Верлібр - що це? Антологія російського верлібру

У статті буде Розглянуто таке Поняття, як верлібр. Що це, Які его Особливості, історія та Відмінності від суміжніх форм - про все це ми поговоримо. Почнемо з визначення.

Особливості верлібру

Русский вільний вірш - явіще, Пожалуйста породжує безліч суперечок. Літературознавці, критики и поети діскутують про ті, звідки походити верлібр, что це, Який его "вік"... Вінікають даже Суперечка про ті, про ті, чи Доречний використовуват сам цею срок. Проти в сучасній науке, что спірається на роботи вчених 1910-1920 років, головні чином Ю. Тинянова (портрет его уявлень нижчих), склав й достатньо чіткій підхід до розуміння того, що таке верлібр в літературі.

Це Особливий тип віршування, Який характерізується послідовнім відмовою від якіх бі щось не Було "вторинна ознака", Властівіх стіховой мови: складового метра, Рімі, ізосіллабізма, ізотонії и регулярної строфікі. ВІДСУТНІСТЬ ціх ознака допомагає нам візначіті верлібр. Що це таке, ви краще зрозумієте на основе зіставлення з суміжнімі формами, Пожалуйста представлено в кінці статті.

Виникнення верлібру

Верлібр, Який розуміється так, МІГ з`явитися лишь в стране, де національна система вірша булу розвинено у Високому Ступені. Такими и були в 19 столітті французьке и німецьке віршування, а на качана следующего - англомовному и російське. При Зовнішній схожості дописемної форм вірша, головні чином молітвословного, з сьогоднішнім верлібром, нужно Визнати, что це абсолютно різнорідні явіща в історичному відношенні. Фольклорний, усний "предверлібр" з`явився до традиції "невільного" вірша в Нашій стране. Ця традиція діяла в течение трех століть. А сучасний сформувався з "предверлібра". ВІН з`явився Шляхом поступової відмові авторів від тих чи других зовнішніх ознака вірша в міру того, як необходимость в них відпадала як для самих поетів, так и для чітачів, Які ставали все більш досвідченімі.

Слід Сказати, что "схожі" на верлібр ОКРЕМІ твори ще в 19, и даже в 18 столітті зустрічаються у вітчізняній поезії. А. Сумароков (портрет его уявлень вищє), например, в 1747 году опублікував 19 текстів в створеній ним Книзі, де були поміщені перекладаного псалмів. Підзаголовкі, Якими були забезпечені ЦІ тексти, Такі: "точно як на єврейському". Смороду віглядають для сучасного дослідника Цілком повноціннімі вільнімі віршамі.

Русский верлібр в 19 столітті

Безліч віршів без метра, Рімі и других традіційніх ознака зустрічаються у поетів 19 століття, Які переводили французьких або німецькіх авторів и вільно наслідувалі їм, в манері, властівої тій епосі. Серед ціх авторів можна віділіті І. Тургенєва, А. Фета, М. Михайлова. Нарешті, Микола Язиков (портрет его уявлень вищє) в 1840 р в своєму жартівлівому вірші під назв "Коли б парнасский повелитель…" здійснів експеримент, Який ставши очень популярним як у пріхільніків вільного вірша, так і (особливо) у его супротівніків в 20 столітті. Микола Мов записавши у виде прози метричних рімовану часть свого послання, а в "стовпчики" - Ту, яка булу позбавлена ознака, притаманних віршу, тобто представляла собою верлібр (що це таке, ви Вже добре там, де). ЦІ прикладом, як и інші подібні, проти, об`єднує одна Спільна рису. Сергій Кормилов, сучасний стиховед, предложили іменуваті ее маргінальність. Справа в тому, что ця поезія (верлібр) находится як бі "на полях" розвитку літератури - в переклад, пародіях, перекладаного, жартівлівіх Віршах.

Розвиток російського верлібру в 20 столітті

Сказання вищє стосується и до дерло дослідів вільного вірша середини Минулого століття. У М. Кузміна, К. Бальмонта і В. Брюсова смороду з`являються головні чином у виде вільніх наслідувань закордонний поетам. А у того ж Кузміна, а такоже у Л. Семенова и А. Добролюбова - и в форме прямої імітації духовного народного вірша. Що стосується М. Реріха, его верлібрі - це вірші, Які акумулюють мудрість Сходу. Однако у цею ж годину в Нашій стране з`являються и Перші зразки позбавленого маргінальності, чистого верлібру.

Его прикладом ми знаходімо в творчості Гіппіус, Блоку, Кам`янська, Сологуба, Кручених, Гуро, Хлєбнікова… Напевно, простіше Було б назваті поетів Срібного століття, Які Ніколи не звертали до верлібру, чем тих, хто звертався до него.

Вільний вірш опіняється поза законом

Русский вільний вірш в 1920-30-і рр. розділів частку, Загальну для безлічі явіщ вітчізняної літератури. Спочатку его оголосілі так мав звання правовірнім видом пролетарського мистецтва. Трохи пізніше, в роки "навчання у класиків", ВІН ставши вважатіся продуктом розкладання буржуазного мистецтва. Це, по суті справи, поставило верлібр поза законом. Автори, Які в середіні століття цікаво и плідно працював з цією формою вірша (Г. Оболдуев, В. Мазурін, С. Нельдіхен, Д. Хармс) виявило вікресленімі з літератури.

реабілітація

Лише в кінці 1950 років - качана 1960 верлібр знову Вийшов з підпілля. Однако его повернення чати недовго: з него начебто зняла офіційний ідеологічній Заборона, но смакової, редакторсько бар`єр (НЕ менше строгий) продовжу діяті. Рідкісні Публікації верлібрів Н. Ріленкова, К. Некрасової, В. Солоухина, В. Бурича незмінно супроводжували негативною критикою з боку держави. Однако у цею ж годину, що не афішуючі, свои Вільні вірші публікують Такі метри вітчізняної поезії, як І. Сельвинский, Н. Ушаков, Е. Винокуров, К. Симонов, Б. Слуцький, Д. Самойлов, Л. Озеров, А. Вознесенський, А. Яшин, В. Боков, О. Шестінскій - авторизованого, Які стосують найрізноманітнішіх направлений в літературній творчості.

"годину верлібру"

У 1980-1990 роки настає "годину верлібру". Цей срок БУВ узятій з однойменного вірша Тетяни Данільянц, московської поетеси (на фото вищє). У цею годину вірші без метра и Рімі Раптена почінають публікуватіся в усіх журналах и газетах, альманахах и авторських збірніках. І вісь вінікає новий Конфлікт вокруг вітчізняного верлібру. Ті, хто писав їм кілька десятіліть, пріймаються боротися за "чистоту жанру". Смороду почінають віступаті проти різного роду поліметрічніх гібрідніх форм, в якіх власне верлібр (неврегульованій принципова) сусідіть з метричної, рімованімі и іншімі "строгими" формами.

розмежування "верлібру" и "вільного вірша"

Автори, что представляються нову хвилю, Яким не довелося віпробуваті на Собі всієї тяжкості преса, під гнітом которого візрівав зовні сухуватій и лаконічній вільний вірш В. Купріянова, А. Метс, В. Бурича, навпаки, Вимагаю назіваті вільнімі самє поліметрічної форми. Смороду справедливо вважать (з точки зору здорового глузду, звичайний, а не з термінологічної), что будь-яке обмеження свободи, включаючі и принципова відмова від ознака вірша, прийнятя традіційно, - це несвобода. Так вінікло розмежування "верлібру" и "вільного вірша", Яке остаточно заплутали як авторів творів, так и чітачів. Насправді ж, як Вже Було сказано вищє, в науке про вірші сегодня є сувора система зрозуміти. У ній верлібр (вільний вірш) - Цілком Певний літературний феномен. Що ж стосується монтажних, поліметрічніх, гібрідніх та других подібніх форм, для них є свои, такоже й достатньо суворі и певні найменування. Більшість поетів, втім, чудово розуміє це. Здебільшого Дискусії ведуться з рекламними та іншімі позалітературнімі цілямі.

Діяльність К. Джангірова

"Антологія російського верлібру" - Відомій збірник, Складення Кареном Джангіровім. ВІН БУВ видань в 1991 році. До цієї Збірки включені верлібрі СУЧАСНИХ российских поетів. ВІН прімітній тім, что є одним з дере у своєму роді. До речі, Карен Джангіров вважається маестро російського вільного вірша. У 1 980 роках ВІН змінів положення цієї форми поезії в Нашій стране, демократізуваті ее, зроби доступною як для авторів, так и для чітачів.

Верлібр и інші форми

Отже, вважається, что верлібр - це літературний срок, Який характерізується Наступний ознака: у него немає ні Рімі, ні розміру, а рядки его НЕ впорядковані по довжіні. Однако для того щоб візначітіся точніше, та патенти, розділіті Такі Поняття: білий вірш, верлібр, Рубана проза, вірші у прозі.

Рубана проза

Чомусь вважається, что если Оформити мініатюрній текст в прозі у виде урівчастіх рядків, Вийди вільний вірш. Це так з формальної точки зору. Однако Надзвичайно важліво и, что можна по-різному Розбита на рядки один и тієї ж уривок прози. така вісь "Рубана проза" нерідко Видається за верлібр. Приклад віршів, даже вільніх, все-таки відрізняються від прози, хоча текст Останньої может буті й достатньо мелодійнім. Проти ВІН НЕ є верлібром, оскількі віршована рядок НЕ з`являється в процесі розбіття.

Вірші в прозі

Вірші в прозі (без рим) - почти ті ж самє Рубана проза, но більш лірична. Вона характерізується співучімі, насіченімі інтонаціямі. У ній Присутні співзвуччя, елементи рітмікі. Без розбівка на рядки винне буті оформлено такий вірш. Верлібр в цьом відношенні збігається з Розглянуто нами формою. Строфи віршів у прозі є суцільнім текст. Це й достатньо гарний поетичний прийом, но порядком застарілій. Поети-Любителі в наш час часто вдаються до него, щоб Приховати огріхі - технічні або сміслові.

білий вірш

Верлібр слід відрізняті від білого вірша, Який такоже є видом безріфменного віршування. Однак в ньом винен буті прісутнім ритм и розмір, однаково в рядках. Текст оформлень в строфи. ВІДСУТНІСТЬ Рімі є Єдиним допущеним. У технічному відношенні це й достатньо простий прийом, но все ж це поезія, В якій є "сублімованій сенс". У форме білого вірша булу побудовали вся антична поезія, оскількі традиція рімованого віршування в тій годину ще не оформили. Сьогодні білі вірші найчастіше є стілізацією під народний епос. Рима при цьом ігнорується Свідомо.

Отже, верлібр - це літературний срок, Який слід відрізняті від суміжніх зрозуміти. Сінонімом его є срок "вільний вірш".