Сфінкс, природа - чудовисько, з загадками все пожірає. Образи в літературі
Сфінкс, природа - тут ми зустрічаємося з двоїстім Тютчева, прекрасно знайомо з грецького міфологією и осміслює буття. Співає у своих філософських роздумів розмірковує над темами, Які стосують очень багатьох. Найчастіше ВІН афористично и предлагает чітачеві самому продовжіті его роздуми, буті «співавтором», так би мовити. Пізніше вірш «Природа-сфінкс» Тютчев предлагает як нову загадку, в Якій может и не буті СЕНС, про что говорити з уїдлівою гіркотою.
загадка сфінкса
У грецькій міфології сфінкс представлявся як чудовисько з жіночою головою, что має Тіло левіці, крила орла и Зміїний хвіст. ВІН охороняв вхід в Фіві. Кожному проходити ставив загадку: «Яке істота может буті чотіріногім, двоногім або мати три ноги?». Кожного НЕ відпісав правильно, сфінкс пожирає. Лише один Едіп унікнув цієї долі. ВІН відповів: «Будучи дитиною, людина повзає на чотірьох кінцівках, ставши доросли, ходити двома ногами, а в старості вікорістовує тростину». Переможених відповіддю чудовисько кинулося зі скелі и погибли.
Сфінкс и масони
У российских масонів в 20-х роках в Петербурге булу ложа під промовістою назв «Вміраючій сфінкс». Тобто смороду вважать, что їх мудрість и начітаність дозволили їм розгадаті загадки. Це, звичайна прекрасно знав Ф.І. Тютчев, коли розмірковував, что є сфінкс. Природа у него виступала всегда в іншій якості. Проти, грандіозній у своїй самотності сфінкс, релікт єгіпетської старовини, Варто урочистих и тихо в прісутності жахлівої пустелі як символ вічності. ВІН дивуватися только вперед, в майбутнє, тоді як ми и все, хто передував нам, прожили свои коротенькі життя и навсегда Зниклий. А ВІН всегда БУВ и всегда буде. Такий сфінкс. Природа, ее космогонія, ще більш велична, холодна и раціональна, и невідворотна доля всегда супроводжує їй.
світ Тютчева
Світ, в якому існував співає, всегда двояко: Він прагнем до самотності, но его пріваблює прекрасний божий світ, де дзвенять струмка, пахнути и цвітуть троянди и де прозорий небокрай. Тут ВІН почти НЕ відчуває самотності, зліваючісь Із Всесвітом.
Рання пейзажна лірика
У молодості, в 20-і роки, Ф.І. Тютчев спріймав природу як живу істоту, у Якій є и душа, и мову. ВІН МІГ уособлюваті грозу як кубок, з которого Геба, сміючісь, пролила на землю грім и зливи. Сфінкс, природа не протиставляв и не зіставляліся поетом. У студентські роки в коло інтересів и читання у него входили два володаря дум того часу, абсолютно Різні между собою, много в чому даже протілежні одна одній - Паскаль и Руссо. Смороду обидвоє не забули Повністю Тютчева. Значний пізніше, Слідом за Паскалем, співає назв людини «ропщущім міслячім очеретом». А Ідеї Руссо, что природа розмовляє зрозумілою всім людям мовою, були прівабліві для Тютчева, что вирази в тому, что ВІН писав, что в природі є любов и свобода. Альо співає шукав Власні дороги в пізнанні світу, поєднуючі в єдине кохання, філософію и природу. Альо шлях до думки, что природа - сфінкс, буде Довгим.
Характерні РІСД природи в молодості поета
Романтизм завоювала панівні позіції, и це не могло не Залишити сліду в поезії Тютчева. Місяць у него - бог світлий, гори - божества рідні, день свой покрив блискучії з волі вісокої богів повісів над Безодня фатального світу. Всі поетичні образи піднесені и гранично романтичні, и очень часто радісні. Чи не такий буде пізній Тютчев.
Лірика зрілого поета
У 30-40-ті роки зростають трівожні мотиви в творах поета, особливо коли ВІН розмірковує про кохання и природи. Так, могут поруч стояти «Весняні води» з їх Яскрава світлою радісною забарвленням, и тієї ж годину ВІН может Бачити таємну и двозначну усмішку природи, и таємніче «Мовчаном», коли почуття и думки повінні буті безмовні, як Вночі зірки, тому что именно співає знає, як Неможливо словом Висловіть точно, что его турбує и непокоїть.
пізній период
У 50-70-ті роки погліблюється тривога, яка всегда супроводжували світогляду Ф. Тютчева. Життя становится все похмурішою и безвіході. ВІН розмірковує про двох фатальних силах, Які беруть участь в Кожній долі від народження до могили, про Смерть и суде Людський. І даже коли ВІН захоплюється тім, як тануть у небі хмари, як медовий аромат віє з полів, ВІН НЕ может Цю тепла картину не Закінчити урочистих и серйозно: пройдуть століття, ми підемо, но все такоже буде ТЕКТ річка и поля лежать під спікся. У ЦІ роки и будут напісані рядки «Природа - сфінкс», вірш короткий и афористичність. Як и много других Вийшла з-під пера поета-філософа твори.
«Природа - сфінкс»
Філософськи розмірковуючі про Таємниці буття, 66-річний поет в 1869 году приходити до висновка, что всі Таємниці - це порожні вігадкі. Загадки сфінкса-природи - це и не загадки зовсім. У них Нічого розгадуваті, їх треба просто Прийняти. Ось це бажання просто злитися з чімось Величезне з юності переслідувало поета, оскількі ВІН знав, что катаклізми людіні НЕ під силу Изменить. Віруюча людина в ньом бере під сумнів Таємницю создания світу Творцем. Загадки в природі, может буті, Ніколи и не Було, даже НЕ запітує, а стверджує автор. Спрійматі як нісенітніцю, як пусте, як ті, что природа - сфінкс, Тютчев может только абсолютно зневірівшісь в проміслі Творця. До цього часу пройде гірка низька Втрати: Е. Денисьева померла в 1864 р, їхні діти - дочка Олена та син Микола - в 1865 р, мати - в 1866 году, а набагато Ранее - дружина Елеонора. І Нічого Изменить Неможливо. У Сонячно розпачі, з абсолютним спокоєм виводу на папері афорістічні рядки «Природа - сфінкс» Тютчев. Чотірівірш написано урочистих мірнім п`ятістопнім ямбом.
коментар Тургенєва
Любив и цінував поезію Ф. Тютчева І.С. Тургенєв Напишіть почти десять років через два вірші в прозі - «Сфінкс» и «Природа». ВІН НЕ спростовує вірш «Природа - сфінкс». Тютчев представивши, як Ніколи Ранее, природу руйнувальніць, а сфінкса - ее уособленням. Тургенєв ж дізнався в рісах сфінкса чи Ярославський, то чи Рязанська хитреньким мужичка, которого ніякому Едіпа НЕ розгадалі. Природа у І. Тургенєва гранично сувора и велична, и їй немає різниці между бліх и «царем» Всього живого - Людина. Вона НЕ знає ні добра, ні зла, вона однаково про всі піклується и всех знищує. Закон для неї - только розум.
Обидвоє российских генія, нескінченно любили и розумілі природу и знали філософію, КОЖЕН по-своєму підійшлі до розробки тими, даючі чітачеві поглянуті на неї з різніх сторон.