»;
• «Свічка»;
• «Двійка»;
• «Хто меле муку?»;
• «Незадоволення людина»;
• «Дрібні калоші»;
• «Золотий цвях»;
• «На всі кольори веселки»;
• "Паперовий змій".

Особливості творчості

Основна увага пріділяв Нагальне проблем Суспільства Євген Пермяк. Книги письменника всегда відображалі проблеми сучасного Йому годині. Даже его казки були набліжені до дійсності и насічені політичним підтекстом.

В ідейно-художньому плане романи були засновані на зіткненні подій и характерів, что відображають дух часу. Для Перм`яка сучасність булу фоном, а основним змістом, Пожалуйста визначавши конфлікти оповідання и утворювало цілу систему. Автор поєднав у своїй творчості злободенність, лірічність и в тій же година сатиру. За це его часто дорікалі в публіцістічності и зайвої загостреності характерів и СИТУАЦІЙ. Однако сам Пермяк вважать це заслугою своих творів.